Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі (книги без регистрации бесплатно полностью .txt) 📗
Ніккі трохи нахилилася до нього.
— Це найпоширеніше питання.
Річард струснув головою, намагаючись збагнути.
— Бачиш, дуже багато що залишилося невідомим — Ніккі вказала на Бердіну. — Як та історія з книгою, яку не можна переписувати. Ці таємниці, швидше за все, так і залишаться непоясненими, тому що люди вмирають, не встигнувши їх розкрити. Ось чому, вивчаючи історичні записи, ми часом не здатні розгадати загадки — у нас просто немає ніякої інформації.
Часом спливають дрібні деталі: хтось небудь помітить; хтось подгляд або підслухає — і починають розповзатися чутки… І деякі Сестри в Палаці Пророків вірили, що в цій книзі віщувань про чутки можна відшукати натяки на те, які ж загадки приховує майбутнє.
Річард підняв брову.
— Ти хочеш сказати, що, по суті, Сестри збирали чутки в надії випадково дізнатися що-небудь важливе?
Ніккі кивнула.
— Щось на зразок того. Знаєш, адже деякі Сестри вважали, що ця проста на вигляд книга — просто нісенітниця, а не одна з найважливіших, які коли-небудь існували, пророчих книг. Вона трималася під найсуворішим секретом. Було заборонено виносити книгу за межі сховища пророцтв, на відміну від інших книг. А були Сестри, які витратили купу вільного часу, вивчаючи цю, на перший погляд, дурну книжку. Тому що люди зазвичай не турбуються про те, щоб записувати чутки.
«Байки Янклі» були, мабуть, єдиною у своєму роді книгою — написаною, спираючись тільки на чутки, навіть якщо ще нічого не відбулося. Сестри вірили, що були події, які можна було відкрити або вивчити, спираючись тільки на цю книгу, і пророкувати їх. По суті, вони вважали, що підслуховують шепіт і розмови про події, що відбуваються в майбутньому, чутки про секретні речі. Вони були впевнені, що «Байки Янклі» містять безцінні докази. Розгадки, невідомі більше нікому і не вказані більше ніде.
Річард притиснув кінчики пальців до лоба, намагаючись осмислити почуте.
— Ти сказала, що були Сестри, ретельно вивчали цю книгу. Ти знаєш хоча б одну з них?
Ніккі повільно кивнула.
— Сестра Юлія.
— Невже! — Пробурмотів Річард.
Бердіна відкрила скляні двері однієї з книжкових шаф і стягнула з полиці книгу. Повернувшись, вона показала обкладинку Річарду і Ніккі.
«Байки Янклі».
— Коли я читала в щоденнику Коло про недоумків з «Байок Янклі», ця назву здалося мені такою незвичайною, що засіла в голові. Розумієте про що я? Одного разу я переглядала тут книги і в очі мені кинулася ця сама назва. Я навіть не зрозуміла, що це — книга пророцтв, як ти і сказала, Ніккі.
Ніккі повела плечем.
— Деякі книги пророкувань не виглядають, як книги пророкувань — особливо для тих, хто не підготовлений для таких речей. Ці важливі томи можуть здаватися просто нудними записами, або як у випадку з «Байками Янклі «— мало важачою нісенітницею, не більше того.
Бердіна вказала на книжкові полиці, розставлені вздовж стіни.
— Якщо не враховувати того, що тут немає нічого звичайного.
— Правильно, — сказав Річард.
Бердіна посміхнулася, задоволена тим, що він гідно оцінив її умовивід. Вона поклала книгу на стіл в центрі маленької бібліотеки, обережно відкрила її і гортала крихкі сторінки до тих пір, поки не знайшла потрібне місце. Потім оглянула всіх по черзі.
— З тих пір, як Коло згадав цю книгу, я зрозуміла, що повинна прочитати її. Вона виявилася жахливо нудною. І практично приспала мене. Здавалося, що в ній насправді немає нічого важливішого, — вона постукала по сторінці, — поки я не натрапила на це. Від такого дійсно можна прокинутися.
Щоб розібрати слова над її пальцем, Річарду довелося незручно витягнути шию. Зрозуміти значення абзацу, написаного на древнєд'харіанській мові вдалося не відразу.
— … Недоумки будуть схвильовані і втрутяться вони, і скопіюють ключ, який заборонено копіювати. І будуть вони тремтіти від страху, усвідомивши своє діяння, і кинуть тінь ключа серед кісток, щоб ніколи не відкрилося те, що лише один ключ є істинним… — прочитав вголос Річард.
Волосся у Річарда на потилиці стало дибки.
Кара схрестила руки на грудях.
