Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Гудкайнд Террі (полные книги .TXT) 📗
— Пропала? — Іцхак пригладив назад свої темне волосся і знову надів червоний капелюх. — Я можу допомогти. Я піду з тобою. — Його очі стали серйозними. — Скажи, що я можу зробити.
Це не була порожня пропозиція, зроблена з ввічливості. Іцхак говорив щиро. Те, що ця людина готова була кинути все, щоб допомогти, зігрівало серце.
Хоча Річард не думав, що тут час і місце для пояснень, він сказав.
— Не все так просто.
— Річард, — вимовив Віктор, наблизившись, — у нас проблеми. Іцхак обурено глянув на Віктора, виказавши роздратування.
— Дружина Річарда пропала. Навіщо ти непокоїш його ще більше?
— Все в порядку, Іцхак. Віктор уже знає про Келен. — Річард поклав ліву руку на ефес меча.
— Що за проблеми, — запитав він Віктора.
— Розвідники тільки що повернулися. Сюди направляються війська Імперського Ордена.
Іцхак знову зняв капелюха.
— Війська?
— Знову конвой, що супроводжує обоз? — Запитав Річард.
— Ні, — рішуче хитнувши головою, сказав Віктор. — Це — солдати регулярних військ і вони йдуть сюди.
Очі Іцхака округлилися.
— Ідуть солдати? Як скоро вони будуть тут?
Голоси рознесли тривожну новину по швидко зростаючому натовпі.
— Судячи з того, як вони рухаються, через п'ять днів. У нас є час, щоб організувати оборону. Але часу не так багато.
Ніккі ступнула ближче до Ричарда. Її випрямлена спина, піднесена голова і гострий погляд притягували погляди. Голоси затихли, коли люди її побачили. Навіть ті, які не знали, ким була Ніккі, намагалися мовчати в її присутності. Деякі — через її приголомшливий вид, інші — через те, що було щось небезпечне в її наказових жестах, і разом із зовнішньою красою, це змушувало їх боятися, ледь почувши її голос.
— Наскільки розвідники впевнені, що солдати йдуть сюди? — Запитала вона. — Може, вони просто пройдуть повз нас, прямуючи далі на північ?
— Вони не йдуть на північ. — Брова Віктора зігнулася. — Вони йдуть з півночі.
Річард сильніше стиснув руків'я меча.
— Ти впевнений, що вони спускаються з півночі?
Віктор кивнув. Це регулярні війська. Але найгірше те, що вони десь по дорозі підібрали одного з цих жерців.
У натовпі пролунало зітхання. Новини пошепки передавалися назад. Деякі чоловіки взялися ставити питання, намагаючись перекричати один одного.
Ніккі підняла руку, вимагаючи тиші. Цього було достатньо, щоб потемнілий від людей схил з мармуровими сходинками потонув в безмовності. Вона напружено схилилася до похмурого коваля. Брови Ніккі опустилися вниз, подібно яструбові, що помітив здобич.
— Серед них є чарівник? — Прошипіла вона.
Віктор був одним з небагатьох, хто не відступав перед її поглядом. — Сказали, що він верховний жрець Братства Ордена.
— Всі Брати цього союзу чарівники, — зазначив Іцхак. — Це не дуже хороші новини. Зовсім не хороші.
— Не можу з цим сперечатися, — вимовив Віктор. — З отриманих донесень без сумніву випливає, що ця людина — чарівник.
Неспокійні розмови знову пробігли по натовпу. Деякі клялися, що подібний розвиток подій нічого не міняє, що вони будуть протистояти будь-якій спробі Ордена повернути Алтур-Ранг. Інші не були так упевнені щодо того, що слід робити.
Ніккі, спрямувавши погляд у порожнечу, обмірковувала почуте. Нарешті її погляд звернувся до Віктора. — Розвідники довідалися його ім'я або якусь деталь, яка допоможе нам дізнатися, хто він такий і що з себе представляє?
Віктор засунув великі пальці рук за пояс і кивнув, — Верховного жерця звуть Кронос.
— Кронос…, — вона подумки повторила ім'я.
Розвідники, що помітили армію, думали головами, — сказав їй Віктор, — Не будучи поміченими, вони обігнали військо солдат і змішалися з натовпом в місті, який був на шляху легіону, чекаючи їх прибуття. Солдати розбили табір прямо за містом, залишаючись там дві ночі, щоб відпочити і поповнити запаси провізії. Коли вони напивалися, то базікали досить, щоб мої люди зрозуміли мету їх походу. Це — не просто придушення заколоту в Алтур-Ранзі. Їм наказано знищити повстання і не проявляти м'якості. Вони сказали, що на прикладі жителів Алтура-Рангу вони повинні дати жорстокий урок всьому Старому Світові. Їм це завдання не здається важким, і вони смакують славну розвагу після того, як отримають перемогу.
