Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння - Гудкайнд Террі (электронные книги бесплатно .TXT) 📗
Обі не був марнотратником, ні в якому разі. Але гроші, які належали йому по праву, забезпечували деякі цілком заслужені задоволення: чиста білизна, непогана їжа і питво, компанію гарненької жінки. Однак розпоряджався він грошима обережно, щоб не залишитися, врешті-решт, зовсім без гроша. І ще він знав, що люди заздрять його багатству.
Він дізнався, що просте володіння грошима притягує людей, особливо жінок. Якщо він купував їм напої і маленькі подарунки — на зразок шматка тканини на хустку, браслетів, щоб прикрасити зап'ястя, блискучих шпильок для волосся, — вони охоче погоджувалися приголубити його. Вони часто відводили його в якесь тихе місце, де можна було залишитися вдвох. Іноді це була вулиця, іноді пустельний ліс, іноді кімната.
Він підозрював, що деякі з них просто хочуть дістатися до його грошей. Але він не переставав дивуватися, скільки задоволення і приємних відчуттів можна отримати від жінки. У тому числі і за допомогою гострого ножа…
Ставши людиною, навченою досвідом, Обидва тепер знав про жінок все. У нього було багато жінок. Тепер він знав, як треба розмовляти з жінками, як з ними поводитися, як задовольнити їх.
Багато жінок продовжували чекати його, надіятися та молилися, щоб одного разу він знову до них повернувся. Деякі навіть залишали чоловіків, сподіваючись завоювати його серце.
Жінки не могли встояти перед ним. Вони пестили до нього, захоплені його зовнішністю, захоплені його силою, стогнали, коли він приносив задоволення. Деяким подобалося, коли він заподіював їм біль. Хтось інший, менш чутливий, ніж він, ніколи б не розпізнав, що ховається за їх сльозами.
Насолоджуючись суспільством якоїсь жінки, Обі знав, що завжди може дістати іншу, тому він ніколи не вступав в тривалі зв'язки. Більшість його зв'язків були короткими. Деякі — дуже короткими. Але зараз у нього на думці були важливіші справи, аніж жінки. Потім у нього будуть всі жінки, яких він тільки захоче. Як у його батька…
Нарешті він зміг поглянути на шокуючу пишність його справжнього дому — Народного Палацу. Коли-небудь палац буде належати йому. Голос підказував Обі це.
Поруч, перервавши приємні роздуми Обі, з'явився вуличний торговець:
— Амулети не потрібні, пане? Магічні. Удача — напевно.
Обидва подивився вниз, насупившись:
— Що?
— Спеціальні магічні амулети. Не підведуть. Всього один срібний пенні.
— Що вони роблять?
— Пане, все амулети чарівні, точно. Хіба вам не потрібно трошки магії, щоб полегшити настільки нестерпну боротьбу з життям? Щоб для різноманітності все йшло так, як ви хочете? Всього лише один срібний пенні.
Все і так йшло так, як хотів Обі, — з тих самих пір, як померла його божевільна мати. Але Обі завжди любив дізнаватися нове.
— На що здатна ця магія? Що саме вона робить?
— Чудові речі, пане! Просто чудові. Дасть вам силу. Силу і мудрість. Силу і мудрість, якої немає ні у одного простого смертного.
Обидва посміхнувся:
— У мене це все вже є.
Торговець втратив дар мови, але лише на мить.
Він озирнувся через плече, щоб упевнитися, що ніхто їх не підслуховує, потім присунувся, ткнувшись в бік Обі, і, задерши голову, підморгнув:
— Ці магічні амулети допоможуть вам з дівчатами, пане.
— Жінки і так бігають за мною. — Обидва почав втрачати інтерес.
Магія обіцяла те, що у нього і так є. Торговець міг з таким же успіхом сказати, що амулети дадуть Обі дві руки і дві ноги.
Брудний маленький торговець прочистив горло:
— Але ж, пане, ні одна людина не може мати достатньо багатства або найкрасивіших…
— Я дам тобі мідний пенні, якщо скажеш, де я зможу знайти чаклунку Алтею.
Дихання чоловічка було несвіжим, і Обі відштовхнув його. Торговець витягнув вгору скорчений палець і підняв схожі на тонку дріт брови:
— Пане, ви дійсно мудра людина. Я знаю. Я побачив у вас розум. Пане, ви знайшли єдину людину на цьому ринку, яка може розповісти вам те, що потрібно. — Він вдарив себе в груди. — Це я. Я можу розповісти вам все, що ви хочете знати. Але людина вашого розуму без сумніву розуміє, що така важлива і секретна інформація буде коштувати набагато більше, ніж мідний пенні. Так, пане, набагато більше, і інформація коштує того.
