Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Гудкайнд Террі (полные книги .TXT) 📗
— Вистачить, — сказав Річард, випускаючи зап'ясті Ніккі. — Я хочу знати прямо зараз, де вона?
Обом жінкам стало очевидно, що його поблажливо-жартівливий настрій випарувалося. Його голос зірвався від напруги, це дало жінкам перепочинок.
— Річард, — почала Ніккі обережним тоном, — Ти був поранений досить серйозно. Якийсь час я навіть думала… — вона заправила пасмо волосся, яке вибилося, за вухо і продовжувала. — Послухай, коли людина поранена настільки серйозно, як ти, її розум може зіграти з ним злий жарт. Це природно, я вже бачила таке колись. Коли тебе прострелили тієї стрілою, ти не міг дихати, як якщо б ти тонув. Тому…
— Та що з вами обома? Що відбувається? — Річард не міг зрозуміти, чому вони замовкли. Він відчував, що його серце немов мчить галопом, він не міг його контролювати. — Вона поранена? Скажіть мені!
— Річард, — вимовила Ніккі спокійним голосом, очевидно намагаючись заспокоїти його, — болт від того арбалета пройшов дуже близько від твого серця, ледь не пробивши його. Якби це сталося, я нічого не змогла б зробити. Я не можу воскрешати мертвих. Навіть при тому, що стріла минула твоє серце, вона все ж завдала серйозних пошкоджень. Від таких поранень, як у тебе, люди зазвичай не виживають. Я не могла зцілити тебе звичайним способом, це було неможливо. Не було часу щоб навіть спробувати витягнути стрілу. Ти стікав кров'ю. Я повинна була…
Вона завагалася, коли зазирнула в його очі. Річард трохи нахилився до неї. — Повинна була — що?
Ніккі соромливо знизала плечима. — Я повинна була використати Магію Збитку.
Ніккі була сильною чаклункою, але її винятковість була в тому, що вона також володіла магією підземного світу. Колись вона присвятила себе темним силам, коли була відома як Пані Смерть. Зцілення ж ніколи не було її спеціальністю.
— Чому? — Різко насторожився Річард.
— Щоб не витягувати з тебе стрілу.
— Ти знищила стрілу Магією Збитку?
— Іншого шляху не було, та й часу теж. — Вона знову стиснула його плечі, хоча цього разу з співчуттям. — Якби я не зробила нічого, ти помер би дуже скоро. Це було необхідно.
Річард глянув на похмурий вираз обличчя Кари, потім знову перевів погляд на Ніккі. — Гаразд, думаю, це мало сенс.
Принаймні, це здавалося не позбавленим сенсу. Він взагалі-то не міг судити, чи це було правильно, чи ні. Вирісши в лісах Вестланда, Річард не так багато знав про магію.
— І частину твоєї крові, — додала Ніккі осілим голосом.
Йому не сподобалося, як це прозвучало. — Що?
— У тебе була внутрішня кровотеча. Пробитаа легеня вже відмовила. Я відчувала, що твоє серце на межі. Головні артерії ризикували порватися від тиску. Мені необхідно було видалити кров, щоб легені і серце запрацювали належним чином. Ти був у стані шоку, без свідомості. Ти був на межі смерті.
Сині очі Ніккі наповнилися сльозами. — Я так боялася, Річард. Не було нікого, крім мене, щоб допомогти, а я так боялася потерпіти невдачу. Навіть після того, як я зробила все, що могла, я не була впевнена, що ти коли-небудь прокинешся.
Річард побачив залишки того страху в її очах, відчув його по тому, як її пальці тремтіли на його плечах. Це показувало, як далеко вона просунулася з тих пір, як залишила служіння Сестрам Тьми і Імперському Ордену.
Змучене обличчя Кари підтвердило йому, наскільки відчайдушним було становище. Весь сон, очевидно дістався йому, жодна з жінок, схоже, не мала часу на відпочинок довше коротких хвилин дрімоти. Яка це, мабуть, була довга і лякаюча вахта.
Дощ без зупинки молотив по даху. За винятком цього в будинку було по-мертвому тихо, давно покинутий будинок наводив на думку про скороминущість життя. Це місце обдавало Річарда холодом.
— Ти врятувала моє життя, Ніккі. Мені було боляче від думки, що я міг померти, але ти мене врятувала. — Він доторкнувся кінчиками пальців до її щоки. — Спасибі. Я хотів би іншим способом виразити свою вдячність, але я не можу.
