Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі (книги без регистрации бесплатно полностью .txt) 📗
Його погляд розжарився.
— Що?
— Ви запитали, звідки мені відомо, що вона не справжня. Саме звідси. Тут написано «Тіні» а не «Тіней». Це — підробка.
Сестра Цецилія стомлено протерла обличчя рукою. Сестра Ерміна закотила очі.
Тільки Сестра Юлія, насупившись, глянула на книжку, читаючи про себе напис на корінці.
— Вона права.
— І що з цього випливає? — Змахнув Джеган руками. — З того, що в слові «Тіней» пропущено літеру. Це одна тінь замість декількох. Що такого?
— Просто, — сказала Келен. — Одне — справжнє, інше — ні.
— Просто? — Запитав він. — Ти вважаєш, що це просто?
— Як можна пояснити ще простіше?
— Можливо, це нічого не значить, — сказала Сестра Цецилія, прагнучи примкнути до свого дратівливого господаря. — Єдине число, або множинне, яке це має значення? Це всього-навсього корінець; головне — те, що всередині.
— Можливо, це описка, — сказав Джеган. — Можливо, людина, яка робила обкладинку копії, помилилася. Оригінал напевно теж оправляв хтось інший, а тому книга сама по собі, поза сумнівом, справжня.
— Вірно, — сказала Сестра Ерміна, також бажаючи приєднатися до імператора. — Помилку допустив той чоловік, який зробив обкладинку, а не той, хто зробив копію. Дуже малоймовірно, що це був один і той же чоловік. Ймовірно, палітурник був малограмотним опецьком. Обдарованим повинен був бути той, хто переписував книгу. Значення має тільки те, що написано всередині книги. Ця інформація повинна бути вірною, а не та, яка знаходиться на обкладинці. Безсумнівно, це просто помилка, вчинена палітурником, ремісником, і вона не має ніякого значення.
— Для цього ми її сюди і привели, — пошепки нагадала їм Сестра Юлія. — Як би просто це не здавалося, до справи це не має відношення. Сама книга, крім усього іншого, перш за все застерігає, що саме за даних обставин вона повинна бути підтверджена… нею.
— Це дуже небезпечно. Така відповідь занадто проста, — оголосила Сестра Цецилія.
Сестра Юлія повернула до жінці голову.
— А якщо тебе переслідує вбивця з ножем, простого його леза хіба не достатньо, щоб повірити в небезпеку?
Сестра Цецилія не зніяковіла.
— Питання занадто складне, щоб мати просте рішення.
— Невже? — Сестра Юлія поблажливо глянула на жінку. — І де це говориться, що перевірка повинна бути складною? Сказано тільки, що вона має зробити це. Ніхто з нас не помітив помилку. А вона помітила. Вона виконала завдання.
Сестра Цецилія направила свій ніс вниз, на жінку, яку зазвичай вважала головною, але не тепер. Відтепер Сестра Юлія не керувала ними, вони могли більше їй не догоджати.
— Я вважаю, що це нічого не означає, — сказав Джеган, як і раніше втупившись в очі Келен, яка твердо дивилася на нього. — Я сумніваюся, що вона дійсно знає, що це підробка. Вона тільки хоче врятувати свою власну шию.
Келен знизала плечима.
— Якщо Вам хочеться так думати, ваше право. Але можливо Ви не хочете допускати сумніву в тому, що ця книга справжня, тому що Вам хочеться вважати, що ця копія вірна, — вона підвела брову, — а не тому, що так воно і є.
Ще якусь мить Джеган дивився на неї. Раптово він вихопив книгу з її рук і повернувся до Сестер.
— Вам треба ретельно переглянути всі її вміст. Для того, щоб знайти і відкрити потрібну скриньку. Нам потрібно переконатися, що тут немає ніяких помилок.
— Ваше Превосходительство, — почала було Сестра Юлія, — може виявитися, що немає ніякого способу зрозуміти, чи є написане тут…
Обірвавши її, Джеган кинув книжку на стіл.
— Я хочу, щоб ви втрьох, проглянули всю книгу. Подивимося, чи вдасться вам, виявити хоч який-небудь ознаку, що вказує на те, що вона може бути підробкою.
Сестра Юлія прочистила горло.
— Ну, ми можемо спробувати…
— Зараз же! — Його раптово підвищений голос луною відгукнувся в кімнаті. — Або ви відправляєтеся в намети розважати моїх людей? Вибір служби — за вами. Вибирайте яку.
