Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі (книги без регистрации бесплатно полностью .txt) 📗
А потім світ був кинутий у жахливу війну з Д'харою. Це був похмурий час жахливої боротьби. Я став Першим Чарівником. Битви були жахливі, наскільки бій сам по собі може таким бути. Я повинен був посилати чоловіків на смерть. Я повинен був дивитися в очі чарівників, молодих і старих, які не будуть оскаржувати рішення йти в битву і я знав це, і говорив їм докладати всіх зусиль, хоча знав, що це не принесе відчутної користі, і вони, ймовірно, помруть від непомірних зусиль. Серцем я відчував, що були речі, які, якщо б я зробив безпосередньо сам, то вони могли б спрацювати, але були й багато інших завдань, які ніхто крім мене зробити не міг.
Час від часу я приходив до висновку, що відповідальність, знання, і дар були моїм прокляттям. Дивитися на всіх невинних людей, які розраховували на мене, як на Першого Чарівника, і знати, що, якщо я зазнаю невдачі, вони помруть, було трохи більше, ніж я міг винести. В цьому відношенні я точно знаю, що доводиться переносити Річарду. Я був на його місці. Я тримав світ на своїх плечах.
Зедд зробив жест, і відвів погляд, повний смутку від предмета під рукою.
— Так чи інакше, з усіма моїми іншими обов'язками, катакомби лежать головним чином забутими. У мене просто не було ніякого часу, щоб вивчити те, що могло знаходитися там. Після моїх хлоп'ячих нетривалих оглядів, в мені зміцнилася думка, що нічого там не знайти більш суттєвого, ніж старі і порівняно незначні книги, що поховані поряд із забутими кістками. Тоді мені здавалося, що було дуже багато інших більш нагальних справ життя і смерті.
Щодо мене, я вважав найважливішим достоїнством підземелля, що воно дозволяло мені потай як увійти, так і вийти з Замку. Той прохід надав нам неоціненну допомогу, коли Сестри Тьми захопили Замок Чарівників.
Повертаючись до тих часів, коли я був молодший, після війни, в якій загинула моя дружина, Рада і я провели запеклу суперечку по скриньках Одена. А потім… Даркен Рал згвалтував мою дочку. Тому я покинув Серединні Землі — з благородною метою — відвезти свою дочку з собою за кордон у Вестланд. Вона означала для мене все, і мене турбувало тільки її життя. Я думав, що я проживу залишок моїх днів за кордоном в Вестланді.
Потім народився Річард. Я спостерігав, як він ріс. Моя дочка так пишалася ним!
Потай, я переживав з приводу того, що у нього міг бути дар, і хвилювався, що сили з-за кордону одного разу прийдуть за ним. Через якийсь час трапилася пожежа, і раптово моя дочка, мати Річарда, пішла з мого життя, з життя Річарда.
Я присвятив себе Річарду, щоб хоч якось втішитися. Я дав йому все, що здатний був дати, щоб це допомогло йому бути тим, ким він міг стати. Це були одні з кращих днів мого життя з ним.
Без мого відома, поки я докладав усіх зусиль, щоб забути зовнішній світ, Енн і Натан, спонукувані пророцтвом, допомогли Джорджу Сайферу захопити «Книгу Зниклих Тіней» з Замку Чарівників. Вона зберігалася в особистому анклаві Першого Чарівника, де я залишив її для збереження.
— Хвилинку, — сказала Ніккі, перериваючи його розповідь. — Ти хочеш сказати, що «Книга Зниклих Тіней», одна із самих найважливіших книг, існувала, тільки розташовувалася в районі Башти? — Ну, — сказав він, — не зовсім «розташовувалася в районі». Як я сказав, вона перебувала в анклаві Першого Чарівника. Це місце більш безпечне, ніж сама Вежа в цілому і точно нелегке місце, щоб в нього зайти.
— Якщо це настільки безпечно, — Ніккі вирішила нагадати йому, — тоді як Енн з Натаном і Джорджем Сайфером увійшли, щоб узяти книгу?
Зедд зітхнув і подивився на неї з-під густих брів.
— Це-то і стало причиною мого неспокою — єдина копія книги, що була дуже важливою, була вразлива…
— Саме про неї Річард збирався сказати тобі, — сказала Ніккі, раптово осяяна розумінням. — Саме тому він поспішав повернути мене сюди — він сказав, що повинен терміново зустрітися з тобою. Саме з цієї причини!
Зедд насупився.
— Про що це ти?
Вона ступила ближче до чарівника й витягнула маленьку книжку з кишені.