Легка усмішка Ніккі і її простий уклін показали йому, що вона зрозуміла всю його щирість.
Раптова думка була як удар. — Ти хочеш сказати, що використання Магії Збитку створило деяку… проблему?
— Ні, ні, Річард. — Ніккі стиснула його руки, неначе бажаючи цим пом'якшити його побоювання. — Ні, не думаю, що це принесло шкоду.
— Що значить, ти не думаєш?
Вона завагалася, перш ніж пояснити. — Раніше я ніколи не робила нічого подібного. Я навіть не чула, щоб хтось робив таке. Добрі духи, я навіть не знала, що це можливо. Впевнена, ти уявляєш, що використання Магії Збитку таким чином, м'яко кажучи, небезпечне. Все живе при такому дотику руйнується. Я повинна була використовувати древко стріли як доріжку всередину тебе, щоб усунути саму стрілу і витеклу кров.
Річард зацікавився було, що ж відбувається з речовиною, до якої застосовується Магія Збитку — що могло статися з його кров'ю? — Але його голова вже була зайнята її розповіддю, і йому не терпілося дістатися нарешті до суті.
— Але при всьому тому, — додала Ніккі, — велика втрата крові, рани, страшна нестача повітря, біль, якому ти піддався, коли я застосовувала звичайну Магію Прирости, щоб вилікувати тебе — не кажучи вже про невідомий елемент, який Магія Збитку додала в цю суміш — ти був у стані який можна було визначити тільки як непередбачуваний. Така жахлива рана могла призвести до будь-яких несподіванок.
Річард не міг зрозуміти, чого вона домагається. — Яких несподіванок?
— Ніхто не знає. У мене не було іншого вибору, окрім як використати надзвичайні методи. Якийсь час ти був поза свідомістю. Ти повинен спробувати зрозуміти, що поки це продовжувалося, ти не був сам собою.
Кара засунула великий палець за червоний шкіряний пояс. — Ніккі права, лорд Рал. Ви не були собою. Ви боролися з нами. Я повинна була застосувати всю свою силу, тільки так вона могла допомогти вам.
— Я бачила людей, що стояли на дорозі до смерті. Дивні речі трапляються, коли вони перебувають в цьому стані. Повірте, в ту першу ніч ви були там дуже довго.
Річард дуже добре знав, що вона мала на увазі, коли казала про людей на краю життя. Професією Морд-Сіт були тортури, принаймні поки він не змінив цього. Він носив ейдж Денни, Морд-Сіт, яка колись провела по краю життя його самого. Вона подарувала ейдж йому як урочистий дар в подяку за звільнення від божевілля її жахливого обов'язку… навіть знаючи, що ціною тієї свободи повинен був бути його меч, пронизуючий їй серце.
Тоді Річард відчув, як далеко він зайшов від мирного лісу, де виріс.
Ніккі розвела руками, ніби просячи його зрозуміти. — Ти був без свідомості а потім довго спав. Я повинна була вилікувати тебе настільки, щоб змусити пити воду і бульйон, але необхідно було, щоб ти залишався в глибокому сні, щоб почати відновлювати сили. Я використала заклинання, щоб тримати тебе в цьому стані. Ти втратив багато крові; якби я дозволила тобі прокинутися занадто рано, це виснажило б залишок твоїх сил, і ти, можливо, залишив би нас.
Помер, ось що вона мала на увазі. Він майже помер. Річард глибоко зітхнув. Він поняття не мав, що сталося в минулі три дні. В основному, він пам'ятав бій і потім своє пробудження, коли він почув вовче виття.
— Ніккі, — вимовив він, бажаючи показати, що він спокійний і все зрозумів, хоча не розумів нічого, — яке відношення це має до Келен?
В її погляді відчувалася дивна суміш співчуття та турботи. — Річард, ця жінка, Келен, це всього лише плід твоєї уяви, марення, результат шоку до того як я зцілила тебе.
— Ніккі, я не марив…
— Ти був на межі смерті, — сказала вона, жестом закликаючи до мовчання, змушуючи його слухати. — На твою біду, коли на тебе напали, ти поспішав допомогти комусь, і ця людина — Келен. Повір, я все розумію. Але тепер ти не спиш, і повинен усвідомити правду Вона була лише маренням, породженим твоїм страшним станом.
Річард був приголомшений, почувши таке. Він повернувся до Кари, волаючи до її здорового глузду, немов просячи про порятунок. — Як ви могли навіть подумати таке? Як ви могли повірити цьому?
