Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі (книги без регистрации бесплатно полностью .txt) 📗
Келен було зрозуміло, що жінка уникала вимовити щось вголос. Джеган також читав мовчки.
— Ну і що? — Засперечався він. — Вона читається тим, хто керує скриньками. Я читаю її через вас. А я тепер керую скриньками.
Сестра Юлія прочистила горло.
— Ваше Превосходительство, я повинна бути з Вами абсолютно відверта.
— Я читаю твої думки, Юлія. Ти не можеш бути зі мною інакше, ніж абсолютно чесною. Я знаю, що ти сумніваєшся щодо моєї ідеї, але не хочеш вголос висловити такі думки. Отже, як ти розумієш, я знав би, що ти збираєшся мене обдурити.
— Так, Ваше Превосходительство. — Вона жестом вказала на книгу. — Але зрозумійте, тут є вельми специфічна проблема.
— Яка?
— Проблема перевірки, Ваше Превосходительство. Ця книга — збірник вказівок по здійсненню справ, що зачіпають найглибші сторони матерії. Вони не тільки неймовірно складні, але надзвичайно небезпечні — для всіх нас. Отже, з цієї причини, необхідно приділяти найсуворішу увагу тому, про що говориться в цій книзі. Це не те питання, на яке можна дати приблизну відповідь. Ніщо не повинно бути упущено. Те, про що йдеться в цій книзі, це абсолютно особливі речі, і для цього є свої причини. Ви повинні задуматися над кожним словом, кожним реченням, кожною формулою в ній. Потрібно розглянути кожну можливість. У таких справах наші життя повністю залежать від того, чи зможемо ми діяти з граничною обережністю.
— Що ж у цьому такого специфічного? Тут все ясно написано «Перевірити, якщо читає інший». Немає тут нікого іншого. Ми самі її читаємо.
— У цьому вся суть, Ваше Превосходительство. Ми не самі читаємо її.
Особа Джегана Зашарілось від гніву.
— Чим же тоді, по-твоєму, ми тут займаємося!
Сестра Юлія хапала ротом повітря, наче невидима рука схопила її за горло.
— Ваше Превосходительство, Ви зараз володієте скриньками. Але Ви в дійсності не читаєте «Книгу Зниклих Тіней».
Він із загрозою нахилився до неї.
— Тоді, що саме я читаю?
— Копію, — сказала вона.
Він зробив паузу.
— Як це?
— Так, в даному випадку, Ви фактично, читаєте не «Книгу Зниклих Тіней «. Ви дивитеся її копію. По суті, Ви читаєте щось, сказане іншим.
Він ще сильніше насупився.
— Тоді хто ж її читає?
— Той, хто зробив копію.
На обличчі Джегана став з'являтися осмислений вираз, і він випростався.
— Так… це не оригінал. Якимось чином я чую того, хто зробив цю копію. — Він пошкріб щетину. — Значить, її треба перевірити.
— Саме так, Ваше Превосходительство, — з явним відчуттям полегшення вимовила Сестра Юлія.
Джеган глянув назад через плече на Келен.
— Підійди сюди.
Келен поспішно виконала його наказ, не бажаючи піддаватися мукам в боротьбі, в якій, як вона знала, він легко переможе. Збоку до неї присунулася Джилліан, очевидно не бажаючи залишатися однією позаду, і стояти поблизу двох лютих охоронців.
Величезна рука Джегана схопила Келен ззаду за шию. Він сильно штовхнув її вперед і нахилив до книги.
— Подивися на неї і відповідай мені, справжня вона чи ні.
Келен відчувала повільно відступаючий біль в шиї від хватки його сильних пальців, навіть після того, як він її відпустив. Ледве втримавшись від сильного бажання потерти болюче місце, вона схопила книгу.
У Келен не було ні найменшого поняття, як дізнатися, справжньою чи ні була книга, яку вона ніколи раніше не бачила. Вона не мала ніякого уявлення, як їй вдасться скласти думку про її автентичність. Тим не менше, вона розуміла, що Джеган не прийме таке виправдання. Його влаштовувала тільки відповідь; він не бажав чути, що вона не знає відповіді.
Вирішивши, що їй треба хоча б спробувати, вона стала гортати сторінки, роблячи вид, що чесно докладає зусиль, тоді як насправді вона всього лише пробігала поглядом чисті аркуші лежачої перед нею на столі, розкритої книги.
— Мені шкода, — нарешті сказала вона, крім правди, не зумівши придумати нічого, що могла б повідомити йому, — але тут одні порожні сторінки. Мені нічого тут підтвердити.
