Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн без сокращений .TXT) 📗
Річард відвернувся від Розмовляючих і став кінчиками пальців масажувати очі. Перш ніж він закрив їх, Келен побачила в них агонію. Жінка найбільше хотіла якомога швидше дістати другу дозу протиотрути, щоб, звільнившись від болю, вони змогли робити те, що повинні. Вона знала, що з кожною хвилиною втрачає чоловіка. Їй здавалося, що Річард десь далеко, зовсім один, висить на краю обриву, чіпляючись тільки кінчиками пальців, і його пальці повільно зісковзують вниз.
— Благородні Розмовляючі, прийшов час вислухати Мудрого, — вийшов вперед Оуен. — Якщо ви не визнаєте, що настала криза, не вірите цим людям, у нас не залишається вибору. На карту поставлені наші життя, майбутнє всього нашого народу. Приведіть Мудрого. Ми вислухаємо його слова, якщо він дійсно мудрий і гідний нашої вірності.
Приглушений гомін поповз по кімнаті, поки Розмовляючі, зібравшись разом, радилися в пошуках згоди про те, що робити. Нарешті, приблизно половина з них піднялися і вийшли через задні двері.
— Подивимося, що скаже Мудрий, — кивнув головою один з тих, що залишилися. Келен бачила таку самовдоволену усмішку вже не раз. Задерши гостре підборіддя, чоловік спокійно зчепив перед собою руки. — Перед усіма цими людьми ми повторимо йому твої богохульні слова і почуємо його мудрість. Таким чином ми приймемо рішення.
Кілька людей з'явилися з задньої кімнати, несучи стовпчики, задраповані червоною тканиною, зубчасті дошки і рейки. Перед дверима вони спорудили просту платформу зі стовпчиками по кутах. Спорудження затягнули червоною матерією, створивши подобу алькова. Коли конструкція була закінчена, в центр була покладена пишна подушка, фіранки зсунули. Інші люди принесли два столи зі свічками і встановили їх по обидві сторони від задрапованого церемоніального сидіння мудреця. Так за короткий час Розмовляючі звели просте, але величне сидіння.
Келен знала, що в Серединних землях зустрічаються люди у владі, які володіють магією, і, спостерігаючи за приготуваннями, подумала, що Мудрий — один із них. Їх завжди супроводжувала свита, яка скрізь і всюди діяла однаково. Матері-Сповідниці було відомо, наскільки небезпечно недооцінювати силу цих шаманів і їх зв'язок з духовним світом. Зустрічалися такі, чий зв'язок був майже реальним, і настільки ж реальною була їхня влада над людьми. Чого вона не могла зрозуміти — це те, яким чином люди, що не володіють і краплею магії, могли добитися подібної влади над душами. Якщо вони наткнулися на такого супротивника, всі їхні зусилля можуть виявитися марними.
Розмовляючі вишикувалися в лінії по обидва боки і розсунули фіранки достатньо, щоб бачити сидячого усередині затемненого простору.
Там на подушці, схрестивши ноги й побожно поклавши руки на коліна, сидів хлопчик у білій одежі. На вигляд йому було років вісім, від сили десять. Чорний шарф, зав'язаний навколо голови, закривав очі.
— Він же ще дитина, — здивувався Річард.
Роздратований недоречним висловлюванням, один з Розмовляючих кинув на Річарда убивчий погляд.
— Тільки розум дитини достатньо незаплямований суєтою життя, щоб відчути дотик істинної мудрості. Стаючи старішими, ми приймаємо на себе нашарування досвіду і втрачаємо зв'язок з вродженою інтуїцією. Але тим не менше ми пам'ятаємо про цей властиву дітям зв'язок, а тому вирішили, що тільки дитина зможе проявити справжню мудрість.
Голови в кімнаті шанобливо схилилися.
Річард кинув косий погляд на Келен.
Один з Розмовляючих став на коліна перед платформою і схилив лису голову.
— О наймудріший, ми повинні просити твого всезнаючого керівництва. Деякі з наших людей бажають почати війну.
— Війною нічого не вирішити, — відповів Мудрий милостивим голосом.
— Можливо, ти хочеш вислухати їхні доводи?
— Не може бути вагомих причин, щоб починати війну. Війна ніколи не буває рішенням. Війна приречена на невдачу.
Люди в кімнаті відсахнулися, виглядаючи розсердженими тим, з якою легкістю подібна негідна пропозиція прозвучала перед Мудрим. Потім вони відчули звичне полегшення: Мудрий без проблем знайшов відповідь на складне питання, з простою мудрістю розплутавши складний вузол протиріч.
