Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Гудкайнд Террі (полные книги .TXT) 📗
Сильфідаа виглядала як ожила ртуть.
Зростаюча форма продовжила спотворювати відображення, згинаючись, приймаючи форми гострих кутів і площин, кривих і складок, поки не перетворилося на жіноче обличчя.
Обличчя розпливлося в срібній посмішці, що означало впізнавання. — Господарю, ви мене кликали?
Моторошний, але при цьому жіночний голос Сильфіди луною рознісся по кімнаті, її губи при цьому залишалися нерухомими.
Річард ступив ближче, не звертаючи увагу на Ніккі і Рікку, застиглих з широко відкритими від подиву очима. — Так, Сильфідо, спасибі що прийшла. Ти мені потрібна.
Задоволена срібна посмішка. — Бажаєте подорожувати, господарю?
— Так, я бажаю подорожувати. Всі ми. Всі ми бажаємо подорожувати.
Посмішка зробилася ширше. — Тоді вирушаємо. Ми будемо подорожувати.
Річард підштовхнув всіх ближче до стіни. Рідкий метал прийняв форму руки, яка доторкнулася до кожної з трьох жінок по черзі.
— Ти раніше подорожувала, — сказала Сильфіда Карі після короткого контакту з її лобом. — Ти можеш подорожувати.
Блискуча рука ніжно пройшла поперек брів Ніккі, затримавшись на мить довше. — У тебе є те, що мені потрібно. Ти можеш подорожувати.
Рікка задерла підборіддя, намагаючись не думати про свою неприязнь до магії, і твердо стояла, коли Сильфіда доторкнулася до її чола.
— Ти не можеш подорожувати, — сказала Сильфіда.
Рікка виглядала обуреною. — Але… але, якщо Кара може, чому я не можу?
— Ти не володієш необхідними двома сторонами магії, — сказав голос.
Рікка зухвало склала руки, — я повинна йти з ними. Я теж іду. Ми всі тут для цього.
— Це твій вибір, але якщо ти спробуєш подорожувати в мені, ти помреш, і все одно більше не будеш з ними.
Річард поклав руку на плече Рікки перш ніж вона встигла сказати що-небудь ще.
— Кара одного разу захопила силу того, хто володів часткою необхідної магії, ось чому вона може подорожувати. З цим нічого не поробиш. Тобі доведеться залишитися тут.
Рікка не виглядала щасливою, але кивнула.
— Тоді вам слід відправлятися.
— Ходімо, — сказала Сильфіда Річарду, — ми будемо подорожувати. В яке місце ви хочете потрапити?
Річард майже сказав це вголос, але все-таки зупинив сам себе. Він повернувся до Рікки.
— Ти не можеш іти з нами. Я думаю тобі краще піти зараз, щоб не чути назви місця призначення. Я не хочу залишати ані найменшої можливості будь-кому дізнатися куди ми прямуємо. Те що будеш знати ти, можуть дізнатися і інші. Мій дід буває дуже хитрим, коли того захоче, і відколювати дивовижні номери, щоб домогтися свого, це цілком в його дусі.
— Вам немає необхідності мені це говорити. — Рікка покірно зітхнула. — Напевно, ви маєте рацію, лорд Рал. — Вона посміхнулася Карі. — Захищай його.
Кара кивнула.
— Я завжди його захищаю. Без мене він абсолютно безпорадний.
Річард проігнорував хвастощі Кари.
— Рікка, я хочу, щоб ти передала дещо від мене Зедду. Повідомлення для нього.
Рікка насупилася, уважно слухаючи.
— Скажи йому, що чотири Сестри Тьми захопили Келен, справжню Мати-сповідницю, а не тіло, поховане в Ейдіндрілі. Скажи ще, що я планую повернутися як можна швидше, і принести йому докази. Коли я повернуся, то прошу його, перш ніж знову намагатися зцілити мене, дозволити представити йому докази, які я принесу. І скажи, що я люблю його і розумію його занепокоєння, але чиню так, як повинен поступати Шукач. Як він сам учив мене діяти в той день, коли вручив Меч Істини.
Коли Рікка пішла, Кара запитала, — Які докази?
— Не знаю, я їх ще не знайшов. — Річард повернувся до Ніккі. — Не забувай того, що я тобі казав раніше. Ти повинна вдихнути Сильфіду як тільки ми погрузимося. Спочатку тобі захочеться затримати дихання, але це неможливо. Як тільки ми прибудемо на місце і вийдемо з Сильфіди, ти повинна випустити її зі своїх легенів і вдихнути повітря.
Ніккі виглядала більш ніж трохи схвильованою. Річард взяв її за руку.
