Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі (книги без регистрации бесплатно полностью .txt) 📗
— Ви хочете сказати, що є кращий спосіб, ніж просто битися з ними? — Запитав офіцер молодші. Як і більшість присутніх, він виглядав надзвичайно спантеличеним.
Річард зітхнув, намагаючись стриматися, і, дивлячись на серйозні обличчя навколо себе, змусив голос звучати тихіше.
— Так. Замість того, щоб робити те, що від нас чекають — битися в заключній битві, я хочу їх просто знищити. Зрештою, це й є основна мета великої фінальної битви. Але якщо такий бій безнадійний і не приведе до поставленої мети, ми повинні знайти інший шлях. На відміну від тих, хто бореться за вірування Ордена, жодному з нас немає потреби хвалитися прекрасною перемогою на полі бою. У цьому немає ніякої слави. Є або успіх, або провал. Провал означає настання темних часів. Успіх — свободу. Цивілізація лежить на чаші вагів. Це очевидно. Тут немає правил, за якими потрібно боротися. Це боротьба за життя, за виживання. Боротьба проти людей, ведених бажанням убити нас, які вважають, що у нас немає ніякого права на існування. Це битва — не змова і не боротьба за владу, вона починається в умах людей, базується на ідеях, якими вони керуються. Ми надійніше захистимо наших близьких, перемігши в боротьбі розумів, а не на полі бою.
Нарешті, генерал Мейфферт підняв руку, збираючись щось сказати.
— Лорд Рал, як ще можемо ми здолати такого численного супротивника, якщо не в битві? Нехай їх занадто багато, нехай їх ведуть вірування, але нам доведеться мати справу з їх мечами.
Офіцери закивали, радіючи, що їх генерал задав питання, яке було в голові у кожного з них. І сам Річард чекав саме цього питання. Йому вдалося звільнити їх свідомість від надії на перемогу в традиційній фінальній битві. Тепер він повинен показати їм, як виграти війну.
Дощ сильніше забарабанив по непромокальному навісу. Річард склав за спиною руки і оцінююче дивився на обличчя людей перед собою.
— Ви повинні бути громом і блискавкою свободи. Ви повинні бути відплатою людям з низькими ідеями. Людям, які не просто дозволили злу оселитися в своїх серцях, але які виправдовують і захищають його. Ми будемо вести війну по-своєму — не як армія на полі бою. Будемо битися не за ідею, а в ім'я майбутнього людства.
Старий Світ повністю затягнутий у цю війну, і кожен, хто на їхньому боці, присвятив себе боротьбі. Вони закохані в свою справу. Вони вірять у те, що роблять. Вони думають, що правда на їхньому боці, а всі їх дії моральні. Вони впевнені, що виконують волю Творця, мають право визначати, як буде жити людство і тому виправдовують будь-яке вбивство.
У цю війну вони вкладають все: власність, силу, багатство, життя. Не тільки армія, але й населення хочуть поневолити нас, змусити схилитися перед їх віруваннями. Вони хочуть, щоб ми стали рабами їх віри, як вони самі. Вони заохочують напади армії на невинних людей тут, в Новому Світі, щоб змусити нас розділити їх ідеї. Вони хочуть, щоб ми, як послідовники їх віри, жертвували заради неї своїми життями, жили так, як бажають вони, хочуть диктувати, у що будуть вірити наші діти… Застосовуючи силу у разі потреби.
Всі послідовники Ордена по мірі сил підтримують солдатів, моляться за них, мріючи розтрощити нас. Кожен робить свій внесок у загальну справу. А значить, вони — такі ж вороги, як і солдати, що б'ються за них. Вони — ті, хто підгодовує армію молодими новобранцями; вони постачають солдатів усім, чого вони потребують на шляху до нас — від їжі до моральної допомоги та підтримки.
Річард вказав на південь.
— Фактично ж, ті люди, які роблять цю війну можливою, збільшують кількість наших ворогів, оскільки кожен тихий «помічник» бажає здалеку завдати нам шкоди, і який, вибравши ненависть, вірить, що залишиться безкарним. Награбоване добро відправляється до них, як винагорода за підтримку. Рабів посилають працювати на них. Кров і сльози ллються, щоб втілити в життя вимоги їх віри. Ці люди зробили свій вибір. Вони впевнені, що у них є право розпоряджатися нашими життями. Вони роблять все, щоб підкорити нас. Але вони повинні відповісти за свій вибір, особливо коли він упав на тих, хто не заподіяв їм ніякої шкоди.
Річард розвів руками.
— І якми доб'ємося цього?
Він стиснув кулаки.
