Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі (книги без регистрации бесплатно полностью .txt) 📗
Але в першу чергу він хотів розповісти про жінку, яка так йому дорога, про свою любов до цієї жінки. Розповісти, як багато значить для нього Келен, як він за неї боїться, і як він не в змозі навіть спати, при думці про те, що з нею трапилося.
Він хотів розповісти, що Імперський Орден — всього лише одна з їх проблем, і… Тут погляд його впав на Джебр — жінка продовжувала тремтіти, незважаючи на надійні обійми Зедда. Схоже, зараз було б непогано потурбуватися про зовсім інші речі.
Річард жестом попросив Джебр підійти. Пережите залишило сліди на її обличчі, в небесно-блакитних очах стояли сльози. Можна було тільки здогадуватися, що їй довелося винести. Жінка зробила кілька непевних кроків і вхопилася за його лікоть, а він, намагаючись надати їй впевненості, ніжно накрив її руку своєю долонею.
— Ти проробила довгий шлях, і ми цінуємо твоє бажання допомогти нашій справі заради загальної перемоги. Прошу тебе, розкажи нам усе, що знаєш.
Вона кивнула, коротке волосся розтріпалося, обрамляючи заплакане обличчя.
— Я постараюся, лорд Рал.
Під настороженим поглядом Шоти, Річард провів Джебр до фонтану і посадив на низький мармуровий парапет біля самої води.
— Ти тоді повезла королеву Ціріллу додому, — підказав він, — і доглядала за нею, поки вона була хвора — збожеволіла, після того, як опинилася в ямі зі злочинцями. Ти збиралася залишатися з нею, поки королева не поправиться. А коли це станеться — якщо станетьсяться — бути поруч, щоб допомогти порадою.
Джебр кивнула.
— Отже… Вона повернулася додому, і їй стало краще? — Запитав Річард, хоча вже знав від Келен більшу частину історії.
— Так. Вона була в шоці дуже довго. Ми вже не думали, що їй стане краще. Але, провівши якийсь час вдома, королева стала, нарешті, оживати. Вона почала впізнавати оточуючих. Чим більше знайомих облич було навколо неї, тим довшими ставали періоди просвітління. Так, до загальної радості, королева поступово поверталася до життя. Вона струшувала з себе довге заціпеніння, як тварина, що пробуджується від зимової сплячки. Енергія поверталася до неї; Цірілла раділа, що знову вдома.
— Цірілла була королевою Галеї, — пояснила Річарду Шота, — Вона успадкувала корону і прийняла її, коли…
— … Коли від неї відмовився принц Гарольд, — закінчив Річард, дивлячись на відьму. — Гарольд — брат Цірілли. Він відмовився від корони і зволів очолити армію Галеї.
Шота підняла брову.
— Схоже, ти багато знаєш про правителів Галеї.
— Їх батьком був король Вайборн, — продовжував Річард, — який був також і батьком Келен. Вони з Ціріллою зведені сестри. Ось чому я так багато знаю про правителів Галеї.
Вважаючи Келен вигадкою, Шота, швидше за все не повірила йому, але якщо й була здивована, то не подала виду. Зрештою, вона перестала дивитися в очі Річарду і знову взялася ходити по залу, даючи Джебр можливість продовжити розповідь.
— Цірілла знову зайняла свій трон, немов ніколи його не залишала. В місті були раді її поверненню. У ті дні Галея намагалася відновити сили після минулого навали. Адже Імперський Орден майже повністю зруйнував Ебініс — столицю Галеі, вирізав або захопив у рабство більшу частину її жителів.
— Але загарбники пішли геть, і все потихеньку стало відновлюватися. Спалені будівлі відбудовувалися наново. Населення зайнялося своїми справами. Відновилася торгівля. З різних місць в пошуках кращого життя в Галею потягнулися люди. З'єднувалися зруйновані сім'ї, стали з'являтися нові. Завдяки працьовитості жителів, в країну поверталося благополуччя. Одужання королеви підняло дух людей, надаючи їм упевненість у завтрашньому дні.
— Люди говорили, що засвоїли урок, і подібна трагедія більше не повториться. Цірілла, подібно багатьом жителям Галеї, теж вирішила забути важкі часи і старанно займалася проблемами своєї країни. За її наказом будувалися нові укріплення, і потроїлася армія. Вона влаштовувала прийоми, розбиралася у всіх питаннях, намагалася не пропустити жодної дрібниці, вникала в найменші торгові розбіжності, танцювала на балах з офіцерами.
