Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви - Гудкайнд Террі (полная версия книги txt) 📗
Не очі, а два вогнища кошмару.
Посмішка Джегана стала ширше і перетворилася на зловісну посмішку.
— Ви спізнилися, — вимовив він низьким скреготливим голосом, який сестри так добре знали.
Юлія не стала втрачати часу на відповідь. Вона подумки віддала наказ знищити все в радіусі двадцяти миль навколо і випустила на волю вируючу в ній магію. Об'єднана лють Магії Збитку і Магії Приросту вирвалася на свободу. Повітря миттєво розжарилося і спалахнуло сліпучим світлом.
Юлія сама здивувалася тій силі, що випустила назовні.
Тканина реальності лопнула.
Остання думка Юлії була про те, що вона напевно погубила весь світ.
27
Повільно і поступово до неї повертався зір. Спочатку вона побачила жаровні, потім — смолоскипи, потім — темні кам'яні стіни і, нарешті, людей.
На мить все її тіло ніби заніміло, але чутливість тут же повернулася до нього тисячами болючих уколів, і Юлія ледь не задихнулася від болю.
Джеган відламав ніжку від смаженого фазана і ткнув нею на Юлію.
— Знаєш, у чому твоє слабке місце? — Запитав він, не припиняючи жувати. — Ти користуєшся магією зі швидкістю думки. — На жирних губах знову з'явилася посмішка. — А я, як ти знаєш, Соноходець. Я використовую той проміжок часу, коли між думками порожнеча. Я прослизають туди, куди не може потрапити більше ніхто.
Він відкусив від ніжки і знову наставив її на Юлію.
— Бачиш, в цьому проміжку час для мене безмежний, і я можу робити все, що захочу. З тим же успіхом ви могли бути кам'яними статуями і намагатися мене зловити.
Юлія як і раніше відчувала єднання з сестрами. Зв'язок залишався на місці.
— Слабо. Дуже слабо, — підбив підсумок Джеган. — Мені доводилося бачити, як інші робили це набагато краще. Втім, у них був досвід. Я залишив зв'язок між вами. Поки що. Бо хочу, щоб ви продовжували відчувати один одного.
Потім я його розірву. І так само, як я можу розірвати цей зв'язок, я здатний зламати ваш розум. — Він сьорбнув вина. — Але це непродуктивно. Як можна дати людям урок, якщо їх розум його не сприймає?
Юлія відчула, що Цецилія обмочилася.
— Як? — Почула вона свій хрипкий голос. — Як ти можеш користуватися проміжком між думками?
Джеган, взявши ніж, відпиляв шматок від куска смаженого м'яса, що лежав перед ним на срібному підносі. Нанизавши його на кінчик ножа, він поставив лікті на стіл.
— Що таке ми? — Він махнув ножем, розбризкуючи навколо жир. — Що таке реальність? Реальність нашого існування?
Джеган відправив м'ясо в рот і продовжував:
— Ми — це наші тіла? Значить, людина невеликого зросту і статури менш значна, ніж великої? І, втративши руку або ногу, ми починаємо зникати?
Ні. Ми залишаємося собою. — Він прожував м'ясо і відрізав собі ще. — Ми — це не наші тіла. Ми — це наші думки. Оформившись, вони створюють реальність нашого буття. А між цими думками — ніщо, тільки наше тіло, яке чекає, коли наші думки зроблять нас тими, хто ми є.
І в цьому проміжку з'являюся я. У цьому проміжку час для вас не має значення, але має значення для мене. — Він запив м'ясо неабияким ковтком вина. Я — тінь, що прослизає в тріщини вашого існування.
Юлія відчула, як її подруг починає бити дрож.
— Це неможливо, — прошепотіла вона. — Твій Хань не може розтягнути час або розірвати його на частини!
Джеган поблажливо посміхнувся, і від цієї усмішки її серце ухнуло кудись вниз.
— Маленький дерев'яний клин, вставлений в тріщину величезного каменю, розламує його на частини. Руйнує його. Я і є такий клин. І тепер цей клин вбитий в тріщини вашого розуму.
Юлія мовчки дивилася, як Джеган розриває пальцями смажене порося.
— Коли ви спите, ваші думки розпливаються і ви стаєте уразливі. Тоді мої думки вповзають в тріщини. Ті проміжки, коли ви випадаєте з існування, — мої мисливські угіддя.
— Чого ти від нас хочеш? — Запитала Ерміна. Джеган відправив в рот солідний шматок свинини. — Ну, по-перше, у нас з вами є спільний ворог — Річард Рал. Вам він відомий як Річард Сайфер. — Імператор підняв брову над темним пронизливим оком. — Шукач. До нинішнього моменту він був просто незамінний.
Він надав мені величезну послугу, зруйнувавши бар'єр, який утримував мене в Старому світі. У всякому разі, моє тіло. Ви, сестри Тьми, Володар і Річард Рал дали мені можливість підпорядкувати собі все людство.
