Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн без сокращений .TXT) 📗
— Не дам, — схилив голову Оуен.
Він нетерпляче чекав, поки Келен виллє вміст мисок в котел. Жінка не знала, чи є якийсь сенс в тому, що вони роблять, але вірила в розум і дар Річарда. Звичайно, він все прорахував і взяв до уваги всі можливі складнощі, які можуть виникнути. Якщо дар направляє його в процесі приготування протиотрути, це врятує йому життя.
Келен не знала, що ще могло б допомогти.
Вона подала Оуену котел. Хлопець побіг до дверей, щоб поставити його в холодний струмок. Кара послідувала за ним впевнитися, що нічого не трапиться з єдиною речовиною, здатною врятувати життя Річарда.
Дженнсен сіла на підлогу з іншого боку від ложа брата і взяла його за руку. Келен відкинула волосся з обличчя, сіла поруч з Річардом і взяла його за руку, чекаючи повернення Кари й Оуена.
Бетті стояла в дверному отворі, піднявши вуха, і обнадійливо махала хвостом, коли Дженнсен або Келен дивилися на неї.
Здавалося, до повернення Оуена пройшли години, хоча Келен знала, що насправді минуло дуже мало часу.
— Процідіть розчин через тканину, але не натягуйте її туго, просто дайте рідині пройти крізь тканину, поки не наберете половину чашки, — спрямовував їх дії Річард. — Коли зробите це, додайте до рідини масла.
Всі дивилися, як Келен виконує його інструкції, подаючи те, що їй було потрібно, забираючи використані предмети. Набравши достатньо рідини в чашку, вона додала масла.
— Перемішай це паличкою кориці, — сказав Річард. Оуен скочив на табурет.
— Пам'ятається, я бачив корицю десь тут.
Він швидко знайшов паличку і подав її Келен. Вона перемішала золоту рідину, але це не допомогло.
— Вода і олія не хочуть змішуватися, — пояснила вона Річарду.
Його голова відкинулася в протилежний від неї бік.
— Продовжуй мішати. Настане момент, коли вони раптово з'єднаються.
Сумніваючись, Келен продовжувала слідувати інструкції. Вона бачила, що масло зібралося в кульку і не змішується водою. Чим більше воно охолоджувалося, тим менше було схоже на те, що коли-небудь у неї щось вийде.
Келен відчула, що сльози біжать по обличчю і падають з кінчика підборіддя.
Рідина в чашці остигала. Вона продовжувала мішати, не бажаючи говорити Річарду, що нічого не виходить, судорожно ковтаючи зростаючий ком у горлі.
Вміст чашки почав густіти. Келен задихнулася. Вона моргнула. Раптово вода і масло змішалися в одну густу, сиропоподібну рідину.
— Річард! — Вигукнула вона. — Вийшло. Все перемішалося. Що тепер?
Він підняв руку.
— Готово. Дай його мені.
Дженнсен і Кара допомогли йому сісти. Келен взяла чашку двома руками і обережно піднесла до губ чоловіка. Вона нахилила її, щоб він міг пити. Річард пив, часто зупиняючись, намагаючись не кашляти.
У чашці було набагато більше зілля, ніж в маленькій пляшечці, але Келен порахувала, що, можливо, доза ліків повинна бути збільшена, оскільки Річард приймає її дуже пізно.
Коли він закінчив пити, жінка підняла чашку і поставила її на стіл.
Вона злизала краплі рідини з пальців. Протиотрута злегка пахла корицею, а на смак була солодкою і пряною. Вона сподівалася, що склад був правильним.
Річард намагався відновити дихання. Люди обережно поклали його на носилки. Руки лорда Рала тремтіли. Виглядав він препогано.
— Дайте мені відпочити, — пробурмотів він.
Бетті, яка все ще стояла на порозі і пильно дивилася, замекала від нетерплячого бажання увійти.
— З ним все буде в порядку, — заспокійливо сказала Дженнсен подрузі. — Залишайся там і дай Річарду відпочити.
Бетті тихо відійшла і лягла на порозі, вирішивши почекати. Ніч буде довгою. Келен не думала, що їй вдасться заснути, поки вона не дізнається, що з Річардом все в порядку.
Зедд показав.
— Тут ще один, якого потрібно прибрати, — звернувся він до Чейза.
Чейз був одягнений в кольчужну сорочку поверх туніки з дубленої шкіри. Щільні чорні штани тримала срібна пряжка, прикрашена знаком охоронця кордону. Під чорним плащем на ремінцях кріпився невеликий арсенал: починаючи від маленьких тонких шипів, що вміщалися в кулаці і призначених для акуратного проколювання черепа, до серповидної бойової сокири, яка використовувалася для відділення голови одним ударом. Чейз був смертоносніший, ніж будь-який з їхніх ворогів.