— Ми повинні принести цю війну в будинки тих, хто підтримує і заохочує її. Не тільки життя наших друзів, родин і улюблених повинні бути кинуті в кривавий казан, під яким розпалили вогонь люди із Старого Світу. Тепер там повинні бути і їх життя. Вони бачать у цій війні боротьбу за майбутнє людства. Я ж маю намір показати їм те, що воно насправді з себе представляє. Я хочу, що б вони зрозуміли, що, продовжуючи вбивати і поневолювати нас, вони рано чи пізно дадуть відповідь за все.
З цього дня ми будемо вести справжню, загальну війну, без всякого милосердя. Ми не будемо нав'язувати собі безглузді правила моралі. Єдине, що є істинно моральним — це наша перемога. Я хочу, щоб всі прихильники Ордену розплатилися за свою агресію. Заплатили добробутом, своїм майбутнім, життями. Настав час переслідувати цих людей, наповнивши чорним гнівом наші серця.
Річард підняв кулак.
— Перетворіть їх тіла в кров і прах!
Всі затамували подих, на мить запанувала тиша, потім його оглушили схвальні крики. Ці люди, приречені на поразку і смерть, побачили свій шлях. У них, нарешті, з'явився реальний шанс врятувати свої будинки, коханих, своє майбутнє.
Річард якийсь час дозволив тривати гучному гомону, потім витягнув вперед руку, збираючись продовжити.
— Армії Ордена допомагають люди з їхньої батьківщини. Кожен солдат знає, що їх підтримує родина, друзі та близькі. Чоловіки Ордена одержують листи з Старого Світу. Я хочу, що б вони почули крики муки. Хочу, щоб вони знали, що їхні оселі валяться, міста рівняються з землею, посіви знищуються, а їхні улюблені залишилися ні з чим. Орден проповідує, що життя в цьому світі — тільки страждання. Зробіть це правдою. Покажіть помсту тієї цивілізації, яку вони так зневажають.
Річард подивився на Верну і стоячих поряд з нею Сестер Світла.
— Вони ненавидять магію — так нехай прийдуть від неї в жах. Вони хочуть знищити всіх, хто володіє магією — змусьте їх повірити, що це неможливо. Вони хочуть світ без магії — то нехай вони мріють тільки про тому, щоб ніколи не потривожити вас знову. Вони хочуть завойовувати — змусьте їх хотіти тільки здатися.
Удар блискавки розітнув повітря похмурого дня, гнаний вітром дощ тарабанив по навісу. Річард знову повернувся до солдатів і продовжив, як тільки вщух останній перекат грому.
— Щоб досягти нашої мети, ми повинні мати скоординований план на будь-який випадок. Поки ми цим займаємося, частину нашої армії потрібно спрямувати на вирішення важливого завдання — переслідування і знищення їх товарних обозів — вони багато значать для виживання Ордену. Вони не тільки везуть підкріплення, ці обози доставляють стабільний потік продовольства, необхідних для виживання.
По дорозі Імперський Орден грабує, але цього далеко недостатньо, щоб їх забезпечити. І їх величезна чисельність також робить їх уразливими. Ми повинні перешкодити постачанню армії, без якого їм тут не вижити. Ми повинні розірвати цей життєво важливий потік. Від голоду солдати Імперського Ордена будуть не менш мертвими. А кожен такий померлий означає, що у нас буде однією проблемою менше. Тільки це має для нас значення.
Крім того, новачки, які приходять з півдня, набагато вразливіші — їх не так багато і вони ще не возз'єднаються з досвідченими воїнами. Це будуть всього лише ненавчені молоді головорізи, бажаючі гвалтувати та грабувати. Убийте їх перш, ніж вони підуть на північ і їм випаде такий шанс. Буде набагато важче вербувати новобранців, якщо вони будуть гинути на рідній землі, до того як відправляться вбивати безпорадних незнайомців. Ще краще робити це тоді, як вони тільки почнуть збиратися в містах в невеликі загони. Принесіть їм війну. Убийте їх перш, ніж у них буде шанс принести війну нам.
Молоді люди повинні знати, що ставши добровольцями, вони ніколи не будуть героями, не награбують добра, не отримають молоденьких полонянок. Якщо вони побачать, що не зможуть втекти далеко, перш ніж їх наздоженуть люди, які не стануть битися звичним чином, не кинуться в безглузду фінальну битву проти супротивника, переважаючого їх силою, це відіб'є у них охоту приєднатися до загарбників. Якщо ні — їх можна перебити до того, як вони возз'єднаються з армією на півночі. Тіла цих молодих «героїв», гниючи на власних порогах, допоможуть нам зламати дух людей Старого Світу.