Лякаюча тиша накрила натовп.
— А що щодо чарівника? — Запитав Іцхак.
— Вони сказали, що цей Кронос — побожна людина, середнього зросту з блакитними очима. Він не пив з солдатами. Замість цього він подовгу і часто читав проповіді міським жителям про необхідність іти по шляху Творця, жертвуючи те, що вони мають на користь своїх братів, Імперського Ордена і їх коханого імператора.
Однак, коли він не проповідує, то починає бігати за жінками, і, мабуть, йому все одно, хто ця жінка і чи хоче вона його. Якось раз один розсерджений чоловік заступився за свою дочку, яку Кронос гвалтував прямо в будинку поруч з тією вулицею, де виголошував свої проповіді. Добрий Брат вийшов і за допомогою свого дару спалив всю шкіру на тілі батька. Набожний чарівник залишив вищати і звиватися чоловіка в якості уроку іншим і знову повернувся в будинок, щоб закінчити свої справи з його дочкою. Бідолаха-батько вмирав протягом декількох годин. Мої люди сказали, що такого жахливого видовища вони ще ніколи не бачили. Після цього випадку жодна людина не наважувалася сказати ні слова, коли погляд Кроноса падав на якусь жінку.
Ремствування прокотилося по натовпу. Багато людей були шоковані і розсерджені цією історією. Інші ж злякалися, що ця людина не тільки йде до них, але знаходячись поза всіма законами, має наказ робити все що завгодно, щоб дати урок всьому Старому Світу.
Ніккі не виглядала здивованою розповіддю про подібне звірство. Після тривалого роздуму вона нарешті хитнула головою.
— Я не знаю цього Брата Ордена, але серед них багато тих, кого я не знаю.
Темні очі Іцхака перебігали з Річарда на Ніккі.
— Що ми будемо робити? Війська і чарівник. Це зовсім недобре. Але ж у вас є ідеї, так?
Деякі люди в натовпі висловили свою згоду з Іцхаком, бажаючи знати, що думає Річард. Він же дійсно не бачив, що тут можна було обговорювати.
— Ви всі боролися і вибороли свою свободу, — сказав Річард. — Я думаю, ви не здастеся.
Кілька чоловіків кивнули. Вони відмінно знали, що це таке, жити під п'ятою Ордена. Також вони вже випробували, що значить бути вільними і жити своїм власним життям. Тим не менш, здавалося, що страх таки пробрався в думки людей.
Але тепер ви тут, щоб повести нас за собою, лорд Рал, — сказав один з чоловіків. — Ви зустрічалися з чимось набагато гіршим цього, я впевнений. З вашою допомогою ми зможемо відбитися від цих солдатів.
У густіючих сутінках Річард вивчав вичікуючі лиця, що спостерігали за ним.
— Боюся, я не зможу залишитися. Я повинен зробити дещо вкрай важливе. Мені доведеться виїхати вранці з першими променями.
Його зустріла тиша від потрясіння.
— Але солдати всього в декількох днях шляху, — нарешті сказав один з чоловіків. — Безсумнівно, лорд Рал, ви можете почекати цей час.
— Якби я міг, я б залишився тут з вами проти всіх цих солдатів, також як і раніше, але в даний момент я не можу дозволити собі залишатися так довго. Я повинен брати участь битві в іншому місці. Це одна і та ж битва, так що в душі я буду з вами.
Людина виглядала приголомшеною. — Але ж це всього кілька днів…
— Невже ви не бачите, що проблема набагато ширше? Якщо я залишуся, і ми розіб'ємо цей загін, який йде, щоб провчити вас, тоді з часом їх прийде ще більше. Ви повинні розраховувати тільки на свої сили. Ви не повинні залежати від мене. Я не можу залишатися тут назавжди, щоб допомагати відстоювати вашу свободу всякий раз, коли Джеган буде посилати солдатів, щоб повернути Алтур-Ранг собі. Світ повний таких же місць, як Алтур-Ранг, які піддаються таким же важким випробуванням. Рано чи пізно вам доведеться стати до бою і протистояти ворогові тільки своїми силами. І будь-який час буде підходящим для цього.
