Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі (книги без регистрации бесплатно полностью .txt) 📗
— Я можу читати древнєд'харіанською, — сказала Ніккі.
— Звичайно, ти можеш, — відповів Зедд так, немов його більше ніщо не могло здивувати. — Тоді, як вона називається?
— «Книга Життя».
Зедд став майже таким же блідим, як його хвилясте волосся. Очевидно, він ще не оговтався від шоку.
— «Книга Життя», — повторив він і втомлено протер рукою поперек обличчя.
— Яка відповідна моменту назва, — сказав він. — Влада Одена породжена безпосередньо життям. Відкрий правильну шкатулку і отримаєш владу Одена — сутність самого життя, владу над усім живим і мертвим. Отримаєш безмежну владу. Відкрий невірну шкатулку, і магія покличе до себе — мертвим. Але відкрий іншу невірну шкатулку, і будь-яка жива істота, яка існувала, провалится в небуття. Це стане кінцем всього життя.
Магія Одена — близнюк магії сутності життя і смерті, як частини всього, що живе, тому магія Одена пов'язана як зі смертю, так і з життям. І ключ — це знання, яка шкатулка потрібна. Той, хто відкриє їх, буде ризикувати, але він буде дурнем, якщо буде діяти, не отримавши спочатку ключ, щоб переконатися, яку з них потрібно відкрити.
— Дурень, — сказала Ніккі, — подібний Сестрам Тьми, яких не особливо хвилює небуття, і відкриють вони чи ні неправильну шкатулку? Зедд тільки й міг, що дивився на неї.
— Отже, ти говорив, що знайшов одну з копій, — сказала, нарешті, Кара, коли Зедд затих на якийсь час поглинений роздумами.
Ніккі була вдячна, що Кара спробувала відірвати його від роздумів, в той час, як він виглядав настільки враженим осмисленням подій, настільки жахливих, що вона, ймовірно, не змогла б навіть уявити їх. — Я боюся, що це не найстрашніше, — сказав він. — Бачиш, Річард переніс вміст «Книги Зниклих Тіней» до себе в пам'ять ще в дитинстві. Джордж Сайфер боявся, що книга потрапить у злі руки, але він був достатньо мудрий, і не посмів знищити вміст книги, тому він зробив так, щоб Річард запам'ятав її. Після того, як Річард визубрив кожне слово, він і Джордж Сайфер, прийомний батько, який виховав його і кого Річард вважав своїм справжнім батьком, спалили «Книгу Зниклих Тіней».
Коли Даркен Рал захопив Річарда, і збирався відкрити шкатулки, він змусив Річарда прочитати вголос вказівки з «Книги Зниклих Тіней». Я не пам'ятаю, як це було, — ймовірно, позначається дія заклинання Вогняного ланцюга.
Примітно те, що я там був. Цю частину я пам'ятаю дуже добре, оскільки був сильно вражений двома обставинами. По-перше, розумінням того, що украдена книга з анклаву моєї Вежі була вивчена напам'ять Річардом, а по-друге, що у Річарда був дар, і тільки завдяки цьому Річард зміг запам'ятати і вимовити слова з книги.
Коли я знайшов копію «Книги Зниклих Тіней» внизу в підземеллі, я був глибоко вражений. Я читав її, і досить добре впевнився, що слово в слово це було те, що запам'ятав Річард.
Ніккі підняла голову.
— Це було те ж саме? Ви впевнені?
— Упевнений, — сказав Зедд рішуче. — І те й інше — ідентичне.
Ніккі почала відчувати в собі слабкість.
— Це може означати тільки одне з двох. Або книга була оригіналом, а інша істинною копією цього ключа, або, навпаки, вони обидві були помилковими ключами, фальшивими копіями.
— Ні, вони не могли бути помилковими, — наполягав Зедд. — Коли Річард читав книгу вголос, він не дочитав важливий елемент в самому кінці. Саме, не зачитавши цю частину книги, він і переміг Дарка Рала. Він, по суті, перетворив її в помилкову копію, і таким чином зміг перемогти, перехитривши Даркена Рала. Саме так, як я часто говорив Річарду, — що іноді хитрість — краще чарівництво.
Ніккі поклала книгу на стіл.
— Але не обов'язково це може означати, що це — справжній ключ, а не помилковий. Подивіться сюди, — вона розкрила «Книгу Життя» і вибрала сторінку на самому початку, з однією єдиною річчю на сторінці, немов підкреслюючою, наскільки вона важлива, наскільки центральна вона є.