Обидва насупився:
— На скільки більше?
— Срібна марка.
Обі хрипко посміхнувся і відвернувся. У нього були гроші, але йому не подобалося, коли з нього намагаються зробити дурня.
— Я позапитую інших. Чесні люди можуть запропонувати мені допомогу і вказати шлях до чаклунки, не очікуючи за це нічого, крім поклону.
Торговець метушливо побіг за Обі. Поли його ветхого плаща ляскали, як прапори на вітрі, коли він ухилявся від людей, які вступалися перед Обі з дороги.
— Так, я бачу, ви — дуже мудра людина. Боюся, я вам і в підметки не годжуся, пане. Ви переграли мене, це правда. Але є деякі складності, про які ви не знаєте, складності, про які людина вашої чутливості повинна знати. Дещо, здатне забезпечити вашу безпеку в тому ризикованому підприємстві, яке, як я думаю, ви задумали. І лише небагато можуть вам про ці складнощі повідати.
Обидва дійсно був дуже сприйнятливим. Він втупився в чоловічка, що біг за ним, немов собака, випрошуюча недоїдки.
— Тоді срібний пенні, — зітхнувши, поступився той, — за цінну інформацію, яка вам потрібна, пане, і яку, я ручаюся, ви не дізнаєтеся більше ні від кого.
Обі зупинився, задоволений тим, що чоловічок визнав перевагу його інтелекту. Впершись руками в боки, він глянув на торговця, що облизував порепані від морозу губи.
Так легко з грошима Обі зазвичай не розлучався, але у нього було багато грошей, і, крім того, було присутнє в цій справі щось, що заінтригувало його. Він намацав у кишені шкіряний гаманець, запустив в нього два пальці, витягнув срібний пенні і кинув монету жалюгідному торговцю.
— Добре. — Коли чоловічок зловив монету, Обі міцно схопив його за кістляве зап'ястя. — Я дав ціну, яку ти просиш. Але якщо я вирішу, що ти кажеш неправду або щось приховуєш, я заберу монету, і вимию її в твоїй крові, перш ніж я поверну її в гаманець.
Чоловічок сковтнув, дивлячись в обличчя Обі.
— Пане, я не обману вас. Особливо, якщо я дав слово.
— Так, тобі краще мене не обманювати… Отже, де вона? Як я можу знайти Алтею?
— Вона живе на болоті. Я можу розповісти, як дістатися до неї, всього лише…
— Ти що, маєш мене за дурня? — Обидва вивернув зап'ястя торговця. — Мені відомо, що люди ходять до цієї чаклунки і що вона приймає їх на болоті, так що краще, щоб інформація складала щось більше, ніж шлях до її оселі.
— Так, так! — Торговець скорчився від болю. — Звичайно. Обі послабив хватку. Кривлячись і здригаючись, чоловічок квапливо продовжив:
— За ту щедру суму, яку ви заплатили, я розповім вам про таємний шляху на болото. Не про той, який знає всякий, а про секретний. Мало хто знає його, якщо знають взагалі. Все входить в цю суму. Я б не став нічого приховувати від такої благородної людини, як ви, пане.
— Який ще секретний шлях? — Розлютився Обі. — Якщо існує звичайний шлях, яким користуються всі люди, охочі побачити Алтею, навіщо мені потрібний секретний?
— Люди ходять до Алтеї за передбаченнями. Вона могутня чаклунка. — Торговець присунувся. — Але щоб ви могли отримати передбачення, вас повинні запросити. Ніхто не сміє прийти без запрошення. Люди ходять одним і тим же шляхом, щоб вона могла бачити тих, кого запросила, і прибрати лютих чудовиськ, що охороняють дорогу. — По спотвореному від болю лиці торгівця розпливлася посмішка. — Мені здається, якби ви були запрошені, ви б не стали розпитувати, як туди пробратися. У вас є запрошення, пане?
Обі несильно штовхнув торговця в плече:
— Значить, є й інший шлях?
— Так, є. Обхідний. Шлях, по якому можна пройти до неї, поки чудовиська охороняють головну дорогу. Розумна людина не стане добиратися до чаклунки на її умовах.
Обі озирнувся по сторонах, перевіряючи, чи не чують чи їх сторонні вуха.
