Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви - Гудкайнд Террі (полная версия книги txt) 📗
Зубами розтиснувши його, він відтягнув Ніккі губу, вставив кільце в рану і, теж зубами, з'єднав кінці.
Солдат підійшов до Юлії в останню чергу. До цього часу вона вже ледве стояла на ногах, відчувши на собі все, що зазнали інші. Солдат відтягнув їй губу, і від болю з очей Юлії бризнули сльози.
Джеган, з усмішкою дивлячись на стікаючу по підборіддю сестер кров, витер рукою масні губи.
— Тепер ви мої рабині. Якщо ви не дасте мені приводу вас вбити, я знайду вам справу в Палаці пророків. А коли Річард Рал стане мені більше не потрібен, можливо, навіть віддам вам його на розтерзання.
Він знову пильно подивився на них, і Юлія мимоволі затамувала подих. В чорних вирах його очей не залишилося ні найменших ознак веселощів, лише смертельна загроза.
— Але спочатку я повинен закінчити урок.
— Ми всі вже зрозуміли, — поспішно запевнила його Юлія. — Будь ласка… У тебе немає підстав сумніватися в нашій вірності.
— О, я це прекрасно знаю, — прошелестів Джеган. — І все ж урок ще не закінчений. Це був тільки початок. Але продовження вам не доведеться чекати довго.
Юлію била дрож. З тих пір як Джеган вперше з'явився в її снах, життя перетворилося на суцільний кошмар. Повинен же бути спосіб покінчити з цим!
Біда була тільки в тому, що їй нічого не приходило в голову. Вона уявила собі, як повертається до Палацу пророків, одягнена в цей прозорий одяг, повертається рабинею Джегана.
Джеган подивився кудись за її спиною.
— Ви, хлопці, все добре чули? — Юлія почула голос капітана Блейка, який підтвердив, що так, чули. І застигла. Вона зовсім забула про тридцять моряків, що стояли позаду неї.
Джеган жестом звелів матросам наблизитися.
— Вранці ви можете відпливати. Але я подумав, що на ніч вам, можливо, знадобляться ці шість дам. Сестри Тьми завмерли.
— Але…
Погляд кошмарних очей змусив Юлію замовкнути.
— Відтепер, якщо ви посмієте вдатися до магії без мого дозволу, навіть для того, щоб вилікувати нежить, вас спіткає доля Крістабель. У ваших снах я дав вам лише трохи відчути те, що я можу з вами зробити наяву. Що зробить з вами Володар, якщо ви помрете, сподіваюся, теж вам ясно. Ви за крок від смерті. І на вашому місці я б дуже уважно дивився, куди ставити ноги.
Він знову звернувся до моряків:
— На цю ніч вони ваші. Маючи уявлення про цих жінок з їх снів, я вважаю, у вас з ними залишилися деякі рахунки. Можете робити з ними все, що хочете.
Моряки радісно загмикали.
Юлія відчула, як чиясь рука вхопила Ерміну за груди, як хтось відтягнув Ніккі голову за волосся і розв'язує їй корсет. У цей час третій матрос сунув руку їй самій між стегон, і вона не втрималась від крику.
— Але є невеликі правила. — Сказав Джеган, і моряки завмерли. — І якщо ви їх порушите, я вас згодую рибам.
— Що це за правила, імператор? — Запитав один з матросів.
— Вбивати їх вам забороняється. Вони — мої рабині і належать мені. Я хочу отримати їх вранці в досить пристойному стані, щоб вони могли мені прислуговувати. Це означає — жодних зламаних кісток та іншого членоушкодження. Ви їх усіх між собою розіграєте. Я знаю, що станеться, якщо дозволити вам вибирати самим. А я не хочу, щоб хоч одна з них уникла вашої уваги.
Матроси зі сміхом погодилися, що це дійсно буде справедливо, і пообіцяли дотримуватися правил.
Джеган знову звернув свою увагу на шістьох сестер.
— У мене величезна армія, а повій в околицях замало. Від цього мої солдати перебувають в поганому настрої. І до тих пір, поки я не визначу вам інші обов'язки, ви будете догоджати їх щодня. Чотири години на відпочинок, і скажіть спасибі, що у вас моє кільце на губі. Це не дасть їм вас убити.
Сестра Цецилія, невинно посміхнувшись, розвела руки.
— Імператор Джеган, твої солдати молоді і сильні. Боюся, їм буде мало задоволення від такої старої, як я. Мені дуже шкода.
— Упевнений, що вони будуть раді тобі. Ось побачиш.
— Імператор, сестра Цецилія права. Боюсь, я теж для цього занадто стара і товста, — вимовила Тові старечим голосом. — Навряд чи ми зможемо дати насолоду твоїм воїнам.