— Ти хочеш сказати, що коли прийшов час створити копії, вони злякалися і зробили всі копії фальшивими, крім однієї?
Бердіна провела рукою по блискучій косі.
— Мабуть, так.
Річард все обмірковував слова.
— … І кинуть тінь ключа серед кісток… — Він глянув на Бердіну. — Заховають їх у центральних сховищах, поховають з кістками.
Бердіна посміхнулася.
— Добре, що ви повернулися, лорд Рал. Ми з вами однаково мислимо. Я по вас так нудьгувала. Я б хотіла переглянути разом з вами безліч схожих місць!
Річард дбайливо поклав руку їй на плече, без слів висловлюючи ті ж почуття. Бердіна перегорнула ще кілька сторінок і, нарешті, зупинилася на порожній сторінці.
— Здається, в деяких книгах пропущений текст, як тут.
— Пророцтво, — пояснила Ніккі. — Це частина заклинання Вогняного Ланцюга, яке Сестри Тьми наклали на дружину Річарда. Воно знищує пророцтва, пов'язані з нею.
Бердіна обдумала слова Ніккі.
— Це, звичайно ж, все ускладнить. Пропала частина інформації, яка могла бути корисною. Верна говорила, що в переписаних книгах було те ж саме, але вона не знала чому.
Ніккі обвела поглядом полиці.
— Покажи мені всі ті книги, в яких, як тобі відомо, пропав текст.
Річарда зацікавила підозрілість Ніккі. Бердіна відкрила кілька скляних дверей і почала витягати томи, передаючи Ніккі. Та коротко проглядала їх і розкладала на столі.
— Пророцтва — ще раз оголосила вона, кидаючи на стіл останню книгу, простягнуту Бердіною.
— До чого ти хилиш?
Замість того, що б відповісти йому, Ніккі звернулася до Бердіни.
— Є ще книги з пропущеним текстом?
Бердіна кивнула.
— Є ще одна.
Вона коротко глянула на Річарда, потім відсунула ряд книг в сторону і відчинила потайні дверці. У стіні відкрилася ніша, де на зеленій оксамитової подушечці із золотою облямівкою лежала маленька книга. Шкіряна палітурка колись була червоною, але тепер так полиняла, що від колишнього величного кольору залишився лише натяк. Скромна книга була інтригуюче красива, напевно, через невеликий розмір і, почасти через малюнок ручної роботи на м'якій шкірі.
— Колись я допомагала лорду Ралу — я маю на увазі Даркена Рала — працювати над перекладом книг з древнєд'харіанської, — пояснила Бердіна. — Це, одне з місць, де він займався своїми особистими книгами — ось звідки я знала про ключ і про тайничок в книжковій шафі. Я сподівалася, що це допоможе.
— А що це? — Запитав Річард.
— Боюся, я сподівалася марно. Тут теж… відсутні записи. Тільки не так, як в інших книгах, де відсутні частини тексту — то тут, то там, або цілі уривки. Тут немає жодного слова. Книга абсолютно порожня.
— Жодного слова? — Підозріло перепитала Ніккі. — Дай-но подивитися.
Бердіна простягнула Ніккі маленьку книжку.
— Кажу ж тобі, це марно. Переконайся сама: вона абсолютно чиста.
Ніккі відкрила стародавню шкіряну обкладинку і почала вивчати першу сторінку. Її палець рухався так, як ніби вона читала. Вона перевернула сторінку і початку переглядати далі, потім зробила те ж саме ще раз.
— Добрі духи, — прошепотіла Ніккі, продовжуючи читати.
— Що там? — Запитав Річард.
Бердіна піднялася навшпиньки, перехиляючись через стос книг.
— Там нічого немає. Бачиш — порожньо.
— Ні, не порожньо, — пробурмотіла Ніккі, не відриваючись від читання. — Це магічна книга.
Вона підняла очі.
— Книга порожня тільки для тих, хто не наділений даром. І навіть ті, у кого є дар, повинні володіти достатньою силою, щоб прочитати цю книгу. Це частина особливого закляття, вона показує, що книга надзвичайно важлива.
Бердіна зморщила носик.
— І що?
— Магічні книги небезпечні, деякі вкрай небезпечні. А є ще й такі, які навіть більше, ніж вкрай небезпечні.
Ніккі помахала книгою перед Морд-Сіт.
— А ця навіть більш небезпечна, ніж все перераховане вище. Щоб захистити такі книги, на них зазвичай ставлять щити. Якщо вони являють собою небезпеку, на них накладають закляття, завдяки яким прочитане зникає з голови людини так швидко, що він не встигає запам'ятати його. Тому всі вважають, що сторінки порожні. Необдарована людина просто не здатна утримати в голові рядки з такої магічної книги.
