Твердиня - Кидрук Максим Иванович (книги полные версии бесплатно без регистрации .txt) 📗
Улоговина, звиваючись, тягнулася на схід.
—* Якщо він дотягне до Ріо-де-лас-П’єдрас, ми його втратимо, —я сказав у кабіні «Мі -17» Гордон Лі Купер.
—Знаю, —“ хижо задерши верхню губу, відрізав Віктор Шако.Я
Вони спостерігали за літаком, чий силует мелькав крізь зарості.
Наразі не могли його підстрелити, але раніше чи пізніше «ЄеБЗпаі» доведеться піднятися над сельвою, ітоді вони наздоженуть втікача.
Звісно, якщо до того часу в баках лишиться пальне.
Віктор підняв «Мі 17» ще вище і відвів його на південь,.щоб пере« тяти шлях літаку, якщо його пілот раптом надумає рвонути до Проґресо чи Пуерто Мальдонадо.’
На превеликий жаль, Ернесто Флоріо вважав, що перевага цілком і повністю на боці переслідувачів. Літак прямував на схід, що не влаштовувало перуанця. В тій стороні не було нічого, крім диких безлюд¬них лісів. Помітивши, іцо гелікоптер віддалився на південь, пілот ви¬рішив ризикнути: задер штурвал на себе, вивів «Cessna» з улоговини і різко повернув на північ. Зробивши повний розворот, він дременув у бік гір — на захід.
Маневр став несподіванкою для Віктора і Гордона Лі. Поки чоло¬віки розібрались, що й до чого, крихітний літак примудрився відірва¬тись на цілий кілометр. Вони надалі відтинали втікача від рятівного півдня (де були посадкові смуги, радіозв’язок і нормальні люди), про¬те відчутно відставали. «Мі -17» кинувся навздогін.
Ось тут Ернесто Флоріо зробив найбільшу і, хай як заїжджено це прозвучить, останню помилку у своєму житті: сподіваючись досяіти місць, де хтось зловить по радіо його заклики про допомогу, він завер¬нув на південь,. Флоріо достатньо було гнати літак вперед, зберігаючи вправно завойовану фору, і через п’ять (максимум, через десять!) хви – лин його переслідувач звалився б у сельву з сухими, мов пісок у Саха¬рі, баками. Але перуанець нічого не знав про проблеми з пальним на «Мі-17».
Через сорок секунд, зрізавши кут, гелікоптер наздогнав «Cessna». Віктор наблизився практично впритул, і Гордон Лі випустив по втіка¬чу дві пари ракет. Перша пройшла повз, надувши дві чорно-червоні вогненні кулі в товщі тропічного лісу. Зате одна з ракет з другоїлари (випущена з правого блоку Б-8В20А) влучила в хвостову частину лі¬така посередині між кабіною і вертикальним стабілізатором. Вибух розколов «Cessna» на дві частини і кинув передню просто під другу ракету, що вирвалася з лівого пускового блоку. Реактивний снаряд увігнався в кабіну і розірвав її на друзки. Складалося враження, що літак розтанув у вибуху: відносно цілими на землю падали два уламки крил і хвостове оперення.
—Хей-хо, Вікторе! зазвучав у навушниках радісний голос Джейсона. — Мені не привиділось? Ти справді підрум’янив їм зад?
—Ціль ліквідовано, — стомлено засвідчив Віктор Шако.
CLXII
20 серпня 2012 року. 12:49 [UTC-5]
У повітрі над Мадре-де-Діос
Віктор піднімав гелікоптер, навіть не зиркнувши на покажчики рівнів палива убаках. Він знав, що нічого не змінить,, і не хотів на них дивитися. Гордон Лі,таДжим;зо©ереджено;мовчали-безіПоясненьрозуміючи,
чому перший пілот так поквапно набирає висоту: Віктор Шако готував «Мі-17» до авторотації1.
