Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Разное » Перше Правило Чарівника - Гудкайнд Террі (бесплатные серии книг TXT) 📗

Перше Правило Чарівника - Гудкайнд Террі (бесплатные серии книг TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Перше Правило Чарівника - Гудкайнд Террі (бесплатные серии книг TXT) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

— Ти хочеш сказати, що, коли заходиш за кордон, ти як би провалюєшся в інший світ? В царство мертвих?

— Ні! — Келен заперечливо похитала головою. — Ні. Світ живих і світ мертвих існують там одночасно. Щоб проминути кордон, потрібно приблизно два дні шляху. Але коли йдеш там, то проходиш і через підземний світ. Це пустеля. Коли живий заходить в царство мертвих, він стає мертвим. Тому ніхто не в змозі перетнути кордон. Не можна повернутися зі смерті в життя.

— А як же ти?

Вона невідривно дивилася на танцюючі язички полум'я.

— За допомогою магії. Колись з її допомогою спорудили кордон, і чарівники, поміркувавши, вирішили, що зможуть переправити мене за допомогою магії. Це виявилося для них важким завданням. Вони зіткнулися з речами, їм не цілком зрозумілими, з небезпечними речами. Не вони начаклувала кордон, і тому не можна було з упевненістю покладатися на їх заклинання. Ніхто з нас не знав, чого очікувати. — Її голос ослаб, і звучав ніби здалеку. — Я пройшла через кордон, але, боюся, мені від нього ніколи не втекти.

Річард заворожено ловив кожне слово. Страшно уявити, з чим їй довелося зустрітися, коли вона йшла крізь володіння смерті. Нехай навіть її вела магія, все одно. В її очах застигли страждання і страх. Того, що їй довелося побачити, не бачив ніхто з живучих.

— Келен, розкажи мені, що там було, — прошепотів він.

Вона знову перевела погляд на вогонь. Обличчя її прийняло попелясто-сірий відтінок, нижня губа затремтіла, і очі наповнилися сльозами, відбиваючими нерівні відблиски полум'я. Але вона вже не бачила нічого перед собою.

— Спочатку, — почала вона звідкись здалеку, — я йшла через шари холодного вогню. Такі смуги мерехтять морозними ночами на північному небі. — Вона важко дихала. — Всередині — непроглядна темрява… Ні, гірше, ніж тьма. — Її зіниці розширилися. — Там… хтось є, — простогнала Келен.

Вона повернулась до Річарда в повній розгубленості, не розуміючи, де знаходиться. В її очах застигла біль, і біль цю викликав він, Ричард, своїми наполегливими розпитуваннями. Йому стало страшно. Келен піднесла руки до обличчя, не в силах стримати ридань. Вона закрила очі і жалібно скрикнула.

У Річарда мурашки пробігли по шкірі.

— Мама… матуся, — схлипувала вона, — я так давно не бачила її… І… моя люба сестра… Денні!.. Денні!.. Мені так страшно… так самотньо… — Келен почала задихатися.

Річард зрозумів, що втрачає її. Могутні духи підземного світу не хотіли її відпускати, тягнули назад, топили в спогадах. Не тямлячи себе від жаху він обійняв її за плечі і розгорнув обличчям до себе.

— Подивися на мене, Келен! Подивися на мене!

— Денні… — Вона спробувала звільнитися від нього.

— Келен!

— Мені так самотньо… І страшно…

— Келен! Я тут! Я з тобою! Ну подивись же на мене!

Келен всю трясло, дихання ставало все більш переривчастим. Вона відкрила очі, але дивилася крізь Річарда кудись у простір.

— Ти не самотня, Келен! Я з тобою, я не залишу тебе!

— Я така самотня, — злякано повторювала вона.

Річард струснув її в марній спробі повернути до життя. Келен йшла від нього. Шкіра її стала зовсім блідою, руки холоділи. Вона насилу дихала.

— Я поруч! Ти не одна! — Він відчайдушно струснув її ще раз, але марно. Річард відчував, що втрачає її, і його охопила паніка. Залишилося випробувати останній засіб. Ще в дитинстві Ричард навчився управляти собою при зіткненні з небезпекою. Він повинен зробити це зараз. Можливо, йому вдасться передати їй трохи своєї енергії. Річард закрив очі і постарався загнати страх за перегородку, перекрити дорогу паніці і знайти в собі спокій. Він не віддасть Келен духам підземного світу.

— Келен, — рівним голосом покликав він, — дозволь мені допомогти тобі. Ти не самотня. Я тут. Я з тобою. Дозволь мені допомогти тобі. Візьми і прийми мою силу.

Він міцно стиснув її плечі. Келен тряслася в риданнях. Річард подумки направив їй свою силу. Він виразно уявив собі, як ця сила тече по його руках, доходить до плечей Келен, вливається в неї, піднімається до голови і тягне її назад, геть від непроглядної темряви. Він відчував себе іскрою світла в чорній ночі, дороговказною зіркою, що вказує дорогу назад, до світу живих.

