Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі (книги без регистрации бесплатно полностью .txt) 📗
— Він має рацію, Річард. Мені б не хотілося втягувати в боротьбу простих людей, але все, що ти сказав, вірно. Орден — причина всього. Мова йде про виживання цивілізації, як такої, тому вони теж частина цієї битви. Іншого шляху немає. Сестри зроблять те, про що ти просив, даю тобі слово аббатиси.
Річард боявся, що вона відмовиться підтримати цей план і був щасливий, що вона не сказала цих слів. Він міцно обійняв її і прошепотів.
— Спасибі.
Він завжди вірив, що його прихильники повинні не тільки розуміти цілі, за які б'ються, але усвідомлювати, що роблять це заради себе, не важливо з ним або без нього. Зараз він вважав, що всі вони дійсно усвідомили, що знаходиться під загрозою, і будуть боротися не тільки з обов'язку, але і заради самих себе.
Верна утримала Річарда на відстані витягнутої руки і заглянула в його очі.
— Що трапилося?
Річард похитав головою.
— Я по горло ситий жахливими речами, які трапляються з людьми. І хочу тільки, щоб цей кошмар закінчився.
Верна злегка посміхнулася йому.
— Ти показав нам шлях, як цього досягти, Річард.
— Яку роль плануєте в цьому зіграти ви, лорд Рал? — Запитав генерал, коли Річард відвернувся від Верни. — Якщо я, звичайно, можу запитати про це.
Річард зітхнув, його думки повернулися назад — до його питання. Як тільки це відбулося, жахливе видіння розчинилося.
— Боюся, виникла серйозна проблема з магією. Армія Імперського Ордена тільки одна із загроз, з якою доведеться мати справу.
Генерал Мейфферт насупився.
— Яка проблема?
Річард не думав, що знову зможе відтворити всю історію цілком, тому скоротив її до основної суті.
— Жінка, яка зробила вас генералом, пропала. Вона в руках у Сестер Тьмии.
Мейфферт був абсолютно спантеличений.
— Зробила мене генералом? — Він відчужено вдивлявся в туман своєї пам'яті. — Не можу пригадати…
— У цьому-то і проблема. Щось сталося з магією і процес продовжується.
Генерал з Верною перезирнулися.
— Це була дружина лорда Рала. Келен, — пояснила Кара. — Саме вона зробила тебе генералом, Бенджамін.
На обличчі Мейфферта знову з'явився здивований вираз. Кара знизала плечима.
— Це довга історія. Як-небудь я тобі розповім — іншим разом, — додала вона і поклала руку йому на плече.
— Ніхто з нас її не пам'ятає. Тільки лорд Рал. Це заклинання називається «Вогняний Ланцюг».
— «Вогняний Ланцюг»? — Верна зробилася ще більш підозрілою. — Хто з Сестер?
— Сестра Юлія і решта його колишніх наставниць. — Відповіла Ніккі. — Вони знайшли стародавнє заклинання, яке називається «Вогняний Ланцюг» і запустили його.
Верна холодно подивилася на Ніккі.
— Гадаю, ти знаєш, наскільки небезпечні ці жінки, раз була однією з них.
— Так, — сказала Ніккі, втрачаючи терпіння, — а ти захопила Річарда і привезла в Палац Пророків. Якби не ти, він не зруйнував би Великий Бар'єр. І Імперський Орден зараз був би в Старому Світі, а не в Новому. Раз вже ти вирішила когось звинуватити, то май на увазі, що Сестри Тьми ніколи не зіткнулися б з Річардом, якби ти його не захопила і не провела через Бар'єр у Старий Світ.
Верна з силою стиснула губи. Річард знав, що означає цей погляд і що буде далі.
— Гаразд, — сказав він низьким голосом перш, ніж почалася гроза. — У той час всі ми робили те, що вважали кращим. Я теж робив помилки. Ми ще можемо творити майбутнє, але не в змозі виправляти минуле.
Стиснуті губи і погляд Верни говорили про те, що їй дуже хочеться продовжити суперечку, але вона розуміла, що краще цього не робити.
— Ти маєш рацію.
— Звичайно, він правий, — підтвердила Кара, — він — Шукач.
Незважаючи на злість, Верна посміхнулася.
— Думаю, ти права, Кара. Він прийшов, щоб здійснити пророцтво, навіть якщо не планував цього.
— Ні, — сказав Річард, — я прийшов спробувати допомогти нам врятувати самих себе. Ще нічого не закінчилося, і пророцтво, про яке ти знаєш, має інше значення.
У погляді Верни спалахнула підозра.
