Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви - Гудкайнд Террі (полная версия книги txt) 📗
Ви всі разом узяті не здатні на те, на що здатний цей хлопчисько. Тому я не маю наміру його вбивати. Я хочу ним управляти. А от коли я перестану відчувати ньому потребу, тоді його доведеться вбити. Джеган злизнув жир з пальців.
— Розумієте, керувати людьми набагато вигідніше, ніж їх вбивати. Я міг би вбити вас шістьох, але яка від цього користь? Поки ви в моїй владі, ви не являєте для мене ні найменшої загрози, а от використовувати вас можна, і я скористаюся нагодою це зробити.
Він вказав кінчиком ножа на Меріссу.
— Ви всі поклялися помститися Шукачеві, але ти, дорогенька, дала клятву скупатися в його крові. Що ж, може бути, я надам тобі таку можливість.
— Звідки… звідки ти знаєш? — Мерісса побіліла як полотно. — Я не говорила про це, коли спала.
Джеган хихикнув:
— Якщо не хочеш, щоб я щось дізнався, дорогенька, постарайся, щоб у твоїх снах не відбивалося те, про що ти говориш днем.
Юлія відчула, що Ерміна на межі непритомності.
— Звичайно, спочатку вас шістьох потрібно обробити. Ви повинні твердо усвідомити, хто відтепер розпоряджається вашим життям. — Джеган тицьнув ножем у бік мовчазно стоячих рабів. — Ви станете такими ж слухняними, як вони.
Тут, вперше за весь цей час, Юлія як слід придивилася до рабів і ледь не скрикнула. Всі жінки були сестрами. Гірше того, в більшості своїй сестрами Тьми. Вона швидко прикинула. Ні, тут не всі. Чоловіки ж були в основному молодими чарівниками — тими, хто, закінчивши навчання, приніс клятву Володарю.
— У мене є і сестри Світла. Вони добре служать — з боязні, що я відвідаю їх у сні, якщо вони чимось мені не догодять. — Джеган погладив золотий ланцюжок, що йшов від носа до вуха. — Але сестри Тьми мені подобаються набагато більше. Я всіх їх підпорядкував, навіть тих, що залишилися в Палаці. — Юлії здалося, що підлога тікає у неї з-під ніг. — У мене є одна справа у Палаці пророків. Дуже важлива справа.
Джеган розвів руки, і золоті ланцюжки у нього на грудях заграли в світлі вогню.
— Вони надзвичайно послужливі. — Він повернувся до рабів, що стоять біля стіни. Правда, дорогенька?
Джанет, сестра Світла, поцілувала кільце у себе на руці. По щоках її текли сльози. Джеган розсміявся. Блиснувши перснями, він вказав на неї пальцем:
— Бачите? Я дозволяю їй це робити. Нехай тішиться марною надією. Якби я заборонив, вона, чого доброго, покінчила б з собою, бо не боїться смерті на відміну від тих, хто присягнув Володареві. Чи не так, Джанет, дорогенька?
— Так, Ваше Превосходительство, — покірно відповіла Джанет. — Моє тіло належить вам, але, коли я помру, душа моя буде належати Творцеві.
Джеган вибухнув неприємним скреготливим сміхом. Юлії вже доводилося чути його, і вона розуміла, що почує цей сміх ще не раз.
— Ось бачите? Це все, що я їй дозволяю, щоб не втратити над нею контроль. Звичайно, тепер їй в покарання доведеться тиждень відпрацювати в наметах.
— Під його поглядом Джанет відсахнулася. — Але ж ти розуміла це, перш ніж розкрити рот, правда, дорогенька?
— Так, Ваше Превосходительство. — Голос Джанет тремтів.
Затягнуті похмурим серпанком очі Джегана знову звернулися до шістьом сестер.
— Сестри Тьми мені подобаються більше, тому що у них є вагомі причини боятися смерті. — Імператор розламав фазана навпіл. — Вони обдурили надії Володаря, якому поклялися віддати свої душі. І якщо вони помруть, то порятунку їм немає. Якщо вони помруть, то Володар їм помститься за обман. — Він знущально зареготав. — Він отримає і вас шістьох, якщо моє невдоволення вами змусить мене позбавити вас життя. Юлія судорожно сковтнула.
— Ми все зрозуміли… Ваше Превосходительство. Темний погляд Джегана позбавив її здатності дихати.
— О ні, Юлія! Не думаю, що ви дійсно зрозуміли. Але, коли урок закінчиться, зрозумієте.
