Твердиня - Кидрук Максим Иванович (книги полные версии бесплатно без регистрации .txt) 📗
Після повернення ніхто, навіть батьки Левка, не зрозуміли, що трапилося. Хлопець наглухо замкнувся в собі, ні з ким не спілкував¬ся і майже не виходив з дому. За півроку він так і не знайшов по-* сщнрї. роботи ( н§ дуже й щука^, якщо, чесно),, Xа найголовніше -— вінчвернувся без диплому,, і цей ганебний в очах, багатьох факт помалу, подіир^вся серед ррдичів і друзів. Не знаючи реальних при¬чин, люди почали плескати язиками. Головних версій булр.дві.
Пер¬ша: Левко з кимось побився, в процесі бійки його схопила шведська
поліція, після чого хлопця, певна річ, депортували. Друга: Бартош напився і став натхненно ригати під час міжнародної наукової кон¬ференції (в найбільш трешових варіаціях — на захисті диплому і аку¬рат на стіл голові Департаменту). Кінцевий результат той самий — депортація.
Одного дня на мобільний подзвонила американка, представившись Мелані Шанклін, і, поки Левко згадував, де чув це ім’я, жінка, схли¬пуючи, сказала, що шукає сина, якого звуть Грем Келлі, і, можливо...
Левко кинув трубку, не дослухавши, наче зі слухавки витикались осині жала.
Про його походеньки в джунглях Мадре-де-Діос мало хто чув, а ті, хто знав, нічого не розпитували. Значно більше родичів і знайомих ці¬кавило незрозуміле рішення звалити зі Швеції без диплому КТН, по¬ставивши жирний хрест на блискучій кар’єрі. Левку доводилося боро¬тись зі своїми демонами наодинці.
На початку 2013-го, через п’ять місяців після.повернення з Мадре- де-Діос, страхітливі спогади поблякли. Хлопець потроху віддалявся від чорноти, повертаючись до нормального життя. Він покинув мірку¬вати про Ґрема, перестав у передсвітанкові години бачити мертвого Семена. Аж поки одного дня наприкінці січня...
СLХХХІІ
24 січня 2013 року, 18:55 (UТС +2]
Рівне. Україна
...з привезених зі Швеції паперів, яких Левко не торкався з часу при¬їзду, висковзнув складений учетверо блокнотний аркуш.
Хлопцю здалося, що його серце вирізали лазером, воно випало з грудей і гепнулось до ніг, на підлогу, лишивши в грудях акуратну ци¬ліндричну дірку.
Він розгорнув аркуш. На ньому з обох боків йшли рівні ряди незро¬зумілих символів. Левко впізнав почерк Семена, хоча відчувалось, що росіянин поспішав — значки виходили не такими акуратними як за¬вжди. В декількох місцях, гублячи рядок, який переписував, він по¬хапцем замальовував і виправляв символи на нові, такі, що вважав правильними.
Спогади наплинули нізвідки й почали душити Левка. Він почував¬ся так, наче плавав у герметичній кімнаті, яку поступово заповнюва¬ло водою, підбираючись ближче й ближче до стелі, і знаючи, що рані¬ше чи пізніше він усе одно захлинеться.
На другій стороні листа символи обривались посередині. Схоже, Семену не вистачило часу записати все, що хотів.
Хлопець спробував пригадати хоча б слово з того, що казав йому товариш, віддаючи аркуші, але не зміг. Щойно в голові починала про¬ступати картинка, як її, немов лавиною, зносило геть, а на її місці ви¬пирало видовище розбризканої по траві сірої мозкової речовини і роз¬киданих уламків черепа.
(не ‘би’айте! бу’ ‘аска! ‘и ‘о’ите ‘оми’ку, А ’аро...)
Раптово Левко стрепенувся. Він подумав «аркуші». Не аркуш, а аркуші. Справді, у Сьоми було кілька аркушів!
Хлопець кинувся пе¬ребирати документи (рекомендації, розклад занять, останні захищені практичні роботи, фрагменти магістерсько
і невдовзі відшукав іще два аркуші, на одному з яких була таблиця відповідників між арабськими цифрами і знаками цивілізації Паїтіті, а на другому — формула ка¬лендаря, що дозволяла перекодовувати дати.
Левко замислився. Навіщо це йому? Чи не краще викинути арку¬ші в смітник і забути про них, забути про все? Чорт забирай, йому зна¬добилось півроку, щоб відновити здоровий сон, для чого знову ятрити рани, які затяглися такою тонкою кіркою?
А тоді Левко згадав Семена. Востаннє, коли бачив росіянина жи¬вим. Фрази відновити не вдавалося, проте в голові пролітали, наче осколки після вибуху, уривки того, що говорив Семен за кілька хви¬лин до жахливої смерті.