— Яке інше значення?
— Зараз у мене немає часу займатися цим. Я повинен повернутися. Можливо, Зедд і інші що-небудь придумали.
— Ви маєте на увазі пошуки Вашої дружини, лорд Рал?
— Так, генерал, але становище погіршується. Відбувається і ще дещо, що зачіпає самі основи магії.
— Що саме? — Наполягала Верна.
Річард оцінююче подивився не неї.
— Ти повинна знати, що шими порушили нормальний перебіг життя. Магія спотворюється. Частина її вже зникла. Невідомо, як скоро її залишиться ще менше. Я повинен повернутися і подивитися, що ми можемо зробити — якщо це можливо. Енн, Натан і Зедд намагаються знайти якісь відповіді.
Перш, ніж питання Верни посипалися градом, Річард повернувся до генерала.
— І останнє. Тепер, коли у них на шляху немає армії, я впевнений, що Джеган спробує взяти Народний Палац.
Генерал Мейфферт почухав біляву голову, обдумуючи сказане.
— Можливо, — він подивився вгору, — але Палац розташований на величезному плато. До нього є тільки два входи: маленька дорога з розвідним мостом і великі внутрішні двері. Якщо двері будуть закриті, цим шляхом ніхто не пройде. А дорога досить важка для збройного нападу.
— Тим не менше, на всяк випадок, відправте частину наших кращих воїнів у палац, як підкріплення. Коли ми підемо на південь, генерал Трімак і внутрішня гвардія виявляться лицем до лиця з усією армією Джегана.
— Атакувати Палац? — Генерал скептично похитав головою. — Він неприступний.
— У Джегана є обдаровані, — нагадала йому Кара, — і не забувайте, лорд Рал, ті Сестри проробляли це раніше. Пам'ятайте, на самому початку?
Перш, ніж Річард встиг відповісти, Верна перехопила його руку і повернула до себе, обдарувавши похмурим поглядом.
— Чому Сестри запустили заклинання, про яке ви згадували, цей Вогняний Ланцюг?
— Щоб змусити людей забути, що Келен існує.
— Але навіщо їм це було потрібно?
Річард зітхнув.
— Сестра Юлія хотіла, щоб Келен викрала з Народного Палацу шкатулки Одена. Заклинання Вогняного Ланцюга робить людину невидимою, про неї одразу забувають. Через нього ніхто не пам'ятає Келен. Ніхто не пам'ятає, як вона увійшла в Сад Життя і забрала шкатулки.
— Забрала шкатулки… — Верна здивовано моргнула — Заради всього святого, навіщо?
— Сестра Юлія ввела їх в гру — сказала Ніккі.
— Милостивий Творець — сказала Верна і притиснула руку до чола — я залишу тут кілька Сестер зі строгими інструкціями.
— Можливо, ти повинна бути однією з них, — сказав Річард. Він виглянув назовні. Піднявся вітер і приніс з собою косий дощ.
— Ми не можемо дозволити Палацу впасти. Здійснення руйнувань в Старому Світі — досить проста справа для Сестер. Захист Палацу від орди Джегана і його обдарованих задача набагато складніша.
— Напевно, ти правий, — погодилася Верна і зібрала розпатлане вітром хвилясте волосся, що впало їй на обличчя. — А поки я подумаю, що можна зробити, щоб зупинити Юлію і її Сестер Тьми.
Річард подивився на Ніккі і Кару, потім на чоловіків зовні, які готувалися виконувати свою нову місію.
— Мені потрібно повернутися.
Генерал Мейфферт вдарив кулаком в груди.
— Ми будемо сталлю проти сталі, лорд Рал, що б ви могли бути магією проти магії.
Верна торкнулася щоки Річарда, в її карих очах було розуміння.
— Бережи себе, Річард. Ми всі потребуємо тебе.
Він кивнув і тепло посміхнувся їй. У цій усмішці було набагато більше, ніж можна було виразити словами.
Рука генерала Мейфферта ковзнула навколо талії Кари.
— Чи можу я провести Вас до коней?
Кара дуже жіночно посміхнулася йому.
— Думаю, що ми б хотіли цього.
Ніккі натягнула капюшон плаща, готуючись виходити під зливу. Вона подивилася на Річарда і підозріло насупилася.
— Звідки ти взяв цю ідею з примарними легіонами?
Він поклав руку на її талію і повів під зливу.
— Шота підкинула. Вона сказала, що я повинен припинити переслідувати примар. Вона мала на увазі, що фантом не можна знайти, його не можна спіймати. Я хочу, що б ці люди стали фантомами.