— Насолода? — Джеган нанизав на ніж шматочок печені. — Ви що, тупі?
При чому тут насолода? Смію запевнити вас, мої солдати із задоволенням насолодяться вашими принадами, але ви мене неправильно зрозуміли.
Він тицьнув у них пальцем. Вимазані жиром персні блиснули у світлі смолоскипів.
— Ви були сестрами Світла, потім — сестрами Тьми. Ви, ймовірно, самі могутні чаклунки в світі. Але ваша робота змусить вас зрозуміти, що ви лише гній у мене під ногами і я можу робити з вами все, що забажаю. Відтепер всі володіючі даром — моя зброя. І ви повинні міцно засвоїти цей урок. Ваша думка нікого не цікавить. І поки я не прийму інше рішення, ви будете розважати моїх солдатів. Якщо їм захочеться викрутити вам пальці і сперечатися на те, хто змусить вас голосніше волати, вони так і зроблять. У них дуже різноманітні смаки, і вони можуть робити з вами все, що побажають, крім вбивства. Він засунув в рот залишки м'яса.
— Але в будь-якому випадку тільки після цих хлопців.
Насолоджуйтесь моїм подарунком, хлопці. Служіть, і в майбутньому я про вас не забуду. Імператор Джеган пам'ятає своїх друзів.
Матроси дружно прокричали «ура». У Юлії підкосилися ноги, і вона б упала, якби чиясь сильна рука не підтримала її за талію.
— Так-так-так, лапуля. Схоже, дамочки, ви все-таки погодилися нас розважити! І це після того, як ви так погано з нами обійшлися!
Юлія почула власні схлипи. Губа оніміла від болю, але вона розуміла, що це тільки початок. Думки в неї плуталися, вона була сама не своя від страху.
— Ах, так. — Джеган зупинив матросів і вказав ножем на Меріссу. — Крім неї. Її віддайте. — Він поманив Меріссу пальцем. — Підійди сюди, дорогенька.
Мерісса зробила два невпевнених кроки. Юлія відчувала, як тремтять її ноги.
— Крістабель належала мені одному. Була моєю фавориткою. Але вона померла, тому що вам потрібен урок. — Він глянув на розв'язаний корсет Мерісси.
— Ти будеш замість неї. Ти, пам'ятається, говорила, що станеш лизати мені ноги, якщо доведеться. — Кошмарний погляд Джегана встромився в неї. — Довелося. — Побачивши подив Мерісси, він посміхнувся своєю мерзенною усмішечкою. — Я ж казав тобі, дорогенька, не варто пускати в сни те, що говориш наяву.
— Так, Ваше Превосходітельство, — слабо кивнула Мерісса.
— Зніми сукню. Тобі вона може знадобитися, якщо я дозволю тобі вбити Річарда Рала. — Мерісса почала роздягатися, а Джеган подивився на інших сестер. — Я залишу вам ваш зв'язок, щоб ви відчули уроки, які отримає кожна. Мені б не хотілося, щоб хтось з вас щось упустив.
Коли Мерісса роздяглася, Джеган вказав вниз кінчиком ножа.
— Під стіл, дорогенька.
Юлія відчула товсту ведмежу шкуру, що лоскоче коліна Мерісси, потім — грубу кам'яну підлогу. Моряки насолоджувалися видовищем.
Силою волі, силою, яку вона черпала з незмірній ненависті до цієї людини, Юлія прогнала страх і сповнилася рішучості. Вона — головна серед сестер Тьми. За допомогою зв'язку вона звернулася до решти.
Ми всі пройшли ритуал. Це було гірше, ніж те, що відбувається зараз. Ми сестри Тьми. Пам'ятайте, хто наш справжній Володар. Зараз ми рабині цього нікчеми, але він помиляється, вважаючи, що управляє нашим розумом. У нього немає своєї сили, він може користуватися тільки чужою. Ми обов'язково щось придумаємо, і тоді Джеган заплатить за все. О, клянусь Володарем, заплатить сповна!
Але що ж нам робити до тих пір? — Схлипнула Ерміна.
— Мовчати! — Гаркнула Ніккі. Юлія відчувала переповнюючу її лють і чорний крижаний холод, який панує в її серці. — Запам'ятайте кожне лице. Вони всі за це заплатять. Слухайте Юлію. Ми самі дамо їм урок, і вони запам'ятають його надовго!
І не здумайте пустити в сни цю нашу розмову, — попередила Юлія. Єдине, чого ми не можемо дозволити Джегану, — це вбити нас. Поки ми живі, у нас є надія повернути прихильність нашого Володаря. Нам обіцяна нагорода, і я твердо маю намір її отримати. Тримайтеся, сестри.