Не зводячи кошмарного погляду з Юлії, він засунув руку під стіл і витягнув звідти за волосся мініатюрну жінку. Та скривилася від болю. Одягнена вона була так само, як інші. Крізь прозору тканину Юлія розгледіла старі, вже пожовклі синці і зовсім свіжі, лілові. На правій щоці виднілася довга подряпина, а ліва перетворилася на суцільний синець з чотирма глибокими порізами, залишеними перснями Джегана.
Це була Крістабель, одна з сестер Тьми, залишених Юлією у Палаці пророків. Вони повинні були все підготувати до її повернення. Схоже, тепер вони ведуть підготовку до прибуття Джегана. Ось тільки що йому потрібно в Палаці пророків, Юлія ніяк не могла збагнути.
— Встань переді мною, — звелів Крістабель Джеган.
Сестра Крістабель бігом обігнула стіл і встала перед імператором. Вона швидко пригладила волосся, витерла губи і вклонилася.
— Чим можу служити, Ваше Превосходительство?
— Бачиш, Крістабель, мені необхідно викласти цим сестрам перший урок. — Він відірвав від фазана другу ніжку. — А для цього ти повинна вмерти.
Вона вклонилася:
— Слухаю, Ваше Прево… — І застигла, усвідомивши, що саме він вимовив. Юлія бачила, як у неї затремтіли ноги, але нещасна не наважилася видати ні звуку.
Джеган жестом наказав сидячим на шкурах жінкам забратися, і ті швидко відповзли в сторону.
— Прощай, Крістабель.
Скрикнувши, вона змахнула руками і звалилася на підлогу. В наступну мить вона закричала так несамовито, що у Юлії заклало вуха. Спинивши дихання шість сестер дивилися на Крістабель. Джеган вп'явся зубами в фазанячу ніжку.
Несамовиті крики не припинялись. Крістабель відчайдушно трясла головою, тіло її вигиналося в конвульсіях.
Джеган ліниво обгризав ніжку і запивав вином. Ніхто не вимовив ні слова, поки він не покінчив з м'ясом і не потягнувся за виноградом.
Нарешті Юлія не витримала:
— Коли вона помре?
— Коли помре? — Вигнув брову Джеган, відкинувши голову, він гучно зареготав. Ніхто в залі навіть не посміхнувся. Потужне тіло імператора стрясалось від сміху. Тоненький ланцюжок на щоці подьоргувався. Нарешті він заспокоївся.
— Та вона померла раніше, ніж торкнулася підлоги!
— Що?!. Але ж вона… Вона ще кричить! Крістабель раптово замовкла.
Груди її більшене здіймалася.
— Вона померла миттєво, — знизійшов до пояснення Джеган. Не зводячи кошмарного погляду з Юлії, він повільно усміхнувся. — Той клин, про який я тобі вже казав. Такий же, що я вбив у ваш розум. Це кричала її душа. У світі мертвих. Схоже, Володар здорово незадоволений цією сестрою Тьми.
Джеган звів палець, і Крістабель знову забилася в крику.
— І коли… — Юлія насилу сковтнула. — Коли це припиниться? — Джеган облизався.
— Коли її зжеруть черви.
Юлія відчула, як у неї затремтіли коліна, і відчула, що решта п'ятеро сестер готові заволати від жаху, як волає Крістабель. Так, якщо їм не вдасться відновити владу Володаря в світі живих, помста його буде жахлива!
Джеган клацнув пальцями.
— Сліт! Еріс!
На стіні промайнула світла пляма. Юлія ахнула, коли наче з каменю матеріалізувалися дві фігури в плащах.
Дві покритих лускою істоти ковзнули до столу і вклонилися.
— С-слухаємо, Соноходець. Джеган тицьнув товстим пальцем в жінку, яка корчилася на підлозі.
— Киньте її в колодязь.
Мрісвізи, відкинувши плащі за спини, нахилилися і підняли тіло жінки, яке сіпалося в конвульсіях, і яку Юлія знала більше ста років, жінки, яка багато чим їй допомогла і була слухняною виконавицею волі Володаря. Крістабель повинна була бути винагороджена за свої старання. Вони всі повинні були бути винагороджені.
Коли мрісвізи забрали труп, Юлія глянула на Джегана:
— Чого ти від нас хочеш? — Джеган підняв руку і жестом звелів одному з солдатів підійти.
— Ці шестеро належать мені. Окільцюйте їх. Кремезний солдат, з ніг до голови обвішаний зброєю, вклонився. Підійшовши до найближчої з сестер, якою виявилася Ніккі, він брудними пальцями безцеремонно відтягнув їй нижню губу. У блакитних очах Ніккі плескався жах. Юлія скрикнула одночасно з нею, завдяки зв'язку відчувши біль, коли тупе іржаве шило проткнуло Ніккі губу. Солдат діловито засунув шило за пояс і дістав з кишені золоту каблучку.
