Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Гудкайнд Террі (полные книги .TXT) 📗
Його шлях лежав на самі нижні поверхи Замку Чарівників, глибоко в надра гори. У цьому місці ніколи не бував ніхто з живучих нині.
Про існування цього місця не знав ніхто крім нього.
Кам'яні перила з зовнішньої сторони сходів були невисокі, сходинки були потоптані сотнями ніг. Спуститися по таких сходах, ухитрившись не впасти — було справою не з легких. Зліва від нього височіла масивна кріпосна стіна, складена з ретельно підігнаних кам'яних блоків, праворуч — провал, глибина якого зробила б честь будь-якій гірській ущелині. Кожного разу спускаючись по цих сходах, Зедд відчував себе зовсім крихітним. Звідси, зі сходів, він міг бачити лише грубу темну скелю, на якій була побудована одна з круглих башт, оточуючих внутрішній двір Замку.
Пройшовши частину шляху, Зедд зрозумів, що чує позаду звук кроків. Хтось поспішав слідом за ним. Він зупинився і обернувся. Його переслідувала Рікка.
— Що це означає? — Окликнув її чарівник.
Вітер, що свістів у вузькому просторі між кріпосними стінами, розвівав його одяг і волосся. Здавалося, кістляве тіло чарівника ось-ось зірветься зі сходинок і відлетить геть, немов сухий лист.
Рікка, задихаючись, зупинилася кількома сходинками вище нього. — А як ви думаєте?
— Я думаю, ти порушила мій наказ.
— Ну так. — Вона змахнула рукою, підганяючи його. — Я йду з вами.
— Я ж сказав, що тільки подивлюся. Я велів тобі відправлятися вартувати або куди-небудь ще.
— Ця проблема стосується лорда Рала.
— Ні. Всього лише деяка інформація, яку я повинен перевірити у старовинних книгах.
— Чейз і Речел виїдуть рано вранці. Якби не сталося щось, що так схвилювало вас, ви сиділи би біля Речел, розповідали їй казки і поправляли ковдру. І це стосується лорда Рала. А раз це турбує вас, значить, турбує і мене. Я йду з вами.
На цих крутих, відкритих всім вітрам сходинках сперечатися не хотілося. Він повернувся і швидко пішов вниз, обома руками притримуючи одяг, щоб вітер не перекинув його в прірву. Сходинкам, здавалося, не буде кінця, і сходи здавалися лякаюче крутими. Падіння з них було б смертельним.
Досягнувши, нарешті, початку сходів, Зедд зупинився і обернувся. — Старайся наступати тільки на камені.
Рікка озирнулася навколо. Тут все заросло диким виноградом. Тільки стіни, та ступені витертих ногами сходів уникли всюдисущих рослин. Позаду височіла кріпосна стіна і сходи, праворуч — виступаюча скеля, на якій була побудована башта.
— Чому? — Запитала вона, слідуючи по камінню за Зеддом.
— Тому що я так сказав. — Він не хотів витрачати час, щоб розповідати їй про магічні пастки. Варто їй зійти з каменів, і щити не просто попередять її, вони не дадуть їй пройти там, де вона пройти не повинна. Однак для не володіючих даром людей було б краще взагалі будь-якими способами триматися від таких щитів подалі.
Якби все ж зловмисники змогли проминути закритий магічними щитами ізольований внутрішній двір — виноградні лози стали б ще однією пасткою на їх шляху. В той час, як порушник з усіх сил намагався вирватися і втекти, ці незвичайні лози все тугіше обплутували б його ноги. Торкаючись до шкіри, рослини швидко випускали гострі шипи, які проникали в тіло до самої кістки, і міцно закріплювалися там. Звільнення жертви, спійманої в таку пастку, було справою кривавою і болючою, і найчастіше закінчувалося для жертви вельми плачевно. Захист Замку Чарівників був організований так, щоб досягти своєї мети не замислюючись про засоби для її досягнення.
— Лози рухаються. — Рікка схопила його за рукав. — Ці виноградні лози ворушаться, як клубок змій.
Зедд похмуро озирнувся через плече. — А чому інакше я б радив тобі ступати тільки по камінню?