(будь ласка... просто візьми це)
(бери аркуші й тікай)
(послухай мене!.. ПОЧУЙ мене!..)
Він мусить розкодувати дати. Навіть якщо це фарс, вигадка сиво¬чолого фанатика, що кількадесят років длубає камені в надрах найза- гадковіших руїн на планеті. Навіть якщо не спатиме ще півроку. І на¬віть... якщо з’їде після цього з глузду.
Бо таким було передсмертне бажання його друга.
Витративши півгодини, Левко створив таблицю в «Microsoft Excel», яка автоматично переганяла дати з формату, що використовувався людьми Паїтіті, у григоріанський календар, і один за одним ввів у неї рядки з Семенового аркуша.
Більшість дат були незнайомими. Хлопець запустив «Google» і взявся шукати. Обирав будь-яку з дат, вводив у пошуковому рядку і натискав «Enter». Після кожного натиску сервер видавав скупчен¬ня статей та фотографій про ту чи іншу катастрофу. Наприклад, у рядку N° 2 справді стояла дата 15 квітня 1912-го, що було днем, коли потонув «Титанік», а число 1514 відповідало кількості заги¬блих на кораблі. У 17-му рядку стояла дата 27 березня 1977-го — цього дня в аеропорту Тенеріфе під час зльоту зіштовхнулися два «Boeing 747», загинуло 583 людини. За № 20 ховалось 1 вересня 1983-го, коли радянський перехоплювач збив авіалайнер «Korean Air Lines» (рейс 007), який випадково відхилився від курсу і залетів на територію СРСР. 269 пасажирів — усі, хто був на борту, — мерт¬ві (у п’ятій колонці було саме це число — 269).
Що далі Левко просувався по списку, то більше сум’яття охоплю¬вало його. Він більше не читав статті, просто вводив дати і дивився, що за ними криється.
Рядок № 5 — 6 грудня 1917-го — вибуху канадському місті Галіфакс — французький транспортний корабель «Монблан», завантажений одною вибухівкою (піроксилін, тротил і пікринова кислота), зіштовхнувся з норвезьким кораблем «їмо», в результаті пожежі стався вибух, який розніс на друзки весь порт і більшу частину Галі- факса, загинуло близько 2000 людей.
Рядок № 7 — 16 грудня 1920-го — жахливий землетрус у Ганьсу’.1*4 чи не найбільш смертоносний за всю історію спостережень, си¬ла поштовхів сягнула максимуму — 12 балів, а кількість жертв пере¬вищила чверть мільйона людей.
Рядок № 9 — 26 квітня 1942-го — вибух на вугільній шахті «Веxihu», Китай, що вбив 1549 шахтарів, — найбільша трагедія в історії вугільної промисловості.
Рядки № 10 і № 11 — відповідно, 6 та 9 серпня 1945-го — бом-бардування атомними бомбами Хіросіми та Нагасакі.
Рядок № 12—9 травня 1960-го — вибух вугільного пилу на тах¬ті «Laobaidong» біля міста Датонг, Китай згоріло живцем і отруї¬лося чадним газом 682 робітники.
Рядок № 23 —12 жовтня 1985-го — катастрофа рейсу 123 «Japan Airlines?, — в польоті у «Boeing 747» відірвало, вертикальний стабі¬лізаторні лайнер,,втративши керування, впав у горах на півдні Японії, загинуло 510 людей,
Рядок № 24 — 26 квітня 1986-го — катастрофа на Чорнобиль¬ській AEjC. s «
Рядок № 26 — 4 червня 1989-го — залізнична катастрофа під Уфою в Росії через аварію на трубопроводі «Сибір—Урал—Поволжя» хмара вуглеводнів заповнила долину, крізь яку йшов залізничний пе¬регін «Аша і—; Улу-Теляк», в момент зустрічного проходження двох потягів, Jsfb 211 «Новосибірськ—Адлер» та № 212 «Адлер—Новоси¬бірськ» проскочила іскра, що спричинила вибух колосальної сили, за¬галом загинуло 575 пасажирів, серед яких 181 дитина.
Рядок № 27 29 червня 1995-го ? обвал торгового центру «Sampoong Department Store.» в Сеулі, Корея, під завалами заги¬нуло 502 людини.
Рядок $2 29 — теракти 11 вересня 2001-го...
Левко подивився на привезений з джунглів блокнотний листок. Звід¬ки Сьома узяв усі ці дати? На Паїтіті не було Інтернету, і хлопець був певен, ,що росіянин не міг.знати точну дату й кількість загиблих у ката¬строфі, скажімо, рейсу 981 «Turkish Airlines» 3 березня 1974 року. ЦІ видше за все, це витівка Джейсона. Але для чого? І яким чином? Що потрібно було вигадати, щоб людина з настільки, розвинутим ана¬літичним мисленням, як Семен, повірила в подібні несусвітні байки?