— Дуже мудро. Ти показав свою мудрість на ділі, просто і наочно. Всі люди будуть слідувати словами правди. — Чоловік знову схилив голову. — Ми намагалися сказати…
— Чому ти носиш пов'язку? — Запитав Річард, проходячи крізь стоячих на колінах Розмовляючих.
— У твоєму голосі я чую гнів, — промовив Мудрий. — Якщо ти не позбудешся своєї ненависті, нічого не вийде. Якщо ти заглянеш в своє серце, то побачиш, що гарне можна знайти скрізь.
Річард поклав руку на спину Оуена, підштовхуючи його вперед. Також він вхопив Енсона за сорочку, спонукаючи йти слідом і пробиратися крізь натовп чоловіків. Троє чоловіків рушили до алькова. Ставши перед ним, Річард з силою відштовхнув якогось уклінного жерця.
— Я запитав, чому ти носиш пов'язку, — повторив Річард.
— Знання потрібно відкинути, залишивши місце вірі. Тільки через віру можна досягти справжньої істини, — відповів Мудрий. — Ти повинен вірити перш, ніж бачити.
— Якщо ти й без зору розумієш, що є істина, то стаєш просто впертим сліпцем, а не мудрецем, — похитав головою Річард, — Щоб зрозуміти і чомусь навчитися, потрібно спершу побачити.
Люди навколо Келен з незадоволенням дивилися на те, як Річард обходився з їх Мудрим.
— Припини сіяти ненависть або пожнеш її сам, — промовив хлопчик.
— Ми розмовляли про знання. Я не питав тебе про ненависть, — спокійно заперечив Річард.
Мудрий побожно склав руки разом перед собою і трохи нахилив голову.
— Мудрість оточує нас, але наші очі засліплюють нас, вуха — оглушають, наші мізки думають, роблячи нас неосвіченими. Наші почуття тільки обманюють нас, слово не може нічого розповісти нам про природу реальності. Тільки будучи вищою істотою, ти можеш пізнати істину, але спочатку ти повинен осліпнути, щоб знайти істину всередині себе.
— У мене є очі, але я не бачу, — сказав Річард, схрестивши руки на грудях. — У мене є вуха, але я не чую. У мене є розум, але я не можу нічого знати.
— Перший крок до мудрості — прийняти свою нездатність що-небудь взнати про природу реальності. Другий — визнати, що ніщо з відомого нам не може бути реальним.
— Ми повинні їсти, щоб жити. Як людина буде переслідувати оленя, якщо погодиться з тобою і прийме твої слова? Що йому, по-твоєму, треба зробити? Засліпити себе? Заліпити вуха воском? Полювати, поки він спить, і мозок не може перешкодити руці?
— Ми не їмо м'яса. Неправильно вбивати тварин, тільки тому, що нам треба їсти. У нас не більше права на життя, ніж у тварини, — завчено вимовив Мудрий.
— Значить ви їсте рослини, яйця, сир — і всякі подібні речі? — Уточнив Річард.
— Звичайно.
— Як ти приготуєш сир?
У гнітючій тиші чути було, як в дальньому кінці кімнати хтось кашлянув.
— Я — Мудрий. Мене не просять виконувати таку роботу. Інші люди готують для нас сир, — відповів хлопчик.
— Зрозуміло. Ти не знаєш, як готувати сир, бо тебе цьому не навчили. Чудово. Так ось, ти сліпий, і твій чистий мозок не замутнений зайвими знаннями про суть предметів. Скажи, як ти будеш готувати сир? Це знання прийде до тебе? Спосіб приготування сиру буде посланий тобі через дане сліпотою божественне прозріння?
— Реальність не можна випробувати… — знову затягнув Мудрий.
— Скажи мені, як — якщо ти носиш пов'язку на очах, щоб не бачити, віск у вухах, щоб не чути, і щільні рукавички, щоб не відчувати, — як ти зможеш зробити навіть найпростішу річ? Наприклад, відшукати редиску на сніданок. Навіть так. Можеш вийняти віск із вух і не надягати рукавичок. Залиш тільки пов'язку і покажи мені, як зібрати редиску для їжі. Вона росте на городі біля хати. Я навіть допоможу тобі знайти двері, але потім будеш діяти сам. Підемо. Ну ж бо.
Мудрий облизав губи.
— Ну, я…
— Якщо ти позбавляєш себе зору, слуху, відчуттів… як ти будеш вирощувати їжу, щоб підтримати життя, або навіть збирати ягоди та горіхи? Якщо ніщо не реальне, чи багато пройде часу до того, як ти помреш від голоду, чекаючи поки внутрішній голос «істини» нагодує тебе? — Гримів лорд Рал.
