Роман про Батьківщину - Матіяш Дзвінка (книги онлайн без регистрации TXT) 📗
борщ з грибами варила і рибу смажила бо батько дуже рибу любив пекти ніколи нічого не
пекла бо краще за тата ніхто нічого не спече а бублики його такі вже солодкі а медові були
найкращі мама їх дуже любила то він завжди для нас із мамою окремо напече а як мами не
стало батько мій дуже тяжко за нею журився бублики перестав пекти ніде не ходив і не їздив
сидів під хатою або лісом тинявся не говорив нічого а як ходить то все хитається ніби не знає
як ступити так ніби земля у нього з-під ніг тікала з мачухою він не на добро собі одружився
не знати нащо бо не було йому з того шлюбу радості мачуха недобра була тільки він запізно
схаменувся знову почав бублики пекти тільки вже медових не пік я часом кажу йому
напечіть тату медових бубликів а він каже я вже доню і забув як вони печуться та я знала що
він не забув тільки з туги за мамою не хотів тих бубликів пекти тепер як їхав то надовше
часом і по два тижні його вдома не бувало а як вертався то все неговіркий такий та понурий
хоча гостинці привозив і мені й мачусі так його на возі і смерть застала серед бубликів вже
як додому вертався так життя з нього повільно витікало і витекло було мені тоді років
дванадцять і стало мені зовсім журно з мачухою самій часом вибіжу з хати забіжу аж до
озера і плачу ридма а потім подумаю що може воно й добре бо тепер тато мамі бубликів
медових напече і заспокоюся
веселка семикольорова тільки я ніколи всіх кольорів не можу запам'ятати і чекаю щоб
веселка на небо вийшла після дощу і вибігаю з хати голову високо задираю щоб роздивитися
на кольори і мені здається що їх там набагато більше ніж сім загинаю пальці рахую кольори
пальців мені не вистачає веселка як полотно яке жінки ткали є такі спідниці дуже гарні
смужками різних кольорів і багато таких смужок і вони такі тоненькі я теж хотіла б собі таку
спідницю може коли постаршаю сама собі справлю веселка дугою вигинається як міст по
ньому із дня у ніч можна переходити а потім із ночі в день тільки не всі так можуть ходити
тільки ті хто дуже мало важить бо веселка тонюсінька і якщо проламається то людина випаде
з дня чи з ночі у чому вона була і пропаде безвісти тому перш ніж на веселку ступати треба
добре подумати чи вона твій тягар витримає а мало важать ті у кого немає зла за душею їх
ніякі тягарі не гнітять коли вони на веселку ступлять то як пір'я по ній котяться від краю до
краю ноги тільки трошки у веселку вгрузають і теж ніби міняться всіма барвами і по тому ще
сліди веселки залишаються на ногах поки не змиються тільки на нігтях ще довго тримаються
то золотом то зеленню то синім як кому випаде до райських дверей теж по веселці душі
переходять і та веселка уже не ламається як найміцніший міст стоїть ті люди що веселкою
ходили ті дуже щасливі вони веселку в собі носять я би теж хотіла колись перейти веселку
тільки не знаю чи тут мені вийде може вже аж по тій райській ітиму
вогонь у печі горить дивлюся на нього і очі відпочивають любила на вогонь дивитись як очі
у мене від шиття боліли то не було кращого ліку ніж при вогні посидіти вогонь мені їх
вигрівав так і на старості я собі очі любила вогнем прогріти тільки з плити газової не такий
вогонь як живий вогню я не боялась він мені рук не пік ніколи то я могла свічку долонею
погасити і слідів на шкірі не було знати і рука не боліла і жар могла з печі голими руками
вигрібати то все мачуха дивувалась що у мене такі руки і казала що як я дивлюсь то аж
очима пропікаю що очі у мене як вогонь може вони у мене такі і є бо я дуже багато на вогонь
дивилась
вода коли дуже холодна то аж зуби ломить жаби люблять чисту воду якщо у криниці жаба
живе то вода там чиста воду у відро набираю аж по вінця так щоб аж переливалася поки
донесу до хати порозхлюпую то всі ноги мокрі а я завжди босоніж ходила по воду аж до
