Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі (книги без регистрации бесплатно полностью .txt) 📗
— Річард Рал правий.
Зедд знизав костистими плечами на її рішучу заяву.
— Але мені потрібно було переконатися, чи існує насправді хоч якесь підтвердження. Я нічого не зрозумів про дію символів, про які нескінченно повторював Річард. Я теж вірю йому, Ніккі, але я не розумію, як своїм способом він може зрозуміти мову символів, яким чином він прийшов до тих висновків, до яких він прийшов. Мені потрібно бачити доказ, який я зрозумію.
Склавши руки, Ніккі втупилася на здвоєну мережу заклинання.
— Припускаю, що знаю, як ви це з'ясували. Я вірю тому, що він відчуває, але я іноді відчуваю розгубленість, це коли, як новачок, здаєш екзамен з того, що пропустив на заняттях. Коли Річард…
Ніккі затихла і опустила руки.
— Зедд, ці дві проекції не однакові.
Його посмішка знову стала хитрою.
— Я знаю це.
Ніккі підійшла ближче до столу, і наблизилася до двом форм, витканих з палаючих ліній. Вона вивчила їх більш уважно. Вона вказала на одну.
— Ця — заклинання Вогняного ланцюга. Я розпізнала її. Інша ідентична, але вона — не те ж саме. Це дзеркальне відображення істинного заклинання.
— Я помітив, — він виглядав дуже гордий собою.
— Але це неможливо.
— Я подумав так само, але потім я згадав про книгу, що називається «Книга інверсій і дуплексів».
Ніккі повернулась до старого чарівника.
— Ти знаєш, де «Книга інверсій і дуплексів»?
Жести Зедда були невизначеними.
— Ну так, я зумів заволодіти копією.
Ніккі подивилася на нього з підозрою.
— Заволодіти копією?
Зедд прочистив горло.
— Справа в тому, — сказав він і, взявши її під руку, повернув до палаючих ліній і предмету під рукою, — що читаючи цю книгу багато-багато років назад, я згадав, що в ній говорилося про методи дуплексу у форм заклинання. У той час для мене це зовсім нічого не значило. Навіщо комусь знадобляться дуплексні форми заклинання? Але в ній було більше. Книга містила і інструкції про те, як інвертувати форму заклинання, яка спочатку була дуплексною. Сама чокнута річ, яку я коли-небудь чув. На деякий час я відкинув книгу і її невиразну методику. Для чого могла служити така річ? Кому знадобиться робити таке? Нікому, подумав я.
Він підняв палець.
— І потім, обдумуючи можливість забруднення, залишеного шимами, і пробуючи думати про спосіб довести теорію Річарда, я раптово згадав про те, що прочитав в тій книзі одного разу, і що вразило мене. Я зрозумів, навіщо комусь знадобиться дублювати і інвертувати форму заклинання.
Ніккі розгубилася.
— Гаразд, я здаюся. Так чому?
Зедд схвильовано зажестикулював на плаваючі дві форми заклинання.
— Ось чому. Дивись. Це — оригінал, дуже схожий на той, в якому ти була, але без деяких з найбільш складних і непостійних елементів. — Зедд махнув рукою, підкреслюючи, що це не відноситься до справи. — Які нам не потрібні для цього дослідження. А ось це — те ж саме заклинання, дубльоване, а потім Інвертоване. Це — копія.
— Здається, я зрозуміла, — сказала Ніккі, — але я все ще не зрозумію, до чого може послужитися виконання такого дивного аналізу.
Посміхаючись зі знанням справи, Зедд торкнувся пальцями її плеча.
— Пошкодження.
— Пошкодження? А як щодо… — Ніккі мало не задихнулася від осмислення. — Коли ти вивернув заклинання навиворіт і назад, пошкодження не інвертувалося!
— Саме так, — сказав Зедд, пустотливо підморгнувши, і повчально похитав пальцем. — Пошкодження не захочуть інвертуватися. Вони не зможуть. Форма заклинання — тільки демонстрація заклинання, замінник чогось реального. Тому ними можна маніпулювати і інвертувати їх. Це — не реальне заклинання; реальне заклинання не можна інвертувати. Але пошкодження не впливають на магію якось виразно або направлено. Пошкодження ж реальні. Пошкодження впливають на все.
Зедд став надзвичайно серйозним, поглинутий предметом проблеми.
