Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн бесплатно регистрация TXT) 📗
— І який характер був у запущених Лотрейном заклинань?
Річард звів очі.
— Поряд з іншими речами, він влаштував так, що соноходець одного разу знову з'явиться у світ життя. Джеган і є цей соноходець.
Річард закінчив обгортати рибу в листя і глину і поклав невеликі згортки в тліюче вугілля на краю вогню.
— Після цього люди з іншого боку послали Першого Чарівника в Храм Вітрів. Його звали Барах. Він був бойовим магом. У свою чергу, він влаштував так, що народиться бойовий маг і спробує зупинити сили, які намагаються ввергнути людство в епоху темряви.
Келен підтягла коліна наверх і укутала в свою ковдру, щоб зігрітися, поки вона слухала цю історію.
— Ти маєш на увазі, що з того часу не було ніяких бойових магів?
Річард заперечливо похитав головою.
— Я — перший майже за три тисячі років. Барах, тим не менше, зробив щось в храмі, щоб гарантувати, що одразу після соноходця народиться бойовий маг, щоб продовжити боротьбу. Я — той маг і народився тому, що Барах потурбувався про це тоді.
Розуміючи, що той, хто повинен буде народитися, нічого не буде знати про свої здібності, Барах повернувся і написав книгу з назвою «Секрети Сили Бойового Мага». Він зробив так, що його дружина, Магда Сірусом, яку він шалено любив, забрала цю книгу подалі від інших і приховала її спеціально для мене. Він зробив все можливе, щоб упевнитися в тому, що ніхто, крім мене не роздобуде цю книгу.
Коли Магда Сірусом відправилася в то подорож, щоб заховати «Секрети Сили Бойового Мага», Барах убив себе.
Келен була вражена, від цієї звістки.
— Але з якого дива він так вчинив? Якщо він любив Магду Сірусом, то навіщо він це зробив і залишив її зовсім одну?
Річард дивився на колихалися язики полум'я.
— Мені здається, він просто не міг більше терпіти безчинства, болю і страждань війни, поряд зі зрадою і стражданнями, не кажучи вже про враження після перебування в підземному світі, — його очі виглядали зацьковано. — Я пройшов через завісу. Я можу зрозуміти, що спонукало його так поступити.
Келен вперлася підборіддя в коліна.
— Після часу, проведеного в таборі Ордена, вважаю, що і я розумію, як людина може впасти у зневіру через усе це, — вона переглянула на нього. — Значить, тобі потрібна допомога цієї книги, щоб зупинити Імперський Орден?
— Потрібна. Я знайшов її, але мені довелося заховати її знову, коли мене повели в табір Ордена. Щоб врятувати її.
— Тільки не кажи мені, що книга знаходиться в Тамаранзі.
Він посміхнувся.
— Навіщо ж ще ми б пішли туди?
Келен зітхнула. Тепер вона могла зрозуміти, чому це було настільки важливо. Вона подивилася в вогонь, думаючи про Бараха.
— А що сталося потім з Магдою Сірусом? Ти знаєш?
За допомогою палиці Річард витягнув запечену рибу з вогню. Він розгорнув її і спробував ножем. Роздивившись, що все чудово і вона готова, він поклав її перед нею.
— Обережніше, вона гаряча.
Він витягнув інший запечений згорток.
— Знаєш, Магда Сірусом була убита горем. Після війни їм треба було добитися правди від Лотрейна, зрадника, який видав їх. Чарівник того часу, Мерріт, придумав спосіб зробити це.
Річард якийсь час дивився у вогонь. Потім продовжив.
— Він створив магію сповідниць, щоб дізнатися правду.
Келен відірвалася від риби.
— Справді? Саме з того моменту і з'явилися сповідниці? — Коли він кивнув, вона запитала, — Ти знаєш, хто була вона?
— Магда Сірусом. Вона була настільки убита горем через смерть чоловіка, що добровільно зголосилася на цей експеримент. Це було надзвичайно небезпечно, але все пройшло, як було задумано. Було покладено початок Сповідницям. Вона була першою. З часом, вона закохалася в Мерріта і вони одружилися.
Єдине, що пов'язувало Келен з її минулим — так це те, що вона знала, що вона сповідниця. Тепер вона дізналася, звідки походять Сповідниці. Вони походять від жінки, яка втратила чоловіка, якого вона любила.