— Це книга, яку Даркен Рал використовував, щоб впустити шкатулки Одена…
— Що-що?! — Це книга, яку Даркен Рал використовував для введення шкатулок Одена в гру, — повторила вона враженому чарівникові. — Ми знайшли це у Народному Палаці. Я пообіцяла Річарду, що вивчу її і постараюся знайти, чи є спосіб відвернути те, що створила Сестра Юлія і чи є можливість вивести шкатулки Одена назад з гри. Я намагалася пояснити Річарду, що магія не діє подібним чином, але ти знаєш Річарда, так легко він не здасться по причині, що щось не може бути зроблено.
Зедд втупився на книгу, яку вона тримала, наче це була гадюка, яка могла вкусити кого-небудь.
— Цей хлопчик має звичай перевернути гори з метою знайти неприємності.
— Зедд, тут є попередження, що для того, щоб використати цю книгу, потрібен ключ. В іншому випадку, без ключа, все, що було раніше, а також все, що буде використано з цієї книги, буде не тільки безплідним, а виявиться фатальним. Тут йдеться, що протягом одного, повного року потрібно встигнути скористатися ключем, щоб довершити те, що було викликано за допомогою цієї книги.
— Ключ, — прошепотів Зедд так, як ніби це був кінець світу. — Скриньки повинні бути відкриті протягом одного року після того, як введуться в гру. Потрібна «Книга Зниклих Тіней», щоб відкрити шкатулки. Ця книга і повинна бути ключем.
— Я теж думаю так, — сказала Ніккі.
— Суть у тому, що ми отримали відомості в кінці Великої війни, в яких говорилося, що деякі чарівники зробили п'ять копій книги, яка ніколи не повинна була бути скопійована.
— І ти думаєш, що — книга, яка ніколи не повинна бути скопійована — і є «Книга Зниклих Тіней»!
— Так. Є книга пророцтв, яка говорить, що «Вони будуть тремтіти в жаху від того, що вони зробили і кинули тінь ключа серед кісток».
Зедд витріщився на неї так, як ніби його власний світ обрушився. — Добрі духи. Звучить так, ніби це — з книги «Байки Янклі». — Точно. Так і є, — сказала Ніккі, — всі, крім однієї, були помилковими копіями. П'ять копій — чотири хибних, одна істинна копія. Зедд притиснув руку до чола. Ніккі помітила, що його дихання стало частіше звичайного. Вона помітила, що він був на краю загибелі.
— Зедд, та що з тобою?
Його пальці тремтіли.
— Чи знаєш ти, що означає сказане тобою про «Книгу Зниклих Тіней», фраза — «занадто легко, щоб бути вкраденою»? Я завжди думав про це, але не знайшов нічого, за що б зміг зачепитися. Це була ще одна річ, яка лежала десь серед моїх думок, але ніколи повністю не спливала на поверхню.
— Так, — сказала Ніккі, терпляче чекаючи, поки він продовжить.
— Так от, коли я згадав про «Книгу інверсії і дуплексів», я, нарешті, згадав, де я бачив її будучи хлопчиськом: у підземеллі. Вона знадобилася мені, щоб перевірити заклинання, і коли ви попрямували з Річардом в Народний Палац, я спустився в підземелля для того, щоб знайти «Книгу інверсії і дуплексів».
Ніккі знала, що він скаже це ще до того, як він це сказав.
— І поки я шукав «Книгу інверсії і дуплексів», я знайшов копію «Книги Зниклих Тіней».
— Вони будуть тремтіти від жаху від того, що вони зробили і кинули тінь ключа серед кісток, — процитувала Ніккі знову.
Зедд кивнув.
— Протягом всього свого життя я ніколи не здогадувався, що там була копія цієї книги. Мене вчили, що не було ніяких інших копій. Мене вчили, що була тільки одна копія. Наодинці мені пояснили, наскільки важливою була ця книга. Але якщо це настільки важливо, тоді чому її не зберігали в більш безпечному місці? Це питання завжди було за межами мого розуміння. Це була одна з причин, через яку я був розсерджений на Раду, яка вирішив роздати шкатулки Одена, як вдячність за заступництво. Я знав, наскільки небезпечними були ті шкатулки, але ніхто не вірив мені. Вони всі думали, що речі, про які я розповідав, були всього лише древнім марновірством чи дитячими казками. Частково, причиною того, що ніхто не вірив в істинну небезпеку, яку представляли шкатулки, було те, що книгу, необхідну, щоб ввести шкатулки в гру, ще ніхто і ніколи не знаходив. Без книги шкатулки були тільки химерною казкою. — Він показав на книгу в руці Ніккі. — Фактично, ніхто і ніколи навіть не знав назви цієї книги. Назва, схоже, написано на древнєд'харіанській мові. Нам потрібен хтось, хто зможе її перевести.
