Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Гудкайнд Террі (полные книги .TXT) 📗
Ніккі зосереджено кивнула, ніби зважуючи його слова. — Мабуть, твоя теорія не така дика, як може здатися на перший погляд. Просто я ніколи не стикалася з подібними міркуваннями. Я повинна обміркувати таку можливість. Можливо, ти — перший, хто, на ділі зможе уявити собі образ думок Джегана, та й стародавніх чарівників теж. Це пояснює безліч речей, які не давали мені спокою всі ці роки.
У словах Ніккі звучала повага до ідеї, хоч і незвичної, але яку вона повністю зрозуміла. З тих, хто досі говорив з Річардом про магію, ніхто ще не сприймав його ідеї з таким інтересом. Він відчував, що вперше хтось дійсно зрозумів те, про що він говорить — Гаразд, — сказав він. — Я повинен розібратися з створіннями Джегана. Як я сказав, Ніколас був великою неприємністю.
У тьмяному світлі Ніккі мить вивчала його обличчя.
— Річард, судячи з того, що я змогла дізнатися, — вимовила вона м'яким голосом, — Ніколас не був справжньою метою Джегана. Це була всього лише тренування.
— Тренування! — Річард відкинув голову назад так, що вдарився об стіну. — Не знаю, Ніккі. Я не так в цьому впевнений. Ніколас Ковзаючий був грізним і примхливим створінням. Ти не знаєш, скільки неприємностей він нам доставив.
— Ти його переміг. — Знизав плечима Ніккі.
Річард мигнув в здивуванні. — Ти хочеш представити його всього лише як камінь на дорозі. Це не так. Кажу тобі, він був страшною істотою, яка майже схопила нас.
Ніккі повільно похитала головою. — А я кажу тобі, що таке гидке створіння, яким був Ніколас, — не той результат, якого домагається Джеган. Колись ти радив мені не поступатися соноходцю — то не поступайся і ти зараз. Я ніколи не вважала Ніколаса супротивником, гідним тебе. Те, що ти говорив про роль уяви в створенні нових речей, має сенс, особливо в цьому випадку. Це навіть може пояснити дещо. Їх тієї дещиці, чого мене навчили, я припускаю, що спочатку Ніколас був потрібен тільки щоб розвинути навички Сестер, яким Джеган доручив створення зброї. Ніколас не був метою Джегана, той був просто піддослідний на шляху до іншої мети.
Оскільки число Сестер скорочується, така практика для нього стала невідкладною. Але очевидно, у нього все ще досить багато Сестер, щоб працювати над створенням зброї.
Річард відчував, що його руки покриваються гусячою шкірою. Він починав в повній мірі усвідомлювати те, що розповідала Ніккі.
— Ти хочеш сказати, що створення Ніколаса було для Джегана тільки способом навчання майстрів, які будують будинок, перш ніж братися за щось більш складне, наприклад, палац?
Ніккі глянула на нього і посміхнулася. — Ось саме.
— Але він виділив Ніколасу війська, щоб управляти захопленою землею і щоб захопити нас.
— Це просто питання зручності. Джеган ще до перероблення Ніколаса в потвору вселив йому потребу полювати на вас, тільки як випробування для своїх подальших цілей. Він дійсно не чекав, що у Ковзаючого з'являться власні амбіції. Імператор може ненавидіти тебе за те, що ти заважаєш йому завоювати Новий Світ, він може вважати тебе негідним супротивником, він може вважати тебе аморальним язичником, гідним лише смерті, але він досить розумний, щоб поважати твої здібності. Це схоже на те, коли ти послав захопленого солдата, щоб він убив Джегана. Ти дійсно не очікував, що самотній солдат зможе вбити імператора, якого ретельно охороняють, але в той момент інших ідей у тебе не було, а у того солдата був хоч і маленький, але шанс. Крім того, він не представляв для тебе ніякої цінності, і його загибель була сприйнята тобою як заслужене для нього покарання. Те ж саме і з Ніколасом. Він був магічним створінням, практикою на шляху до чогось більшого. У плані Джегана Ніколас не грав основної ролі, тому його смерть не завдала великої шкоди. Якби Ніколас домігся успіху — Джеган би переміг, а, убивши Ніколаса, ти навіть зробив йому послугу, оскільки Ніколас уже починав вести себе як супротивник Джегана.
Річард скуйовдив рукою волосся. Він був приголомшений сенсом того, що дізнався. Він критикував Ніккі за те, що вона не бачить всієї картини того, що відбувається, і ось він винен в тому ж самому.