— Коли форма заклинання активувалася, вона вже несла в собі пошкодження. Коли ти дублюєш форму заклинання, пошкодження дублюються разом з нею, але коли ти інвертуєш її, пошкодження не можуть інвертуватися, оскільки вони реальні, але реальні не там, де існує тільки форма заклинання. Не забудь, що забруднення було причиною того, що ще трохи і воно могло вбити тебе.
Ніккі перевела погляд від напружених горіхових очей Зедда на дві палаючі форми заклинання. Вони були дзеркальні. Вона почала вивчати структуру, розглядаючи кожну лінію, кожен елемент, порівнюючи з іншою формою заклинання, яка була такою ж, але перевернутою.
І раптом вона помітила.
— Там, — вона шепнула, показуючи, — Ця частина є тотожна у обох. Вона не перевернулася. Вона відображається не дзеркально, як все інше. У цієї частини лінії абсолютно співпадають, у той час, як все інше інвертоване.
— От-от, — тріумфально виголосив Зедд. — Отже, призначення «Книги інверсій і дуплексів» в тому, щоб виявити недоліки, які не можна помітити іншими способами.
Ніккі втупилася на старого, який постав у новому світлі. Вона знала про «Книгу інверсій і дуплексів», але, як і всі інші, хто вивчав її, вона ніколи не розуміла її призначення. Про це сперечалися, звичайно, але ніхто ніколи не зміг би запропонувати такий спосіб застосування цієї таємної книги магії. Теорія цієї книги кидала виклик традиційним знанням про призначення та застосування магії. У підсумку, після деякого часу, її відкинули, як просту дивину. По суті, її представляли на заняттях тільки як примху, реліквію давнини, марну, але, тим не менш, згадувану хоча б тому, що вона продовжувала існувати.
Зедд, як і Річард, ніколи не відкидав ніяких крихт знання. Як і всі зібрані знання, він фіксував їх десь у куточках своєї свідомості, на випадок якщо вони зможуть стати в нагоді. Коли було важко знайти відповідь, він звертався до своєї пам'яті про забуті речі, ніби перебираючи каталог в якомусь курному кутку своєї пам'яті.
Річард поступав так само. Знання, одного разу придбане, залишалося в його арсеналі. Це дозволяло йому використовувати речі новими способами, придумувати дивовижні рішення, які часто кидали виклик старим, загальноприйнятим методам чарівництва. Багато людей приходили до такого способу мислення, особливо коли це мало відношення до магії, що межує з єрессю.
Ніккі ж бачила його справжню цінність. Правильні відповіді на проблеми були отримані саме завдяки такому методу думки, логіки, і розсудливості, повністю використовувати все, що знаєш. Це була сутність Шукача, основа того, як він шукав правду. Це теж була одна з основних якостей Річарда, який так зачарував Ніккі. Він був учнем без формального навчання, який інтуїтивно знаходив вихід із найскладніших ситуацій способом, яким ніхто б більше не зміг.
Зедд пригнувся, потягнувши Ніккі за собою.
— Подивися сюди. Бачиш це? Можеш розпізнати це? Цю частину, яка не інвертувалася?
Ніккі струснула головою.
— Ні. А що це?
— Це — забруднення, залишене шимами. Ось так я його і розпізнав. Це — павук в павутині магії.
Ніккі випросталась.
— Це лише доводить, що Річард тоді був правий.
— Хлопчик зрозумів це інтуїтивно, — погодився Зедд. — Хоч я дійсно не розумію, як, але він був абсолютно правий. Як тільки воно виділилося, я розпізнав забруднення, залишене шимами, так само, як впізнав би червонувато-коричневий осад іржі. Він був здатний бачити це на мові ліній, і він був правий. Заклинання забруднено; і джерелом цього забруднення були шими. Це — механізм, яким шими стирають і руйнують чарівництво. Так само, як і це заклинання, вони могли заразити і інші магічні потоки.
— Це те, що вбиває Мерехтливих в ночі? — Запитала Кара.
— Боюся, так і є, — відповів Зедд. — Дуби навколо їх житла також наділені захисним чарами. І те, що і дуби, і Мерехтливі в ночі вмирають разом, особливо примітно.
Ніккі пішла до вікон, спостерігаючи неясні спалахи блискавок через непрозоре скло.
— Чарівні істоти вимруть. Те, що і говорив нам Річард.
Приступ туги за ним защемів у серці так сильно, що ця біль пройшла через неї, як тінь смерті, що віднімає душу. Вона відчувала, що висохне і помре, якщо вони не знайдуть його скоро. Вона відчувала, що не зможе вижити, якщо ніколи не отримає шанс побачити його знову, побачити життя в його сірих очах.