— Я буду з тобою, і Кара теж. Ми обидва вже робили це раніше, і не відпустимо твою руку. Важко змусити себе дихати в Сильфіді в перший раз, але як тільки ти це зробиш, ти побачиш, що це приголомшливе відчуття. Це насолода — дихати Сильфідою.
— Насолода. — Більше ніж з легкою недовірою повторила Ніккі.
— Лорд Рал правий, — сказала Кара. — Ось побачиш.
— Просто пам'ятай, — додав Річард, — коли це закінчиться, ти не захочеш виходити з Сильфіди і знову дихати повітрям, але ти повинна. Інакше — помреш. Зрозуміла?
— Звичайно, — сказала Ніккі, кивнувши.
— Тоді давайте відправлятися, — Річард почав підійматися на парапет, потягнувши за собою Ніккі.
— Куди бажаєте подорожувати, господар?
— Я думаю нам варто відправитися в Народний Палац в Д'харі. Ти знаєш це місце?
— Звичайно. Народний Палац — це головне сховище.
— Головне сховище?
Жива ртуть, можна сказати, виглядала здивованою цим питанням. Сильфіда розгубилася.
— Так, головне сховище. Як і це місце; тут теж розташоване головне сховище.
Річард не зрозумів, але не вважав це істотним, а тому не розпитував далі.
— Розумію.
— Чому саме Народний Палац? — Запитала Ніккі.
Річард знизав плечима.
— Нам же треба кудись відправитися. Ми будемо в безпеці в Палаці. І що більш важливо, там є бібліотеки з рідкісними стародавніми книгами. Я сподіваюся, що можливо ми зможемо знайти що-небудь про Вогняний Ланцюг. З тих пір як Келен опинилася у Сестер, я думаю, що саме Вогняний Ланцюг робить щось з деякими видами магії.
— З того, що ми чули, Д'харіанська армія десь поблизу, по дорозі на південь. Більш того, останній раз я бачив Бердіну, ще одну Морд-Сіт, там. Вона залишалася в Ейдіндрілі, так що, можливо, зараз вона з нашою армією або в Палаці. Мені потрібна її допомога, щоб перевести дещо з книги, яку я взяв з собою. Крім того, у неї з собою щоденник Коло, і вона вже могла дізнатися що-небудь корисне.
Він мигцем глянув на Кару.
— Можливо ми зможемо побачити генерала Мейфферта і дізнатися, як йдуть справи в битві.
Обличчя Кари засяяло від здивування, вона широко посміхнулася.
Ніккі задумливо кивнула.
— Думаю в цьому є сенс; це місце підійде так само, як і будь-яке інше. Воно віддалить тебе від безпосередньої небезпеки, а це на даний момент найважливіше.
— Добре, Сильфідо, — сказав Річард, — ми бажаємо опинитися в Народному Палаці Д'хари.
Рука з рідкого срібла обвила всіх трьох разом. Річард відчув теплий пульсуючий стиск, який ставав все твердішим, нагадуючи тепер тверді лещата. Ніккі стиснула руку Річарда смертельної хваткою.
— Лорд Рал? — Запитала Кара.
Річард виставив вільну руку, щоб зупинити Сильфіда, перш ніж вона затягнула їх в колодязь.
— Що?
Кара прикусила губу перш ніж почати говорити.
— Ви тримаєте руку Ніккі. — Може, ви візьмете за руку й мене? Я маю на увазі… я… не хотіла б, щоб нас розділило під час прибуття.
Річард постарався не посміхнутися через неспокій на її обличчі. Незважаючи на те, що вона вже подорожувала раніше, магія все ж лякала Кару…
— Звичайно. — Сказав Річард, взявши її за руку. — Я б теж не хотів, щоб ми розділилися.
Несподівана думка немов ударила його.
— Стривайте-но! — Сказав він, знову зупиняючи Сильфіду, перш ніж вона встигла почати переміщення.
— Так, хазяїне?
— Ти знаєш жінку на ім'я Келен? Келен Амнелл, Мати-сповідницю?
— Це ім'я мені незнайоме.
Річард розчаровано зітхнув. Він не очікував, що Сильфіда справді згадає Келен. Ніхто не згадував.
— Ти часом не знаєш місце під назвою Долина Небуття?
— Я знаю декілька місць в Долині Небуття. Деякі були знищені, але деякі все ще існують. Я можу перенести вас туди, якщо ви бажаєте.
Серце Річард швидко забилося від подиву. — Які-небудь з цих місць в Долині Небуття є головними сховищами?
— Так, одне з них, — сказала Сильфіда. — Каска, в Долині Небуття є головним сховищем. Бажаєте подорожувати туди?