— Це — початкова формула «Книги Життя». Я вже перевела її. Це — попередження будь-кому, хто прочитає цю книгу.
— Звучить це так: «Ті, хто прийде сюди з ненавистю, повинні піти зараз, оскільки в своїй ненависті вони тільки видадуть себе». Зедд скоса подивився на весь текст сторінки, написаної древнєд'харіанською мовою.
— То ти кажеш, що… так значить Даркен Рал, який звернувся до шкатулок Одена, перебуваючи в ненависті, був би знищений істинною «Книгою Зниклих Тіней «точно так само, як і помилковою?
— Можливо і так, — сказала Ніккі.
Зедд струсив головою.
— Не можу повірити, що це так. Деяка магія в стані діяти, розпізнаючи намір. Меч Істини, наприклад, діє саме так. Люди, які ненавидять, зазвичай не визнають, що знаходяться під впливом підлості. Вони вивергають свою ненависть, як праведну. Ця порочність і змушує їх здійснювати зло і тому це так небезпечно. Вони в змозі зробити самі мерзенні речі, але вважають себе героями, і пишаються тим, що ними скоєно.
— Тоді тобі доведеться сказати мені, що ти віриш, ніби вони однакові, і волею провидіння вони обидві єдині справжні ключі? І вони, по якійсь випадковості, знайшлися близько одна до одної? Ви думаєте, що чарівники, які зробили копії, розсилаючи їх у далекі приховані місця, залишили одну справжню поруч з іншою єдино істинною копією ключа? Який сенс був не розосереджувати копії?
Зедд потер підборіддя кінчиками пальців, обдумуючи сказане.
— Я розумію, що ти маєш на увазі.
— Для книг, подібних цим, повинен бути спосіб перевірити копії — щоб утвердитися в істинності.
— Це так, — відповів їй Зедд. — На початку «Книги Зниклих Тіней» говориться: Якщо той, хто володіє шкатулками, не прочитав цих слів сам, а почув їх з вуст іншої людини, в істинності переданого знання він може переконатися лише за допомогою сповідниці.
— Копія стверджує — якщо почув з вуст іншого, — сказав він. — По суті, людина, яка зробила копію, говорить про це. Той, хто читає, фактично не знає, чи читає оригінал. Якщо це не оригінал, і якщо книгу читає той, хто ввів у гру шкатулки, це попередження про необхідність перевірки.
— Келен, — сказала Ніккі.
Кара і Зедд подивилися на неї і по виразу їх облич було ясно, що вони зрозуміли її.
— Зедд, — нарешті запитала Ніккі в новому мовчанні, — Жоден з нас не пам'ятає Келен. Якщо б ми змогли знайти її, і якщо змогли б так чи інакше розібратися з цим заклинанням Вогняного ланцюга, або щось… це не було б способом тут же відновити її в пам'яті?
Пильний погляд Зедда блукав по палаючих лініях форми заклинання над столом.
— Ні.
Ніккі не очікувала такї впевненої відповіді.
— Ти впевнений?
— Упевнений більше того, чим можу. Заклинання руйнує пам'ять. Воно не приховує чи блокує її, воно руйнує. Воно не змушує людей забути, воно просто стирає пам'ять. Людина, на яку була накинута така жахлива мережа, просто стирається з пам'яті.
— Але повинен бути якийсь спосіб, — наполягала Кара, — якесь чарівництво, таке чи інакше, яке відновить пам'ять про неї.
— Відновить що? Чого жоден з нас не може пригадати? Пам'ять — матеріал життя. Магія діє певними способами, так само, як і всі речі, які існують. Магія — це не якесь суперінтеллектуальна свідомість за завісою, яке знає, чого ми хочемо добитися і може виштовхнути всю пам'ять людини — все його життя — з якогось мішка і повернути її тільки тому, що ми побажали цього.
Кара не виглядала переконаною.
— Але не може…
— Подивися на це ось таким чином. Якщо я попхну цю книгу зі столу, то вона впаде на підлогу. Невидима сила тяжіння змушує це статися. Так діє сила тяжіння. Я не можу махнути руками, щоб по моєму бажанню здійснилася команда силі тяжіння зробити мені обід. Те ж саме з магією і пам'яттю. Заклинання Вогняного ланцюга зруйнувало пам'ять про неї. Це не зможе повернутися. Ти не зможеш відновити те, чого там вже немає. Ти просто не можеш цього зробити. Що пішло, то пішло.
Кара опустила руку вниз по її довгій білявій косі.
— Звучить так, що, схоже, у нас суцільні біди.