Режим авторотації є аварійним, проте саме завдяки йому вертоліт 1 може м’яко сісти з непрацюючими двигунами. Щоб зрозуміти, що таке Я авторотація, достатньо згадати паперові (іноді пластмасові) пропелери 1 на паличках, з якими ми бігали у дитинстві, примушуючи їх обертатися 1 на вітрі під час бігу. В штатному режимі гвинт розкручується двигуна- Я ми і ніби «вгризається» в повітря (працює пропелером). При відмові І двигунів вертоліт знижується: тепер повітря потрапляє на лопаті гвин- 1 та знизу і тисне на них, примушуючи «ковзати» по потоку і крутячи їх І у томуж напрямі, що й при робочому двигуні (гвинт працює, як вітряк), і Обертання гвинта при авторотації не дозволяє гелікоптеру впасти, за- 1 безпечуючи можливість плавного зниження, а також (через спеціаль- 9 ний редуктор) підтримує роботу циркуляційних насосів гідравлічної сис- 1 теми і генератора змінного струму — вертоліт зберігає керованість, І пілоти мають живлення в кабіні. Втім, для успішного здійснення м’якої посадки необхідне виконання кількох умов, головною з яких є висота: І в момент переходу на аварійний режим вертоліт повинен мати достат- ‘І ній запас висоти, щоб гвинт встиг розкрутитись і аеродинамічні сили, ,] що діють на лопаті, досягнули величин, достатніхдля переходу від убив- ] чого падіння до аварійного спуску. Віктор Шако подумував над тим, щоб приземлити «Мі-17» уже зараз, поки двигуни працюють, проте не ба- і чив жодного підходящого місця — сельва під ним була надзвичайно гус- і тою, — власне, через це Віктор не мав вибору, він мусив летіти в на- і прямку Паїтіті і набирати висоту, надіючись, що, коли мотори стихнуть і він почне авторотаційний спуск, таке місце знайдеться.
—Вікт’ре, чуєш‘ене? — проскрипів у навушниках голос Джейсо¬на. — Як ви?
—Прямуємо додому, — сухо відреагував пілот.
—Усе гаразд?
Віктор нарешті кинув погляд на циферблат паливоміра. Нуль в осно¬вному баку, нуль у додатковому. На секунду його огорнуло несамовите ] відчуття нереальності всього того, що відбувається. Чоловік розумів, і що датчики рівня палива розташовуються понад днищем баків, іншими і словами, у паливних ємкостях завжди лишається трохи пального, на- | віть коли стрілка паливоміра спадає на нуль, крім того, якийсь об’єм па- 5
1 Авторотація режим обертання повітряного гвинта гелікоптера, при якому енер¬гія, необхідна для обертання, відбирається від потоку, що набігає на гвинт, інши¬ми словами»! це обертання несучого гвинт® без участі двлгуна чи турбіни.
лива є в з’єднувальних трубопроводах і в самих двигунах, та попри це Віктор почувався, неначе вві сні. Він уперше за двадцять років польотів на вертольотах опинився у машині з порожніми баками. Не вірилося, що двигуни скоро заглухнуть, груди затоплювала ідіотська впевненість у то¬му, що він зможе долетіти до Паїтіті навіть зі стрілкою паливоміра, що мертво впирається в нуль. Відчуття протрималося секунду, а тоді зник¬ло. Це реальне життя, а не голлівудський фільм. Чуда не буде.
—Скільки до Твердині? — відповів питанням на питання пілот. Він бачив громаду Паїтіті, але не хотів покладатись на чуття і визна¬чати відстань на око.
—Дев’ять... десять миль, — повідомив Х’юз-Коулман.
«Сімнадцять кілометрів, — перерахував Віктор — без варіан-тів».
—Тощо, Віку? Всео’кей? — з надією обізвався Джейсон. —До-тягнете?
—Unable1, — нестерпно спокійним тоном актора, що озвучує комп’ютерні програми, промовив пілот. We can’t do it, Jason2.
—Чорт. Я- я можу чимось допомогти?
Віктор більше не озивався, то були його останні слова; він зняв на¬вушники з голови. Ані Джейсон, ані будь-хто інший більше не зможе йому допомоги, ніхто, крім нього самого, не здатен врятувати гелікоп¬тер, відтак розмови тільки заважатимуть.
—Ми загинемо? — У голосі штурмана клекотали чуттєві нотки: не так страх, як невдоволення й сум через усвідомлення, що доведеть¬ся помирати молодим, по суті не побачивши толком життя.
—Заткнись, Джиме, —тим самим незабарвленим тоном відповів Віктор. — Гордоне, шукай чистину, де можна приземлити Нір... у ра¬зі чого.
У «Мі -17» два двигуни ТВЗ-117, вироблені українським підприєм¬ством «Мотор-Січ», і першим зупинився правий.
—Падіння потужності у двигуні номер два, — зафіксував Гордон Лі.
Джим Ломбарді нервово смикнувся у штурманському кріслі. Лице
зблідло, і це стало відмінним індикатором внутрішнього стану Джима, зважаючи на те, що від природи хлопець смаглявий.
Підйом різко сповільнився — підкоряючись силам інерції, нутро¬щі пілотів полізли у верхню частину грудей. Навантаження по розкру¬чуванню гвинта лягло на лівий двигун, і той не справлявся. Все, на що
1. Виключено, нездійсненно (англ.).
2. Ми не зможемо цього зробити, Джейсоне (англ.).
