Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн без сокращений .TXT) 📗
— Схоже, це наш шанс! — Вигукнула Рейчел. — Використаймо метушню, щоб вивести вас звідси.
— Правильно мислиш, — з усмішкою простягнув Чейз.
Перше, що зробив Зедд, коли звільнилися його руки — це встав на коліна і міцно обійняв дівчинку. Він не міг вимовити ні слова, але в них і не було потреби. Відчуття її тонких ручок на шиї було краще будь-яких слів.
— Я нудьгувала по тобі, Зедд, — прошепотіла дівчинка йому на вухо.
Зовні кипіла бійка. Віддавалися накази, бігали люди, здалеку доносився дзвін від зіткнень сталі об сталь.
В намет увірвалася Сестра. Побачивши, що Зедд вільний, вона негайно послала заряд енергії в нашийник. Удар збив старого з ніг.
Через секунду за спиною у Сестри Тахір виникла молода світловолоса Сестра в коричневому вовняному платті. Сестра Тахіра різко обернулася. Друга Сестра вдарила її так сильно, що ледь не перекинула жінку навзнак. Сестра Тахіра вивільнила свою енергію, висвітливши намет яскравим спалахом. На якусь мить всі перестали бачити. Зедд припустив, що інша Сестра вискочила назовні. Сестра Тахіра закричала і важко впала на землю.
— Попалася! — Прогарчала уявна Сестра, поставивши ногу на шию Тахірі і притискаючи противницю до землі.
— Ріккі? — Закліпав від подиву Зедд.
Часу на відповідь не було. Дівчина вже розвернулася, тримаючи ейдж в руці, і направила його на Чейза.
— Ріккі? — Трохи злякано спитав з іншого кінця намету капітан Зіммер, не розгледівши, хто це, але, можливо, впізнаючи її по світлому волоссі яке зараз було розпущене і вільно розсипалося по плечах Морд-Сіт.
— Зіммер? — Насупилася вона, побачивши його обличчя з чомусь чорним волоссям. — Що ти тут робиш?
— Що я тут роблю? Ось що ти тут робиш! — Чоловік вказав на її плаття. — І що це на тобі надіто?
— Сукня Сестри, — видала вона одну зі своїх фірмових усмішок.
— Сестри? — Запитав Зедд. — Якої Сестри?
Рікка знизала плечима.
— Тієї, яка не хотіла поділитися зі мною платтям. Через жадібність вона втратила свою голову. — Вказівним і великим пальцями дівчина відтягнула свою нижню губу. — Бачиш? Я взяла і її кільце. Довелося пробити отвір і почепити його сюди, тому і вдалося виглядати як справжня Сестра.
Дівчина пересмикнула плечима від огиди і з люттю подивилася на лежачу на підлозі Тахиру. Ривком піднявши її, Ріккі за волосся підтягла підручну Джеганя до Еді.
— Зніми цю штуку з її шиї, — показала вона на Рада-Хань.
— Я не зроблю цього…
Рікка з насолодою встромила ейдж Сестрі під підборіддя. На нижній губі Тахіри виступила кров. Задихаючись в агонії, Сестра почала хапати ротом повітря.
— Я сказала, зніми цю штуку з шиї Еді. І не змушуй мене знову просити тебе.
Сестра Тахіра схилилася до Еді, щоб зробити те, що наказала Морд-Сіт.
Чейз притиснув кулаки до губ, дивлячись на все ще лежачого на землі Зедда.
— Так… Що будемо робити далі? — Запитав він старого. — Прикинемося сплячими, щоб повалятися і подивимося, хто ще прийде тебе рятувати?
— Сука!.. Хто-небудь мене чує? Капітан, твої люди повинні забиратися звідси!
— Тепер ти не будеш говорити погані слова при дітях, — Рейчел пальцем показала на Зедда.
Дівчинка надумала над ним жартувати. Решта ніяк не бажали його зрозуміти. Задихаючись від обурення, Зедд подивився на Чейза.
— Та знаю, на мені вона теж тренується, — відгукнувся хранитель кордону.
— Сонце сідає! — Прогарчав Зедд.
— Буде краще, якщо ми не будемо висовуватися, поки не настане ніч, — запропонував капітан Зіммер. — Простіше буде вибратися з табору під прикриттям темряви.
Гудіння наповнило намет, повітря завібрувало, потім пролунав раптовий металевий звук. Еді радісно скрикнула, коли нашийник впав.
— Хто-небудь мене чує? — Зедд піднявся на ноги, розмахуючи руками. — Я активізував призахідне заклинання!
— Що? — Перепитав Чейз.