— Ваше Превосходительство, вона не може бачити текст, — видихнула Сестра Юлія, так, немов для неї це не стало несподіванкою. — Це магічна книга. Щоб прочитати її, потрібно мати непошкоджений зв'язок з деякими сторонами Хань.
Джеган глянув на нашийник Келен.
— Непошкоджений. — Він з підозрою подивився їй в очі. — Можливо, вона бреше. Можливо, вона просто не хоче розповісти нам, що вона бачить.
Келен задумалася, — це підтверджувало це, що його не було в її розумі або можливо, це було продовження все тої ж ж ретельно розробленої ним хитрості. Їй здалося, що в нинішній ситуації йому не було ніякої причини приховувати докази його проникнення в її свідомість. Зрештою, і шкатулки, і книга, були основною причиною обману Сестер. Він навмисно тримав у таємниці свою присутність, щоб привести їх сюди, до цієї книги.
Раптово Джеган схопив Джилліан за волосся. Від несподіванки Джилліан видала короткий, обірваний зойк. Очевидно, він заподіяв їй біль. З усіх своїх сил вона намагалася не вириватися з руки, в якій були її волосся, щоб він не зірвав з неї скальп.
— Зараз я вирву одне око у цього дівчиська, — звернувся до Келен Джеган. — Потім я ще раз запитаю, чи справжня книга чи ні. Якщо я не отримаю відповіді, то — незалежно від причини — я вирву у неї інше око. Потім я запитаю в останній раз, і якщо ти знову не даси мені відповідь, тоді я вирву її серце. Як тобі це сподобається?
Сестри стояли мовчки і спостерігали, не вживаючи ніяких спроб втрутитися. Джеган зняв з пояса ніж. Ривком він розгорнув її, міцно обхопивши рукою горло, притиснув до своїх грудей, щоб вона не могла чинити опір і не смикалася, і підніс кінчик ножа впритул до її обличчя. Від жаху, Джилліан стала задихатися.
— Дозвольте мені поглянути на книгу, — сказав Келен, в надії запобігти непоправному.
Двома пальцями руки, що втримувала ніж, він схопив книгу і віддав їй. Келен більш ретельно переглянула сторінки, щоб переконатися, що вона не пропустила жодної, яка могла б їй хоч що-небудь сказати, але вона як і раніше нічого не побачила. Всі сторінки були чисті. Вона нічого не бачила, і сказати, справжня вона чи ні, їй було неможливо.
Вона закрила обкладинку і пригладила її долонею. Вона не знала, що робити. Вона поняття не мала, що шукати. Вона перевернула книгу, подивилася з зворотного боку. Переглянула зріз сторінок. Повернула набік, вивчаючи назву, золотими літерами витиснутими на корінці.
Джилліан видала придушений крик, так як Джеган з силою передавив їй горло, відірвавши її ноги від землі. Кінчик ножа був націлений прямо в праве очей дівчини. Не в змозі ухилитися від загрози, вона могла тільки моргати, і її повіки вже зачіпали кінчик леза.
— Пора осліпнути, — прогарчав Джеган.
— Це підробка, — сказала Келен.
Він підняв погляд.
— Що?
Келен простягнула йому книгу.
— Ця книга — помилкова копія. Вона підроблена.
Сестра Юлія зробила крок вперед.
— Як ти можеш це знати? — Вона явно була збита з пантелику тим, як Келен, не будучи в змозі прочитати жодного слова в ній, змогла назвати книгу підробленою.
Келен не звернула на неї увагу. Замість цього вона продовжувала дивитися в кошмарні очі сноходця. Образи клубочилися, міняючись, подібно жорстоким грозам на опівнічному горизонті. Щоб не відвести погляд, їй потрібна була вся її сила волі.
— Ти впевнена? — Запитав Джеган.
— Так, — сказала вона з усією переконаністю, яку змогла в собі знайти. — Це — фальшивка.
Тепер, гранично зосередившись на Келен, Джеган відпустив Джилліан. Звільнившись, дівчина прослизнула навколо Келен і встала позаду, під її прикриття.
Джеган дивився в очі Келен.
— Звідки тобі відомо, що це не «Книга Зниклих Тіней»?
Келен стояла тримаючи книгу, повернену до нього, так, щоб йому було видно корінець.
— Ви всі шукаєте «Книгу Зниклих Тіней». Тут написано — «Книга Зниклої Тіні». ((тінь — shadow, тіней — shadows, прим перекл.))
