Роман про Батьківщину - Матіяш Дзвінка (книги онлайн без регистрации TXT) 📗

дрімучими лісами і не вірю в те, що для любові немає відстаней, бо я навіть не можу тебе

обійняти, любове моя, але я все одно уявляю, що обіймаю тебе, простягаю руки до тебе, і

вони у мене витягуються на сотні кілометрів, і нічого від мене не залишається, бо я вся у

руки перетікаю, щоб тебе обійняти, любове моя

у роті постійно збирається кров тільки виплюнути її не виходить мабуть я зараз ковтатиму

власну кров тільки ковтати теж боляче дихати боляче говорити боляче кров тече по

підборіддю я не можу знайти хустинок десь вони у мене мали бути вся лікарняна постіль у

крові а що як я засну і захлинуся кров' ю це зовсім дурна смерть може треба повернути

голову набік нехай кров стікає на подушку капає під ліжко вони мали би знати що так буде і

не кидати мене тут напризволяще на цій койці я нікого не можу покликати нічого не можу

сказати у мене губи не ворушаться тільки б мені не захотілося кашляти пальці у мене теж у

крові і мабуть все лице немає дзеркала ця лікарня десь біля зоопарку не можу згадати де у

києві зоопарк як туди їхати якщо від нас і коли я там була востаннє пом'ятою я про це думала

ще перед операцією про зоопарк який тут десь поруч і про тварин у ньому сподіваюсь їм там

не дуже погано і їх там добре годують не так як десять років тому хоча для людей мало що

змінилось за десять років то нема гарантії що тваринами більше переймаються цікаво чи

тваринам також роблять операції і залишають їх напризволяще тваринам іще гірше ніж

людям бо вони нічого не можуть сказати хоча якщо люди говорять це не завжди допомагає

бо їх можуть не почути ще пам'ятаю як допитувалась у анестезіолога перед операцією чи

будуть у мене шрами а він дивився на мене крізь товсті скельця окулярів так ніби не розумів

чого я від нього хочу і я повторила голосніше чи будуть у мене шрами бо мені здалося що

він не чує тоді анестезіолог дивується хворі завжди кажуть такі дурниці які там шрами ну

звісно будуть у вас шрами треба щоб ваше серце витримало ви би краще думали про своє і

серце я не знаю що думати про серце і потім уже не було нічого тільки опісля дуже багато

крові у роті і моє тіло мене не слухається здається саме тому мої рани так погано заживають

мій організм міг би напружитись і трохи почекати чому в цьому житті все так невчасно спати

не можу тому що у мене безсоння безконечне безсоння а коли засинаю сняться страшні сни

вчора наснилося що йду пішки від річкового вокзалу до метро дніпро і дуже довго йду бо

спека асфальт м'який і ноги у мене грузнуть аж по кісточку хочу роззутися але не можу бо

асфальт дуже гарячий він як розтоплене масло і я собі спечу ноги тоді мені набридає йти я

кладу руки на трамвайну колію і чекаю коли появиться трамвай. Трамвай обріже мені руки.

Я знепритомнію від болю і коли отямлюся, побачу над собою жінку в білому халаті, але ще

не могтиму збагнути, що сталося. У мене перебинтовані обрубки рук. Це те, що мені

залишилося. Тепер я дуже багато чого не зможу робити. Не зможу писати, не зможу грати на

музичних інструментах, не зможу гортати сторінки книжок, не зможу розчісуватися, не

зможу набирати телефонні номери, не зможу погладити твоє світле волосся, не зможу взяти

тебе за руку, не зможу підкладати кулак під голову замість подушки, не зможу більше

носити перснів, не зможу виплести собі шалика, намотувати на пальці волосинки, не зможу

ні до чого доторкатися, не зможу ні про що дізнаватися пальцями, і так буде завжди, не

можна жити повноцінним життям, коли в тебе немає пальців, хоча й пальці для повноцінного

життя не завжди допомагають. Прокинулась і перелякалась як же я тепер житиму якщо

трамвай відрізав мені руки

Перед очима у мене жовті кола, хтось регоче, не можна так голосно реготати, обережно,

двері зачиняються, пасажири, не затримуйте поїзд, мені знову снилося, що в мене випадає