— Келен, я тут, я не залишу тебе. Ти не самотня. Я твій друг. Довірся мені, Келен. Вернись до мене. Будь ласка.

Він уявив собі яскраво-білий сніп світла в надії, що це їй допоможе.

— Добрі духи, прошу вас, допоможіть мені, — благав він. — Нехай вона побачить світ. Нехай він їй допоможе. Нехай вона візьме мою силу.

— Річард? — Покликала вона звідкись здалеку.

Він знову стиснув її плечі.

— Я тут. Я не залишу тебе. Вернись, Келен, повернися до мене.

Келен глибоко зітхнула. Погляд її став осмисленим. Вона побачила Річарда і розплакалася. Але це вже були не відчайдушні, судомні схлипування. Самі звичайні сльози, що несли з собою залишки кошмару. Келен міцно стиснула його руку і не відпускала її. Так потопаючий чіпляється за нерухому скелю посеред вируючого потоку. Річард ласкаво притискав її до себе і повторював, що все добре, все в порядку, він тут, поруч, і ніколи її не покине. Він вже не сподівався визволити Келен з царства смерті і тепер не міг натішитися її поверненням.

Річард підняв упалу ковдру і закутав в неї супутницю. Келен почала потроху зігріватися — ще одна ознака того, що небезпека минула. Але Річарда турбувало, наскільки швидко затягнув її підземний світ. Щось тут не так. Він не знав, як йому вдалося повернути Келен до життя, але одне безсумнівно — це відбулося дуже повільно.

Насталу тишу порушувало тільки мирне потріскування полін. Багаття висвітлювало все м'яким червонуватим світлом, і сосновий намет здавався тихою безпечною гаванню. «Ілюзія», — подумав Річард. Він ніжно гладив густе волосся Келен, заспокоював і колисав її як дитину. Келен довірливо пригорнулася до нього, і раптово він зрозумів, що її давно вже ніхто не втішав.

Річард нічого не знав про чарівників і чарівність, але він не сумнівався, що ніхто не ризикнув би відправити Келен в Вестланд через підземний світ, не будь на те дуже вагомої причини. «Що ж це за причина?» — гадав Річард.

Келен витерла сльози і ніяково відсторонилася від нього.

— Пробач, будь ласка. Мені не слід було кидатися тобі на шию. Я…

— Не турбуйся, Келен, все нормально. Друзі на те й існують, щоб підставити плече, на якому можна виплакатися.

Вона кивнула, не піднімаючи очей. Річард повернувся до обов'язків господаря. Він зняв казанок з вогню і відставив убік, остудити. Весь час, поки Річард возився з супом, він відчував на собі її погляд. Він підкинув у вогонь ще одну деревинку, і сніп іскор піднявся в повітря.

— Як ти це робиш? — Тихо запитала вона.

— Що роблю? — Не зрозумів Річард.

— Як тобі вдається ставити питання, які викликають у мозку картинки? Питання, на які я не можу не відповісти, навіть якщо це не входить в мої наміри?

Річард спантеличено стенув плечима.

— От і Зедд мене завжди про те ж запитує. Не знаю. Думаю, це в мене від народження. Часом мені здається, що це прокляття. — Він відірвав погляд від вогню і подивився на Келен. — Вибач, що поставив тебе це питання. Ну про те, що там знаходилося. Це було нерозумно з мого боку. Знаєш, я не завжди можу стримати цікавість. Прости мене, Келен. Я заподіяв тобі біль. Тебе потягнуло назад, в царство мертвих? Але ж цього не повинно було трапитися?

— Ні, не повинно. Дивне враження: мене там ніби хтось чекав, щоб затягнути назад. Якби не ти, я б заблукала і не змогла повернутися у світ живих. Але я побачила світло в темряві. Ти щось зробив і вивів мене з лабіринту.

Річард задумливо потягнувся за ложкою.

— Не знаю, може, я просто був з тобою.

— Може, й так, — знизала плечима Келен.

— Ложка одна. Доведеться нам черпати по черзі. — Річард зачерпнув суп і подув, щоб не обпектися.

— Не найкраще, що я міг приготувати, але краще, ніж нічого. — Келен посміхнулася. Він простягнув їй ложку. — Келен, якщо тобі знадобиться допомога в сутичці з наступним Кводом, я завжди до твоїх послуг. Тільки ось, щоб вижити, мені потрібні відповіді. Боюся, у нас не так багато часу.

Перейти на страницу:

Гудкайнд Террі читать все книги автора по порядку

Гудкайнд Террі - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Перше Правило Чарівника отзывы

Отзывы читателей о книге Перше Правило Чарівника, автор: Гудкайнд Террі. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*