Всі три Сестри підскочили до столу. Вони схилилися до нього і прийнялися вивчати книгу. Джеган протиснувся між Сестрами Юлією і Цецилією, очевидно для того, щоб стежити за тим, як вони читають і упевниться, що вони нічого не пропускають.
Переконавшись, що вони всі вчотирьох відволіклися на своє заняття, Келен тихенько відвела Джилліан в дальній задній кут кімнати, подалі від двох величезних охоронців.
— Вислухай мене дуже уважно і зроби так, як я скажу, — тихо, щоб її не змогли почути Джеган і Сестри, промовила Келен.
Джилліан, насупившись, чекала продовження.
— Мені потрібно в дечому переконатися. Мені потрібно підійти до тих двох охоронців…
— Що!
Келен затиснула рукою дівчині рот.
— Тс-с.
Джилліан кинула погляд на загарбників, турбуючись, чи не привернула вона до себе їх увагу. Ні, не привернула. Переконавшись, що вона зрозуміла, Келен прибрала руку.
— У мене є підозра, що ці три чарівниці наклали на мене заклинання. Я не пам'ятаю, хто я така — саме через їхню магію. Майже ніхто, крім них і Джегана не може запам'ятати, що бачив мене. На це не здатний майже ніхто. Я поняття не маю, чому ти на це здатна. Ще вони наділи на мене цей нашийник і можуть з його допомогою заподіювати мені біль. Тому, я вважаю, що охоронці не можуть мене бачити, але мені потрібно в цьому переконатися. Стій тут. Не дивись на мене, щоб вони нічого не запідозрили.
— Але…
Келен притиснула палець до її губ.
— Послухайся мене. Зроби, як я прошу.
Нарешті, Джилліан, погоджуючись, кивнула.
Не чекаючи, поки дівчина передумає і вирішить посперечатися, Келен знову роззирнулася, щоб переконатися, що Джеган і Сестри зайняті читанням. Побачивши, що так воно і є, вона відразу рушила поперек кімнати. Вона рухалася так тихо, як тільки могла; охоронці, можливо, не знали про її присутність, але якби Джеган або Сестри почули її, то для неї, ще не встигнувши початися, все було б скінчено.
Обидва охоронці дивилися прямо перед собою, стежачи за імператором. Іноді, один, ближчий до Джилліан, обводив поглядом дівчину. По тому, як повільно він її оглядав, Келен могла зрозуміти, про що він думав: він сподівався, що Джеган віддасть Джилліан йому. Уява підказувала Келен, що людина, подібна Джегану, здатна роздавати подібні випадкові нагороди тим, хто заслужив таку відповідальну посаду, як особистий охоронець імператора. Джилліан не мала поняття, яке життя для неї приготувала її доля. Щоб змінити напрямок подій, які стрімко насувалися, Келен необхідно було щось зробити.
Перебуваючи перед охоронцями, вона старанно уникала можливості виявитися на одній лінії між ними і чотирма людьми біля столу. Їй також слід було остерігатися привернути до себе увагу Сестер або Джегана. Навіть якщо обидва охоронці не були здатні пам'ятати Келен досить довго, щоб зрозуміти що вона тут є, їй не хотілося дізнатися, що станеться, якщо прямо у них на очах їх вождь таємничим чином зникне. Ці двоє були обережними людьми, безсумнівно, володіли виключними здібностями, і невідомо було, як мало їм треба, щоб вони відчули небезпеку і приготувалися до її відбиття, а Келен мала намір стати великою небезпекою — але не раніше, ніж буде готова.
Стоячи прямо перед двома величезними чоловіками, вона побачила, що вона дістає їм тільки по плечі, тому вона не зможе затулити їх погляд. Вони не дивилися на неї і нічим не видавали, що знають про її присутність. Вона злегка доторкнулася до залізного шипу в носі одного з них. Той наморщив ніс і потім недбалим рухом почухав його, але не схопив її за руку.
Задовольнившись тим, що він більше нічого не зробив, Келен простягнула руку і безперешкодно витягла ножа з піхов на шкіряному ремені, що перетинав груди чоловіка. Витягуючи лезо в світло смолоскипів, вона діяла як можна обережніше, щоб виконати це спокійно, не прикладаючи зусилля на піхви або ремінь. Навіть, коли ніж був повністю звільнений, той нічого не помітив.
Зброя добре лягла їй в руку. Це відчуття змусило її згадати минулі події у готелі Білого Коня, де Сестри вбили господарів, чоловіка і дружину. Вона згадала, як схопила важкий колун, намагаючись перешкодити їм заподіяти шкоду дочці.