— Ну, добре, — запитав він. — Тоді як ти думаєш, що Джеган міг би уявити гіршого, ніж Ніколас Ковзаючий?
Крики цикад в цей момент здавалися гнітючими, агресивними, немов вони були сповнені ворожими намірами.
— Гадаю, він просунувся вперед, і вже створив це. — Сказала Ніккі з тихою безнадією. Вона накинула на себе ковдру і тримала її рукою, закриваючи горло. — Я думаю, що наші люди в лісі зустрілися саме з цим.
У наступаючій темряві Річард спостерігав за виразом її лиця. — Що ти знаєш про це створіння Джегана?
— Небагато, — визнала Ніккі. — Одна з моїх колишніх Сестер шепнула мені кілька слів, ідучи в подорож.
— Подорож?
— У світ мертвих.
Тон її голосу, погляд, який дивився в сторону, не давали Річарду запитати, що змусило жінку пуститися в таку подорож. — Так що вона тобі сказала?
Ніккі втомлено зітхнула. — Джеган робить зброю з полонених добровольців. Молоді чарівники думають, що жертвують собою для загального блага. Ніккі струснула головою, шкодуючи про таку оману. — Та Сестра сказала мені, що Ніколас — всього лише сходинка в просуванні Його Високоповажності до своєї істинної і благородної мети. Ніккі глянула, щоб переконатися, що Річард уважно слухає. — Вона ще сказала, що Джеган близький до створення істоти, подібної до тієї, що він знайшов у стародавніх книгах, але яка буде набагато більш смертоносна і неприборкана.
Волосся на потилиці Річарда заворушилися. — Істота? Яке істота?
— Чудовисько. Неприборкане чудовисько.
Річард сковтнув від зловісного звучання цього слова. — Що воно може? Що ти дізналася? Яке воно?
Здавалося, щось заважає йому голосно вимовити це слово, ніби його звук міг викликати звіра з навколишньої ночі.
Ніккі відвела непевний погляд. — Коли Сестра відходила в світ смерті, вона посміхнулася, немов Володар, який захопив душу, і сказала — Коли Річард Рал використає свою силу, звір тут же дізнається про це. Тоді він знайде і вб'є Річарда Рала. Його життя підходить до кінця, як і моє.
Річард змусив себе моргнути. — Вона говорила ще щось?
Ніккі струснула головою. — Далі вона забилася в болісній смертній конвульсії. Кімнату накрила темрява, коли Володар забрав її душу в оплату за угоду, укладену нею колись.
— Мене турбувало це — як ця істота знайшла нас. Однак я не думаю, що ситуація настільки безнадійна, як здається. Немає жодних доказів, що на наш загін дійсно напало саме воно. Зрештою, ти не користувався своєю силою, звір Джегана не міг виявити тебе.
Річард дивився вниз на свої чоботи. — Коли напали солдати, — вимовив він низьким голосом, проводячи пальцем по краю підметки, — я використовував дар, щоб відхилити стріли. Тільки одну — не встиг.
— Лорд Рал, — сказала Кара, — я не думаю, що було так. Мені здається, щоб відхилити стріли, ви користувалися мечем.
— Тебе там не було, ти не бачила, як усе відбувалося. — Відповів Річард, похмуро хитаючи головою. — Мечем я відбивався від солдатів, відхиляти їх стріли я не міг. Від стріл я захищався за допомогою мого дару.
Ніккі випросталась. — Ти використовував дар? Як ти його закликав?
Річард стомлено знизав плечима. Хотів би він більше знати про те, як і що він зробив. — Через необхідність, я вважаю. Не знав, що мене притягнуть за це до відповідальності…
Вона м'яко торкнувся його руки. — Нерозумно звинувачувати себе. Ти не міг цього знати. Якби ти цього не зробив, ти був би убитий. Твої дії врятували тобі життя. Ти нічого не знав про звіра. Не ти один у відповіді за все це.
Річард, насупившись, дивився на неї. — Що ти маєш на увазі?
Ніккі відкинулася назад, притулившись до кам'яної стіни. — Боюся, я теж, можливо, допомогла йому знайти нас.
— Ти? Але як?
Я використала Магію Збитку, щоб позбутися від твоєї крові, щоб вилікувати тебе. Хоча Сестра не говорила нічого певного, у мене було неспокійне відчуття, що ця істота може бути якимось чином пов'язана з підземним світом. Якщо це правда, то коли я знищила твою кров за допомогою магії Збитку, я необережно дала цьому звірові відчути, так би мовити, смак твоєї крові.