верхній зуб, спочатку він хитається, і я все зачіпаю його нижніми зубами, ще більше

розхитую, дуже боюся, що він випаде, і так воно й стається, зуб таки випадає, я не знаю, що з

ним робити, і намагаюся вставити його назад, але він усе одно випадає, часом цей сон

закінчується інакше, зуб приростає до того самого місця, і все гаразд, часом я його викидаю,

часом це верхній зуб, часом нижній, але відчуття жаху, коли я відчуваю, що зуб хитається і

ось-ось випаде, завжди однакове. Я розповідаю цей сон по телефону своєму товаришеві, він

лякається, каже, що це дуже недобрий сон, що може статися щось лихе, хтось помре з

родини, ох, мій дорогий хлопчику, у мене вже й так стільки усіх померло, з мене вже

вистачить. Він каже, що це, може, й нічого не значить, і взагалі хто сказав, що сни мають

щось значити, от там наверзеться якась біда, ти не бери дурного до голови, не думай про це.

Я не збираюся про це думати, тому що не хочу, щоб у мене хтось помирав. Іще якщо поїхати

до Полоцька, на прощу в Софію Полоцьку, то після того в родині теж хтось помре, таке

казала одна монахиня, яка туди їздила, і в неї після того, десь за півроку, помер брат від

туберкульозу. Чого це в мене має хтось померти, якщо мені захочеться поїхати у Полоцьк?

Куди захочеться, туди й поїду, до чого тут проща треба все всім прощати тоді буде краще у

житті Господи чому воно так болить навіщо вони мені дають ці таблетки якщо це все одно не

діє я навіть не знала що щелепа може так боліти свердлять там її всередині чи що цей біль

віддає аж у праву руку це зовсім несерйозно Боже як мені хочеться піти і подихати тут таке

затхле повітря здається у щелепі у мене якісь дроти навіщо вони їх туди понапихали

нормальна людина не повинна ходити з дротами у роті це неправильно це саме через дроти у

мене постійно кров у роті кров кисла трохи солодкава часом яблука буває так смакують,

тільки я не люблю таких яблук тільки якби можна було заснути тому що я просто не можу

коли це свердло мені свердлить кістку лікар каже у неї зовсім не видно вен ну й куди тут

колоти ви можете колоти біля кисті там вену видно дуже добре тоді дівчинко моя вам буде

дуже боляче спробуємо все-таки біля ліктя куди ж поділись мої вени як вас звати мене звати

Анастасія дуже гарне ім'я мені також подобається анастазис воскресіння із мертвих коли ми

мертві воскресаємо нам уже тоді нічого не страшно навіть коли в нас рубці на шкірі дивно

що кров із вени густа і чорна а яка кров із артерії треба було би подивитись у якомусь

довіднику обов'язково подивлюся коли звідси вийду людина майже вся з води нічого у нас

немає земля перемішана з водою тому ми такі вразливі й безпорадні коли ми живі помираємо

ми стаємо землею і річки течуть із нас коли ми мертві воскресаємо я не знаю що тоді з нами

стається і потекла кров і вода а ті хто це бачили нічого не зрозуміли і потім я кудись зникаю і

вже нічого немає а вода тепла і спокійна і мені більше не страшно. Коли я прокидаюсь біля

мого ліжка на тумбочці лежить велетенське яблуко найбільше з усіх яблук яке я бачила. Я

беру його в руки воно спочатку холодне потім тепле усміхаюсь і думаю про те що засміятись

на повен голос я ще не можу бо це надто боляче але обов'язково зможу пізніше.

Я прокидаюся, бо мені холодно, на годиннику 8.10, і я розумію, що хочу написати тобі

листа; з цього я почну свій день.

Любий мій,

Учора я вирішила, що треба таки почати виконувати настанови лікаря, і пішла на

прогулянку. Тільки мені важко було ходити, було дуже слизько, і я боялася, що впаду і шви

розійдуться. Тому я ходила дуже повільно, дуже уважно дивилася під ноги, і мені здавалося,

що я така собі дівчинка зі скла, яка дуже боїться, що розіб'ється об щось або об когось. І мені

дуже хотілося розсміятися, тільки я також не могла наважитись, бо тоді мої рани починають