— Принц Гарольд, Глава Галейської армії, регулярно надсилав донесення про вторгнення Ордена в Новий Світ, і про орду, що просувається з півдня в глиб Серединнихземель. Я завжди знала, коли королева отримувала черговий звіт. Вона починала смикати носову хусточку, щось бурмотіти про себе, і відразу йшла в темну кімнату без вікон. Вона немов шукала темряву у себе в голові — те заціпеніння, в якому перебувала раніше — але не могла знайти, не могла там сховатися.
Джебр вказала на старого чарівника, що стояв на сходах.
— Зедд просив мене наглядати за Ціріллою, допомагати їй порадами. Незважаючи на те, що зовні королева здавалася колишньою, і вже не впадала в заціпеніння, як раніше, я б сказала, що вона поки залишалася на волосок від безумства. Мої бачення були нечіткими, можливо через те, що Цірілла здавалася нормальною, але в глибині її душі все ще таївся жах. Її стан нагадувало стан Галеї. Здавалося, все прийшло в норму, але поки Імперський Орден знаходився в Новому Світі, ніщо не могло бути як раніше. Навіть в повітрі немов витала якась похмура напруга.
— А потім стали надходити донесення, що Імперський Орден збирається розділити Новий Світ. Дипломати повідомляли, що армії Ордена рухаються вгору по долині Каліссідріна, наближаючись до самого серця Серединних Земель. Тоді я порадила королеві підтримати Д'хару і приєднати галейську армію до об'єднаних сил країн, що увійшли до складу Д'харіанської Імперії. І я, і принц Гарольд не раз намагалися пояснити їй, що об'єднання з військами, що протистоять Ордену — це наш єдиний шанс на справжній захист.
Але королева нікого не слухала. Вона заявила, що її королівський обов'язок — захищати тільки Галею, а інші нехай розбираються самі. Цірілла чула історії про вже захоплені землі, розповіді про звірства солдатів Джегана і дуже боялася Імперського Ордена. Я спробувала змусити її зрозуміти, що сама Галея вистояти не зможе. Я весь час твердила, що королева буде в безпеці, тільки якщо допоможе зупинити загарбників перш, ніж вони досягнуть Галеї.
— Вона отримувала відчайдушні прохання надіслати війська на підмогу, але ігнорувала їх. Гірше того, Цірілла наказала принцу Гарольду захищати тільки Галею і веліла призвати в армію всіх чоловіків, здатних тримати зброю. Вона говорила, що в цьому полягає його обов'язок — обов'язок армії Галеї — захищати свою країну. Вона наказала за будь-яку ціну не пропустити загарбників за укріплення, щоб не дозволити їм ступити на землю Галеї.
Принц Гарольд, спочатку намагався закликати до її мудрості, але, врешті-решт, підкорився, проявивши безглузду відданість. Королева наказала оточити Галею з усіх боків кріпосними стінами, і принц Гарольд виконав її волю. Її не цікавили інші Серединні Землі, не хвилювало, що весь Новий Світ скоряється Ордену, а галейська армія…
— Так, так, — нетерпляче кинула Шота, проходячи повз. — Ми вже знаємо, що королева Цірілла була не в собі. Я привела тебе сюди не заради історій про життя недоумкуватої королеви.
— Вибачте, — Джебр було явно не по собі, але вона прочистила горло і продовжила. — Загалом… Ціріллу стали дратувати мої наполегливі поради, і одного разу вона заявила, що прийняла остаточне рішення.
Своїм «остаточним» рішенням вона визначила події, наше майбутнє і нашу долю. Думаю, саме через це у мене тоді сталося настільки сильне бачення. Воно почалося з жахливого звуку, яка заповнив мій розум. Від моторошного виття мене кинуло в дрож. Видіння супроводжувалося цим страшним звуком: зруйновані укріплення, падіння міста, сама королева Цірілла, віддана виючій солдатні, щоб стати повією, об'єктом розваги для юрби чоловіків.
Джебр зіщулилася, притискаючи руку до живота. Іншою рукою вона стерла сльозу зі щоки і коротко посміхнулася Річарду. Але невміла усмішка, не могла приховати непередаваний страх, який було ясно видно в її очах.
— Звичайно, — сказала вона, — я не стану переказувати вам ті жахи, які побачила. Але королеві я розповіла все.
