Перше Правило Чарівника - Гудкайнд Террі (бесплатные серии книг TXT) 📗
У кожного є таємниці, вже в нього самого — то точно. І зараз, після загибелі батька, після всіх подій сьогоднішнього дня, ці таємниці неприємно закопошилися в глибині свідомості.
— Келен, — вимовив він, намагаючись надати голосу підбадьорливу інтонацію, — Бути друзями — не значить обов'язково говорити абсолютно все. Якщо ти не хочеш мені про щось розповідати, то й не треба. Я все одно залишуся твоїм другом.
Вона кивнула, але очей так і не підняла.
Річард встав з каменю. Голова гула, біль в руці не вгамовувалася, а після удару розболілися і груди. На довершення всього він відчув, що страшно голодний. Майкл! Річард зовсім забув, що у брата сьогодні свято. Сонце стояло вже високо. Він зрозумів, що ризикує запізнитися. Встигнути б до початку урочистої промови Майкла. Треба покликати з собою Келен і розповісти братові про чотирьох бандитів. Майкл допоможе захистити дівчину.
Річард простягнув Келен руку, щоб допомогти їй встати. Вона з подивом втупилася на нього. Юнак мовчки чекав. Келен подивилася йому в очі і несміливо простягнула руку.
Річард посміхнувся.
— Невже тобі ніколи не подавали руки?
— Ніколи. — Вона уникала його погляду.
Щоб зам'яти незручність, Річард поспішно заговорив про інше.
— Коли ти в останній раз їла?
— Два дні тому, — відповіла вона безбарвним, позбавленим інтонацій голосом.
Його брови здивовано зметнулися вгору.
— Виходить, ти ще голодніша, ніж я! Ходімо зі мною до мого брата, там нас нагодують. — Він глянув вниз, на розпростерті тіла бандитів. — Доведеться розповісти йому про напад. Він вирішить, що робити. — Річард повернувся до дівчини. — Келен, а хто були ці люди?
Її погляд став жорстким і суворим.
— Таку четвірку називають Квод. Щось на зразок загону найманих вбивць. Їх посилають… — Вона осіклася. — Загалом вбивати людей. — Лице Келен знову стало суворо-спокійне, такий вираз Річард бачив біля розвилки. — Я думаю, чим менше людей про мене знатиме, тим у більшій я буду безпеці.
Річард злякався. Він в житті не чув нічого подібного. Скуйовдивши волосся, юнак спробував зібратися з думками. В голові замигтіли невиразні, уривчасті спогади. Річард зрозумів, що повинен задати одне питання, і водночас боявся відповіді.
Він твердо подивився дівчині в очі і, сподіваючись на сей раз почути правду, запитав:
— Келен, звідки прийшов цей Квод?
Вона витримала його погляд.
— Напевно, вони вистежили мене ще в Серединних Землях і йшли по п'ятах через кордон.
Річард покрився холодним потом, мороз пробіг по шкірі, волосся встали дибки. Потім у ньому почав повільно наростати гнів, заворушився підозри.
Вона бреше. Ніхто не в змозі перейти кордон.
Ніхто.
Ніхто не може ні пройти в Серединні Землі, ні повернутися звідти. Давно, коли Річарда ще й на світі не було, кордон міцно запечатали.
Серединні Землі — країна чаклунства.
3
Майкл жив в солідному білокам'яному особняку, що ховався в глибині парку, віддалік від дороги. При першому погляді на цю добротну масивну споруду вражав уяву дах. Його схили під найнеймовірнішими кутами складалися в вигадливі геометричні конструкції, увінчані скляним куполом. До особняка вела тіниста дубова алея. Вона перетинала широкий газон і заглиблювалася в парк, розбитий в строгому класичному стилі. У всьому панувала симетрія. Пишні клумби рясніли не по сезону яскравими квітами. Восени такі квіти можна виростити лише в оранжереях. Річард вирішив, що садівники висадили їх на клумби спеціально на честь урочистої події.
По парку неспішно походжали елегантно одягнені гості. Річард гостро відчув власну недоречність. Він з'явився на свято прямо з лісу, в похідної одязі, весь обдертий і забруднений. Але часу зайти додому і привести себе в порядок вже не залишалося. Втім, Річарда мало турбувала думка оточуючих. Занадто важко було в нього на душі, щоб дбати про світські умовності. Дурниці це. Є проблеми важливіші.
Келен, одягнена в вишукане біле плаття, анітрохи не виділялася на тлі гостей. Нікому навіть у голову прийти не могло, що ця елегантна дама щойно пройшла довгий шлях і пережила чимало небезпек. Річарду згадалася смертельна сутичка на Тупій горі. Він здивувався: стільки крові пролилося, а на білосніжному вбранні його супутниці не залишилося ні єдиної плямочки.