Він потягнув за важіль, поштовхом відкрив ще одні двері з овальною верхньою частиною і пірнув всередину. Рікка послідувала за ним, він майже відчував на шиї її подих. Пальці його правої руки намацали гладеньку сферу, закріплену в тримачі. Він провів рукою по блискучій поверхні і куля загорілася зеленуватим світлом. Приміщення, куди вони увійшли, було невеликою кімнатою, утвореною торцями стін, що оточували внутрішній двір. Стіни приміщення представляли собою необроблений камінь, той самий, з якого були складені кріпосні стіни. Стеля з дошок спиралася на масивні балки. Навпроти входу біля стіни праворуч була влаштована лава з синювато-сірого сланцю — на випадок, якщо відвідувачеві знадобиться трохи перепочити після спуску по сходах. У двох інших стінах було видно два темних проходи, ведучих в різні боки.
Над плитою-лавою була споруджена полиця, на якій лежало кілька сфер, подібних до тієї, якої він торкнувся перед цим. Зедд зняв з полиці одну з них. Вона була зроблена з важкого скла, розплавленого магічним вогнем, тому відгукувалася на присутність людини з даром. Під дотиком руки зеленувате світіння сфери змінилося на тепле жовтувате світло. Він направив на неї свою енергію, і сфера яскраво освітила приміщення, утворюючи різкі тіні далеко попереду.
З гучним лясканням долонею він рішуче прилаштував своє кістляве тіло на лаві, запросивши присісти Рікку. — Далі ти йти не можеш.
На її обличчі з'явився вираз похмурої рішучості, сині очі пильно дивились на чарівника.
— Щось дивне відбувається з книгами пророцтв. Це турбує вас вже багато днів. Ви навіть не їсте. Але найгірше, те, що в зникаючих пророцтвах — у всіх — йдеться про лорда Рала.
Це не було питанням, вона висловлювала свої думки. А він же вважав, що ніяк не виявляв свого занепокоєння. Ця дівчинка виявилася більш уважною, ніж він очікував. Хоча, можливо, він був занадто поглинений своїми думками, щоб помітити як пильно вона за ним спостерігає. У будь-якому випадку, це був тривожний знак — він був настільки заклопотаний, що навіть не побачив, наскільки його занепокоєння було очевидно для оточуючих.
— Я б сказав, що частково ти і права. Багато зі зниклих пророцтв говорять про Річарда. Але не думаю, щоб всі вони були пов'язані з ним. Наскільки я зміг зрозуміти, вони всі відносяться до часу після його народження. Однак це зовсім не означає, що всі пророцтва — про нього. Порожні сторінки в книгах дуже великі. А оскільки я не можу пригадати, про що йшлося у зниклих місцях, мабуть, немає ніякого способу зрозуміти, з чим пов'язане це явище.
— Але якщо зібрати воєдино те що збереглося, все ж можна зробити висновок що все це має відношення до лорда Рала.
І знову це було не питання, хоча і не твердження. Вона передбачала, висловлювала свої спостереження. Це була Морд-Сіт, що задає питання, що стосуються безпеки свого лорда Рала. Зедд ясно бачив, що вона не зовсім не налаштована вислуховувати ухильні пояснення.
— Повинен погодитись, що Річард, якщо не в центрі, то, принаймні, міцно пов'язаний з незрозумілими змінами в книгах пророцтв.
Рікка піднялася з лавки.
— Тоді зараз не час щось приховувати. Особливо від мене. Це ж вкрай важливо. Лорд Рал життєво важливий для всіх нас. Мова йде не просто про безпеку вашого онука, мова йде про майбутнє всього живого.
— Ну, я…
— Він важливий не тільки для вас, він для всіх нас багато значить. Що, якщо ви виявите щось важливе, а з вами щось трапиться? Тоді ми всі залишимося в невіданні. Ось що важливо. Це важливіше навіть, ніж усі ваші магічні таємниці.
Зедд уперся руками в стегна і відхилився назад, з хвилину розглядаючи її. Нарешті він нахилився до неї.
— Рікка, там є речі, про які не повинен знати ніхто. Для цього є дуже серйозні причини.
— Я не збираюся красти ваші скарби. Але якщо ви боїтеся, що я дізнаюся якісь таємниці, я життям своєї готова присягнутися, що збережу все в секреті. Якщо тільки не вважатиму за необхідне розповісти про все лорду Ралу.
— Справа не тільки в цьому. Багато предметів, що зберігаються в нижніх поверхах Замку Чарівників, неймовірно небезпечні для будь-кого, хто наблизиться до них.
— За межами Замку Чарівників теж є дуже небезпечні предмети. Ми більше не можемо дозволити собі розкоші зберігати таємниці.
