Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн без сокращений .TXT) 📗
— Я його не питаю. Це моє рішення.
Том вийшов вперед, загороджуючи їй дорогу.
— Мати-Сповідниця, я поклявся захищати лорда Рала і розумію ваше бажання ризикнути собою, щоб захистити його, але це зовсім інша справа. Ви, напевно, постараєтеся врятувати його життя, але якою ціною? Ми можемо втратити занадто багато. Я не можу вам цього дозволити.
— Я згоден, — Оуен обійшов Келен і став поряд з Томом. — Лорд Рал збожеволіє, якщо ви обміняєте себе на протиотруту.
— Він нас всіх уб'є, — кивнула Дженнсен, висловлюючи згоду. — Відірве нам голови за те, що ми дозволили тобі зробити це.
Келен посміхнулася, дивлячись на напружені обличчя друзів. Вона приклала долоню до щоки Дженнсен.
— Пам'ятаєш, після того як ми зустрілися, я сказала тобі, що бувають моменти, коли у нас немає іншого вибору, окрім дії?
Дівчина кивнула, заливаючись сльозами.
— Зараз один з таких моментів. Річарду з кожним днем все гірше і гірше. Він вмирає. Якщо він не отримає протиотруту, у нього не буде шансів, і він скоро помре. Така правда. Як ми можемо втратити таку можливість? Адже іншої вже не з'явиться. Єдиний шанс врятувати його буде втрачено навіки. Це буде кінець. Я не хочу жити без нього і не хочу, щоб всі інші наші люди жили без нього. Якщо мені вдасться здійснити мій план, Річард залишиться живий. Поки живий Річард, залишається надія і для мене. Якщо я не зможу справитися з Ніколасом за допомогою своєї сили, Річард і інші придумають, як витягнути мене з лап ворога. Але якщо Річард помре, помруть і наші надії.
— Але, Мати сповідниця, якщо ти зробиш це, ми втратимо тебе, — заперечила Дженнсен.
Келен подивилася на всіх із зростаючим гнівом.
— Якщо у когось з вас є ідея трохи краще, то говоріть. В іншому випадку з-за вас я можу втратити єдиний шанс.
Ніхто нічого не сказав. Келен була єдиною, у кого був хоч якийсь план дій. У решти було тільки бажання. Бажання не врятують Річарда.
Келен пішла вперед, прискорюючи крок, щоб встигнути вчасно.
57
У завмерлій темряві Келен сповільнила крок недалеко від мосту. Вона насилу розгледіла стоячу на іншому березі людину. Той був один. Келен не бачила його обличчя і не могла оцінити його зовнішність. Келен оглянула дальній берег річки, дерева й будинки, залиті місячним світлом, шукаючи солдатів, які могли би там причаїтися чи ще кого-небудь, хто чекав її.
— Келен… будь ласка, — Дженнсен стиснула її руку. Голос дівчини тремтів від сліз.
Келен відчувала себе абсолютно впевнено. Нічия думка зараз не могла змінити її рішення, так що вона не вагалася. Вибору не було. Річард буде жити чи помре. Все просто. Вибір зрозумілий.
Її мозок був готовий до дії, прийшли ясність і рішучість. Вона змогла тепер зосередитися на тому, що повинна зробити.
Річка, що протікала через місто, виявилася ширше, ніж Келен припускала. Обриви обох берегів на цій ділянці були в кілька дюжин футів висотою і облицьовані кам'яними блоками. Сам міст, з двома арками і огорожею з простих каменів по обидва боки, був досить широкий, щоб могли розійтися два вози. Під мостом мчала темна вода. Келен мигцем подумала, що не хотіла б спробувати скупатися в такий річці.
Жінка наблизилася і зупинитивилася в футі від моста. Людина на іншому боці дивилася на неї.
— Протиотрута у тебе? — Звернулася до нього Келен.
Він підняв щось, схоже на маленьку пляшечку, високо над головою, а потім опустив руку і вказав на міст. Він хотів, щоб Келен перейшла через міст.
— Мати? Сповідниця, ви не передумали? — Втрутився Оуен.