— Призахідне заклинання. Один з захистів, придуманих у Замку. Коли стає зрозуміло, що всі інші захисти зруйновані і цінності, які захищалися, винесені, воно активується і поширюється серед вкрадених речей. Коли злодії відкриють їх, щоб подивитися, що там, заклинання активізується. І коли сяде сонце, заклинання спрацює і знищить все, що було вкрадено.
— Ти дурень! — Замахнулася на Зедда Сестра Тахіра. Її швидко заспокоїли ударом по голові.
— Тоді давайте забиратися звідси, — запропонувала Ріккі, схопивши старого чарівника за руку: Чейз схопив іншу його руку:
— Зараз же заспокойтеся, — настійливо наказав він. Зедд вивільнив обидві руки і показав друзям на вікно, за яким ясно виднілася призахідне сонце.
— У нас дуже мало часу, поки це місце не перетворилося на вогняну кулю.
— Наскільки велика вогненна куля? — Уточнив капітан.
— Він уб'є тисячі людей, весь табір, звичайно, не знищить, але весь цей район перетворитися на рівнину, — знову змахнув руками Зедд, намагаючись показати розміри чекаючего їх лиха.
Всі заговорили одночасно, але Чейз різко припинив усі розмови, звелівши всім замовкнути.
— Тепер послухайте мене, — сказав він. — Якщо ми будемо виглядати як втікачі, нас схоплять. Капітан, ти і твої люди підете зі мною. Ми поведемо справу так, ніби Зедд і Еді наші полонені. І Рейчел теж: я так сюди і пробрався, зрозумівши, що вони і дітей тримають. — Він махнув у бік Ріккі і Сестри Тахіри. — Вони будуть Сестрами, які охороняють бранців, а ми — супроводжуючою вартою.
— Ти не хочеш спочатку позбутися від цієї штуковини на шиї? — Поцікавилася Рікка у Зедда.
— На це немає часу. Йдемо.
— Ні, — Еді стиснула руку Зедда.
— Що?!
— Послухай мене. У цих наметах навколо нас — сім'ї та діти. Вони загинуть. Ти йди. Доберися до Замку. А я виведу невинних людей звідси.
Зедду не сподобалася ця ідея, але сперечатися з Еді — дурна затія, крім того, часу в обріз.
— Тоді ми поділимося, — вирішив капітан Зіммер. — Я і мої люди будемо грати роль охоронців і виводити чоловіків, жінок і дітей звідси, назад до наших позицій, разом з Еді.
Ріккі згідно кивнула.
— Скажи Верні, що я піду з Зеддом, — попросила вона капітана. — Треба допомогти йому відвоювати Замок. Без Морд-Сіт він обов'язково влипне в неприємності.
Всі подивилися один на одного, але інших аргументів не знайшлося. Не було сказано ні слова. Все вирішилося раптово.
— Домовилися, — погодився Зедд. Він обійняв Еді і поцілував її в щоку. — Будь обережна. Скажи Верні, що я пішов відвойовувати назад Замок. Допоможи їй захистити проходи.
— Будь обережний, — кивнула Еді. — Слухай Чейза. Він хороша людина, якщо прийшов сюди, щоб допомогти тобі, — повчально додала вона.
Зедд посміхнувся, але зауважив, що Чейз вже вийшов і кличе його назовні.
— Сонце сідає, йдемо. Пам'ятай, ти — наш бранець.
— Цю роль я добре знаю, — усміхнувся Зедд, згадавши як його притягли в цей намет і кинули на стілець, немов мішок з зерном.
Він посміхнувся, побачивши, що Еді, майже відвернувшись, в останній раз подивилася на нього через плече. Жінка знову посміхнулася, і вони вийшли.
— Почекайте! — Попросив Зедд своїх супутників. Чарівник швидко підійшов до одного з возів і дістав те, що хотів зберегти. Він поклав це в кишеню. — Тепер все в порядку. Йдемо.
За наметом розкинувся величезний табір. Правоохоронці елітних частин стояли на варті з оголеною зброєю, стежачи за втікачами підозрілими поглядами, поки вони йшли повз командні намети. Інші люди бігли до кільця загороджень. Труби видавали сигнали тривоги і закодовані повідомлення, що передавали накази солдатам. Зедд злякався, що його маленьку групу зупинять і почнуть задавати питання.
Така думка прийшла в голову не йому одному. Щоб упередити затримання і розпитування, Чейз обігнав всіх і зупинив пробігаючого мимо солдата.
— Що тут у вас сталося? — Вимогливим тоном заговорив він. — Дайте мені яку-небудь охорону для цих полонених, поки я не доставлю їх у безпечне місце! Імператор нам голови відірве, якщо ми дозволимо їм втекти!