Так було і в минулому, коли їм потрібні були різноманітні навички хранителя кордону. Чейз здавався людиною, яка не має вузької спеціалізації.
Велетень перейшов через фортечний вал і нахилився, щоб витягти ножа з тіла.
— Ось він де, — задоволено пирхнув Чейз, підносячи ніж з горіховою ручкою до світла для огляду. — Я вже було занепокоївся, що втратив його назавжди.
Він, не дивлячись, вклав нож в порожні піхви. Потім чоловік підняв заклякле тіло, схопивши його за пояс однією рукою, підійшов до амбразури і викинув труп в отвір.
Зедд подивився через край. За стіною починався гранітний обрив, так що викинуте тіло пролетить не менше кількох тисяч футів, перш ніж стикнеться зі скелею. Далеко внизу розкинувся ліс.
Золоте сонце висіло низько над горами. Хмари забарвилися смужками золотого та помаранчевого кольору. З такої відстані Ейдіндріл виглядав прекрасним як ніколи, але Зедд знав, що зараз місто перетворилося у місце привидів. У ньому немає людей, які могли б вдихнути в нього життя.
— Чейз, Зедд, — покликала чоловіків з порога Рейчел. — Тушковане м'ясо готове.
— Саме час, — махнув висохлою рукою старий чарівник. — Людина може померти з голоду, чекаючи вашої вечері.
Рейчел вперлася в бік кулаком, в якому була затиснута ложка, і показала на нього пальцем іншої руки.
— Якщо не перестанеш говорити мені різні гидоти, більше ніколи не отримаєш вечері.
Чейз глянув на Зедда.
— І ти ще думаєш, що у тебе неприємності! Ніколи не уявляв, що виховувати дівчинку, яка ледь дістає мені до пояса, — таке випробування.
Зедд слідом за Чейзом пройшов у двері, що закривали прохід в товстій кам'яній стіні.
— З нею завжди так важко? — Запитав він старого друга.
Чейз спробував погладити Рейчел по волоссю, проходячи повз.
— Завжди, — довірливо повідомив він.
— Тушковане м'ясо вдалося? — Поцікавився Зедд, — Досить добре для мого язика?
— Моя нова мама навчила мене готувати його, — співуче і інтригуюче відповіла дівчинка. — Ріккі ще дещо дала мені, і перш ніж піти, сказала, що вийде добре.
Зедд пригладив буйне сиве волосся.
— Що ж, Емма готувала краще всіх відомих мені жінок.
— Повинно бути добре, — підбила підсумок обговоренню Рейчел. — І я дам вам печива до м'яса.
— Печива?
— Звичайно, тушковане м'ясо не буде тушкованим м'ясом без пристойного печива, — стверджувала юна куховарка.
Зедд втупився на дівчинку.
— Чому ж, ось про що я теж завжди думав… — задумливо протягнув він.
— Ти краще дай мені спочатку спробувати, чи правильно вона приготувала, — сказав Чейз, поки вони проходили по прикрашених драпуванням залах Замку. — Ненавиджу, коли ти робиш зауваження, навіть не знаючи, як приготоване м'ясо.
— Фрідріх допомагав мені у важких моментах, — зауважила Рейчел. — Він сказав, що все добре.
— Побачимо, — відповів Чейз.
Рейчел повернулась і показала на нього своєю дерев'яною ложкою.
— Але тобі слід гарненько вимити руки перед їжею, — розпорядилася дівчинка. — Я бачила, як ти викинув мертву людину через бійницю. Ти повинен вимити руки, перш ніж сісти за стіл.
Чейз обдарував Зедда поглядом, сповненим стоїчної витримки.
— Десь зараз який-небудь хлопчисько насолоджується життям, можливо, тягає з собою мертву жабу і не підозрює про той сумний факт, що колись йому належить одружитися на маленькій міс Мийте-Руки-Перед-Їдою.
Зедд посміхнувся. Коли охоронець кордону удочерив Рейчел, Зедд подумав, що кращого не можна і побажати. Рейчел думала так само, і схоже, її думка з тих пір не змінилося. Маля міцно прив'язалося до Чейза.
Коли вони сиділи за столом, перед веселим вогнем у каміні, і Зедд доїдав третю миску, він не зміг пригадати, щоб Замок був коли-небудь таким прекрасним місцем. Можливо це тому, що він сидить у колі друзів в залі Вежі Чарівників, і з ними дитина.