— Нічого цього ми не робили! — Промекала Тові.
— Що ви, як же не робили! Бачте, Творець і Володар змагаються в цьому світі. Творець прагне перешкодити Володареві поглинути світ живих, який той хоче прибрати до рук тому, що у нього ненаситні апетити. Борючись за визволення Володаря, ви збільшили його владу в цьому світі. Це, в свою чергу, змусило Річарда Рала прийти на допомогу живучим. Він відновив рівновагу. І в цю рівновагу, так само, як в проміжок між вашими думками, вклинився я.
Джеган обвів сестер поглядом своїх нелюдських очей.
— Магія — провідник для тих, хто з Підземного світу. Вона дає їм владу тут, у світі живих. Зменшивши кількість магії в цьому світі, я зменшу вплив як Володаря, так і Творця. Творець буде, як і колись, розкидати іскри життя, Володар буде їх забирати, коли прийде час, але в усьому іншому світ буде належати людині. Магія стане надбанням історії і в кінцевому підсумку перетвориться на міф. Я — Соноходець. Я бачив сни людей і знаю, на що здатна звичайна людина. Але магія пригнічує ці здібності. А без неї розум людини, її уява, вирветься на свободу, і тоді вона стане всемогутньою. Ось чому в мене така армія. Коли магія помре, армія в мене залишиться. Я добре підготував свої війська до цього дня.
— Так чому ж все-таки Річард Рал став твоїм ворогом? — Запитала Юлія, намагаючись потягнути час в надії знайти якийсь вихід.
— Зрозуміло, він повинен був зробити те, що зробив, інакше б ви, дорогенька, віддали наш світ Володарю. Мені його втручання допомогло, але тепер він не вписується в мої плани. Річард молодий і не знає своїх здібностей. А я двадцять років розвивав свій талант.
Джеган помахав ножем перед своїми очима.
— Очі мої повернулися лише в минулому році. Вони — відмітна ознака Соноходця. Тільки тепер я отримав право називатися тим, хто наводив жах на предків. Стародавньою мовою «Соноходець» — синонім слова «зброя». І чарівники, які створили цю зброю, врешті-решт пошкодували про це. Він облизав жирний ніж.
— Велика помилка — створювати зброю, здатну мислити самостійно. Ви відтепер — моя зброя. І я чужих помилок не повторюю. Моя могутність дозволяє мені проникати в розум людей, коли вони сплять. На тих, хто не володіє чарівним даром, мій вплив дещо обмежений, і мені від них користі мало, а ось з тими, хто ним володіє, на зразок вас шістьох, я можу робити все, що мені заманеться. Як тільки я проникаю в ваш розум, він перестає належати вам. Він мій. Магія Соноходців була дуже сильною, але нестабільною. За останні три тисячоліття, після того як з'явився бар'єр, не народжувалося жодного Соноходця. Але тепер Соноходець знову загрожує світу. — Він зловісно засміявся, і його тоненькі вусики застрибали. — І цей Соноходець — я.
Юлія по звичці ледь не гаркнула, щоб він переходив ближче до справи, але вчасно прикусила язик. Насправді вона не відчувала ні найменшого бажання швидше закінчити цю розмову. Їй потрібен час, щоб спробувати знайти вихід.
— Звідки тобі все це відомо? — Підійшов раб і наповнив келих Джегана вином.
— У себе на батьківщині, в Алтур'Ранзі, серед руїн одного стародавнього міста я знайшов старовинний архів. Забавно, що книги здатні принести користь воїну на зразок мене. У Палаці пророків теж є дуже цінні книги, якщо знати, як ними користуватися. Шкода, що Пророк помер, але в моєму розпорядженні є інші чарівники. Осколок древньої магії, свого роду щит, перейшов від мага, що створив його, до нащадків цього мага, тобто до всіх нащадків Дому Ралів, що мають дар. Він захищає їх від мого впливу. Річард Рал теж успадкував цю магію і почав нею користуватися. Тому його необхідно підпорядкувати перш, ніж він дізнається дуже багато про свої здібності. А також підпорядкувати і його наречену. — Імператор помовчав, спрямувавши погляд кудись удалину. — Мати-сповідниця злегка завадила моїм планам, але мої маріонетки там, на півночі, про неї подбають. Ці дурні в своєму завзятті створили деякі складності, і мені доведеться вжити заходів. Але коли я це зроблю, вони будуть повністю танцювати під мою дудку. Свій клин я вбив глибоко. Я доклав багато зусиль, щоб повернути хід подій на свою користь і домогтися того, щоб Річард Рал і Мати-сповідниця виявилися у мене в руках. Він стиснув кулак. — Бачите, він — природжений бойовий чарівник, перший за три тисячі років. Втім, ви це знаєте. Такий чарівник — безцінна зброя для мене.