— Передумала? Я можу дати Річарду життя або дозволити йому загинути від отрути? А що, якщо мені вдасться вбити Ніколаса? Це завдасть поразки Ордену і дасть твоїм людям кращі шанси звільнитися? Як я зможу жити в мирі з собою, якщо Річард помре без протиотрути, а я буду знати, що моя боягузливість тому провиною? Що я не зробила все можливе задля його порятунку, не використала шанс підібратися до Ніколаса досить близько і знищити його? Я не зможу жити, якщо не зроблю цього. — Голос Келен вібрував від переповнюючого її хвилювання. — Ми б'ємося і ведемо цю війну для того, щоб зупинити подібних людей — тих, хто приносить смерть, тих, хто хоче бачити нас мертвими. Вони прагнуть убити нас, оскільки не можуть примиритися з нашим бажанням жити так, як ми хочемо, з тим, що ми успішні та щасливі. Такі люди ненавидять життя і поклоняються смерті. Вони вимагають, щоб ми приєдналися до них. Як Мати-Сповідниця я оголосила Імперському Ордену помсту без пощади. Зрадити нашому шляху зараз — самогубство. Я не передумаю.
— Що ви накажете нам сказати лорду Ралу? — Спитав Том.
— Що я люблю його, але він це і так знає, — відповіла Келен, знімаючи пояс з мечем і передаючи його Дженнсен. — Оуен, підеш зі мною, — коротко наказала вона бандакарцю.
Келен пішла вперед, але Дженнсен простягнула руки і міцно обійняла її.
— Не турбуйся, ми віддамо протиотруту Річарду і повернемося за тобою, — прошепотіла вона.
Нашвидку обнявшись з дівчиною, Келен пошепки подякувала їй і попрямувала до мосту. Оуен мовчки йшов збоку від неї. Людина на іншому березі дивився, але не рухався з місця. На середині моста Келен зупинилася.
— Принеси пляшку, — крикнула вона.
— Підійди сюди і зможеш взяти її.
— Якщо хочеш отримати мене, ти вийдеш на середину мосту і віддасиш протиотруту цій людині, як пропонував Ніколас.
Людина деякий час стояла, немов розмірковуючи. Він виглядав як простий солдат і був не дуже схожий на опис Ніколаса, яким його запам'ятав Оуен. Нарешті чоловік увійшов під арку моста. Оуен прошепотів, що він схожий на командира, якого він бачив разом з Ніколасом. Келен чекала, спостерігаючи за йдучою в промінні місячного світла людиною. На одному стегні у нього висів ніж, на іншому — меч.
Майже підійшовши до неї, він зупинився в очікуванні.
Келен простягла руку.
— У записці сказано, що ми будемо мінятися. Я в обмін на те, що є у Ніколаса.
Людина зі сплющеним на бік носом посміхнулася.
— Так давайте мінятися.
— Я Мати-Сповідниця. Або віддаси мені пляшку, або помреш тут, зараз же.
Посланець Ніколаса вийняв з кишені пляшку і віддав їй. Келен побачила, що та наповнена прозорою рідиною.
Вона витягла пробку і понюхала. Пахло корицею, так само як і від минулого пляшечки з протиотрутою.
— Він піде з нею назад, — сказала Келен людині, яка понуро дивились, як вона передає Оуену пляшку.
— А ти підеш зі мною, або ми всі помремо на цьому мосту, — чоловік міцно схопив її за руку. — Він може йти, як домовлялися, але якщо ти спробуєш тікати, ми помремо.
Келен глянула на Оуена.
— Іди, — пробурчала вона.
Бандакарець подивився на чорнявого чоловіка, потім перевів погляд на Матір-Сповідницю. Келен виглядала надзвичайно велично в своїй суворості. Здавалося, що Оуен хотів багато чого сказати їй на прощання, але хлопець лише кивнув і побіг назад по мосту, туди, де чекали Том і Дженнсен. Келен стежила за ним очима.
— Йдемо, якщо не хочеш померти тут, — звелів їй солдат, коли Оуен дістався до своїх.
Келен вирвала руку. Потім він повернувся і пішов вперед, і добровільна полонянка пішла за ним. В мовчанні вони минули другу половину мосту. Жінка оглянула тіні під деревами на далекому березі річки, тисячі затишних куточків між будівлями і вулицями вдалині. Вона нікого не бачила, але це не надто поліпшувало її самопочуття.
Ніколас десь тут, ховається в темряві, чекає її.
Раптом ніч позаду неї вибухнула вогнями. Келен повернулася і побачила, що міст перетворився на кулю киплячого полум'я. Вогонь налетів хвилею. Камені злітали в небо. Поки росла вогняна хмара, вона побачила, що міст у вогні неначе складався. Арки осіли разом, і вся будова довгою палаючою стрічкою осіла в річку.
З холодним жахом Келен згадувала, чи є ще мости через річку. Як вона повернеться до Річарда, якщо доб'ється успіху? Як допомога добереться до неї, якщо їй не вдасться здійснити свій план?