Річард підняв масивний шматок дерева і збирався кинути його у вогонь, але в самий останній момент він зупинився і покрутив його рукою, пильно роздивляючись. У підсумку він відклав його убік і кинув у вогонь інше поліно.
— Тобі краще трохи поспати, — сказав він, коли вони покінчили з вечерею. — Мені хотілося би поїхати далі відразу, як тільки розвидниться.
Келен могла сказати, що він був вимотаний більше, ніж вона, і все ж вона могла сказати, що щось дуже глибоко турбувало його, тому не стала сперечатися. Вона загорнулася в свою ковдру і підібралася ближче до вогню, щоб залишатися в теплі.
Глянувши на Річарда, вона помітила, що він все ще сидить перед вогнем, втупившись на поліно, яке він відклав убік трохи раніше. Їй здавалося, що він скоріше повинен зацікавитися своїм мечем зараз, коли він, нарешті, отримав його назад.
Пробудження Келен було м'яким і спокійним. Було приємно відчути, що сьогодні вона прокинулася не як днем раніше, з Самуелем над собою. Вона протерла очі і побачила Річарда, який все ще сидів перед вогнем. Вигляд у нього був жахливий. Вона просто навіть не могла уявити, які думки миготіли в його голові, з вантажем зобов'язань на плечах, з усіма тими людьми, життя яких залежала від нього.
— У мене є дещо, що я хотів би тобі дати, — сказав він тихим голосом. І це було перше, що вона почула після того, як прокинулася! Вона відчула таке умиротворення!
Келен села, потягуючись з хвилину. Вона зауважила, що небо тільки-тільки світліло. Скоро їм доведеться вирушати в дорогу.
— Ти це про що? — Запитала вона, коли згорнула свою ковдру і відклала його в сторону.
— Ти не зобов'язана приймати її, але для мене це надзвичайно важливо, щоб ти взяла її.
Він, нарешті, відірвався від вогню і подивився їй в очі.
— Я знаю, що ти не розумієш що з нами відбувається, або навіть хто ти, і ще менше розумієш, що ти робиш тут зі мною. На цьому світі немає нічого такого, чого б я жадав більше, ніж все пояснити тобі. Ти пройшла через страхіття, і ти заслужила право знати все, але я просто не можу розповісти тобі про це прямо зараз. Я просто прошу, щоб ти довіряла мені.
Вона відвела погляд від його очей. Їй було нестерпно дивитися в його очі.
— А поки все це буде тягнутися, я б хотів, щоб у тебе було дещо.
Келен сковтнула.
— Ти про що?
Річард повернувся на інший бік і дещо витягнув. У тьмяному світлі багаття він простягнув їй Її.
Це була статуетка. Схожа на ту, що була в неї колись, — статуя, яку вона залишила в Саду Життя, коли вона забрала шкатулки для Сестер.
Це була вирізана фігура жінки з гордо випрямленою спиною, гордо піднятою головою, з притиснутими з боків стиснутими руками. Вона була втіленням духу, який кидає виклик силам, що намагалися підпорядкувати її собі. Вона була статуєю благородства та сили.
І ось тепер, перед нею постала ця ж фігурка. Сама дорогоцінна річ, яка у неї була, і з якої їй довелося розлучитися. Ця не була тією ж самою, і в той же час — це була вона. Вона пам'ятала кожен вигин, кожну деталь. Ця була вона. Просто трохи менша.
Вона озирнулась і всюди на землі побачила дерев'яну стружку. Він провів ніч, вирізаючи її для неї.
— Її ім'я «Сильна Духом», промовив він голосом, тремтячим від хвилювання. — Погодишся ти прийняти її з моїх рук?
Келен благоговійно зняла її з його рук і, розридавшись, притиснула до свого серцю.
— Перш, ніж почати війну, — вимовив Річард майже пошепки. — Я повинен потрапити в те місце, де заховав книгу. Вона повинна бути у мене, на випадок, якщо щось піде не так, як треба.
Келен зітхнула, оцінивши рішучість в його очах.
— Добре, але мені це не подобається. Здається це просто пастка. Як тільки ми увійдемо туди, ми обов'язково попадемося. Нам, мабуть, треба буде битися, щоб вибратися.
— Якщо буде потрібно, то будемо.
Келен згадала, як Річард бився мечем — або броцем, якщо на те пішло. Але тут усе було інакше.
— А якщо нас схоплять тут, ти думаєш, що твій меч буде достатньо хороший проти відьми, яка може таїтися де завгодно?