глибокої осені поки сніг перший випаде підошви такі ставали чорні та зашкарублі як земля
але мені так було гарно і не холодно ніколи не мерзли у мене ноги
як чиста вода сниться то добре а брудна чи каламутна на хворобу чи на якийсь клопіт є вода
м'яка нею добре вмиватися шкіра буде гладенька як оксамит а від твердої води шкіра твердне
і лущиться як соди у тверду воду кинути вона м'якшою стане
мені з водою як із вогнем було добре любила я воду бо вона спокійна все мені дивно було
звідки той спокій береться як ходила прати до річки то все у неї випитую як їй виходить так
спокійно текти прошу щоб вона мене спокою навчила а вона мені каже що я й сама навчуся
як пісок порахую той що у неї на дні так вона собі з мене жартувала тепер вже як роки
стекли я навчилася того спокою хоч волосся мені сивіло від того що я бачила й чула і скільки
тих років було що я порахувала би пісок із дна річчиного до піщинки
водохреща припадають коли дуже сильні морози такі що аж дихати тяжко бо повітря
холодне я ним починаю задихатися хапаю його часто й мало а воно колюче а ще губи
замерзають і слова до них приклеюються так що й не повіддираєш і нічого сказати не можна
бо слова не хочуть виходити у великі морози люди мало говорять більше мовчать думають
теж мало бо думки від морозу тоншають їх і не видно бо на думання сила потрібна а вся вона
на те щоб зігрітись іде на водохреща батько привозить святої води з церкви і вона стоїть у
нас у великому відрі ми її потрохи п'ємо це така вода від якої всякі недуги минають її треба
щоб не тільки люди а й звірята пили тоді вони здоровішають нашому котові я теж даю
попити і сама п'ю на водохреща можна з усяким звіром і з усякою рослиною говорити бо це
такий день що все живе до людини говорить
волосся буває густе й рідке довге й коротке кучеряве й хвилясте дівчата щоб було кучеряве
накручують на ніч на палички пов'язують хусткою і так лягають спати і то дуже боляче зате
на ранок будуть гарні кучері якщо випадає волосся то недобре може бути від хвороби як
печінка хвора то волосся сиплеться ламається і на кінчиках січеться треба пити коси
кукурудзяні вони на печінку добрі а волосся буде так як кукурудзяне міцне та гарне може
волосся з журби сипатись тоді треба щоб журба перейшла бо журба сушить і в'ялить і лице
марніє волосся коли болить при коренях то від утоми тоді людина мусить відпочити у мене
ніколи волосся не боліло тільки тепер останні роки почало хоч я вже й нічого не роблю дуже
то воно мабуть за всі роки вирішило мені заболіти волосся мити треба кропивою щоб міцне
було ромашкою ясноволосим тоді воно позолотіє а чорнокосим відваром горіхового листя
тільки добре дивитись щоб на шкіру на перейшло бо буде темна ніби сонцем посмажена
любистком миється на любов любисток це трава для любові волосся у любистку вимите
любов'ю пахне на любов чекає як любистком волосся митимеш то зустрінеш того кого
полюбиш
волосся треба підрізати у повний місяць щоб краще росло щоб не сіклося під час циклу
жіночого не годиться бо жінка тоді слаба і волосся слабне і тяжче йому ростеться я сама собі
волосся стригла були у мене добрі ножиці я їх сама гострила об млиновий камінь
розпущеним волосся ніколи не носила все заплітала у косу і різні стрічки вплітала як синю
вплету то очі в мене теж сині робились як зелену то зелені як вода як червону то на щоках
рум'янець густий все я дивувалася з чого так воно буває
галочка це не пташка це моя донечка тільки вона зашвидко полетіла у вирій це десь тоді рік
минув після того як прийшла мені похоронка на Івана друга війна йшла тільки вже не та на
яку Івана забрано тільки я не одразу й зрозуміла читаю а літери мені перед очима пливуть
справа наліво і зліва направо а я все стою і хитаюсь так як літери й усе пливе переді мною і
сосен верхівки ніби при самій землі тремтять як від вітру тоді я зрозуміла що він не