Келен звернула увагу, наскільки стурбували Річарда її слова про кордон, і вона тактовно уникала розмов на цю тему: Річарду потрібен час, щоб усвідомити і обдумати почуте. А поки дівчина з живим інтересом розпитувала нового друга про Вестланд, про тутешні звичаї, про людей і, звичайно, про нього самого. Річард розповів, що живе один, в маленькому будиночку, далеко від міста. Що йому частенько доводиться супроводжувати подорожніх через Оленячий ліс.
— У тебе вдома є вогнище? — Поцікавилася вона.
— Так.
— А ти розводиш вогонь?
— Звичайно. Всякий раз, коли готую їжу. А що? — Здивувався Річард.
Вона знизала плечима і відвела очі.
— Так, нічого. Просто мені давно не доводилося сидіти біля вогню. От і все.
Після сьогоднішніх пригод Річард відчував себе виснаженим. Ось вже кілька тижнів його не відпускав біль втрати, але знайомство з Келен принесло радість. Не біда, якщо вона часом напускає на себе таємничість. Це неважливо.
— Ваше запрошення? — Гукнув його хтось ззаду хрипким басом.
Запрошення? Річард обернувся, бажаючи побачити того, хто задає йому подібні питання, і наткнувся на пустотливий погляд Чейза. Річард радісно посміхнувся. Він міцно потиснув старому приятелеві руку.
Високий, широкоплечий, з пишною копицею світло-русявого волосся, Чейз, хоча і був ровесником батька Річарда, виглядав молодшим своїх років. Легка сивина у скронях не старила Чейза, а тільки надавала особливої чарівності його зовнішності. З нагоди торжества він навіть не полінувався поголитися, що робив нечасто. З-під густих брів кущистих уважно дивилися карі очі. За довгі роки служби у стража кордону виробилася звичка постійно обстежувати поглядом околиці, не зраджуюча йому навіть при розмові, через що у співрозмовника могло скластися враження, що слухач він неуважний. А даремно. Від слуху Чейза, так само як і від погляду, не могло сховатися нічого. Річард знав, що при всій удаваній поважності його друг міг у разі необхідності проявляти чудеса спритності і швидкості. Ремінь Чейза з одного боку прикрашала пара кинджалів, а з іншого — булава з шістьма гострими лезами. Короткий меч, арбалет і сагайдак, повний бойових стріл із сталевими зазубреними наконечниками, довершували екіпіровку.
— Схоже, ти зібрався з боєм прориватися до бенкетного столу? — з'єхидничав Річард, злегка піднявши брову.
Чейз нахмурився.
— Я тут не в гостях. — Він глянув на Келен.
Річард відчув незручність. Він узяв дівчину під руку і підвів до Чейзу. На відміну від свого супутника, вона відчувала себе невимушено.
— Познайомся, Чейз. Це Келен. Вона — мій друг. — Річард посміхнувся. — А це — Делл Брендстон, всі звуть його Чейзом. Ми знайомі багато років. З ним ми в повній безпеці. — Він повернувся до Чейза. — Ти теж можеш довіряти їй.
Келен підняла очі на Чейза, кивнула й привітно усміхнулася.
Страж кордону відповів дружнім кивком. Він беззастережно поклався на рекомендації Річарда. Чейз ковзнув поглядом по натовпу, перевіряючи, не чи викликає їх трійця підвищеного інтересу в когось із гостей. Запобігаючи цьому, він запропонував перебратися з залитих сонцем сходинок в більш затишне місце, подалі від цікавих очей.
— Твій брат викликав усіх стражів кордону. — Він замовк, обводячи поглядом околиці. — В якості особистої охорони.
— Що? Та це ж позбавлене всякого сенсу! — Річард не вірив власним вухам. — У його розпорядженні вся армія і Охорона Порядку. Навіщо викликати ще і стражів кордону?
Чейз поклав долоню на руків'я кинджала.
— Справді, навіщо? — На його обличчі не відбивалося ніяких емоцій. Він давно навчився володіти собою. — Можливо, ми потрібні йому для більшої помпезності. Вартових кордону в місті побоюються. З тих пір, як убили твого батька, ти все бродиш по лісах. Не хочу сказати, що на твоєму місці я повів би себе інакше. Я кажу це тільки до того, що ти давно не з'являвся в місті. А тут кояться дивні речі. Щоночі до твого брата потайки приходять якісь типи. Майкл називає їх «стурбованими громадянами». Несе всяку нісенітницю про змови проти законного уряду. Понаставив вартових на кожному розі.
