Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі (книги без регистрации бесплатно полностью .txt) 📗
Чомусь, почувши, що у Річарда Рала був хтось, про кого він дуже дбав, Келен відчула гострий біль засмучення. Їй здавалося, що з того дня, як вона побувала в його красивому саду, у неї виникло відчуття глибокого особистого зв'язку з ним, навіть якщо це було всього-навсього загальним сприйняттям краси рослин, природи, і таким чином — навколишнього світу, світу життя. Але тепер вона дізналася, що у нього були справи з Сестрами Тьми, і що у нього був хтось, про кого він дбав. Це змусило її ще сильніше відчути себе всіма забутою, ніким. Вона вирішила, що, можливо, це всього-навсього, її вигадки.
— Але… але, — затинаючись, промовила Сестра Юлія, — це подіяло…
Джеган похитав головою.
— На твою біду вірність, залишиться вірністю, навіть якщо ти будеш продовжувати працювати на знищення того, кому принесла клятву, навіть якщо продовжиш служити тому, чому він протистоїть, навіть тоді, коли ти продовжиш служити Володарю Нижнього світу? Вірність, придумана для виконання твоїх власних, егоїстичних бажань — це тільки бажання. Бажання не перетворюється на дійсність тільки тому, що тобі цього хочеться.
Зачувши, що Сестри продовжували працювати заради знищення лорда Рала, Келен трохи полегшало. Можливо це означало, що він насправді не був союзником Сестер. Можливо, що його, подібно їй, використовували якимось чином проти його волі.
— Я ледве міг повірити своїм вухам, слухаючи, як ти диктуєш йому свої умови клятви вірності, — говорив Джеган, розмашисто жестикулюючи, — стверджуючи, що така вірність стане підкорятися моральному фільтру, який ти, а не він, поставиш. Я маю на увазі, Юлія, що раз вже тобі надумалося побудувати віру на порожньому місці, то чому ти не полегшила собі завдання і не вирішила, що завдяки одній тільки твоїй силі волі та твоєму бажанню твій розум стане для соноходца непроникним? Такий захист був би не менш ефективним.
Він похитав головою.
— Так, так, Юлія. Як жорстока, виявляється природа буття, не виконала твої безглузді бажання.
Він простягнув руку.
— І, що не менш дивно, інші Сестри теж в це повірили. Я знаю, бо я був також і в їх умах, спостерігаючи, як їх переповнює тріумфування, що вони звільнилися від моєї влади, тільки тому, що ти це стверджувала, що ви нібито могли встановити узи з лордом Ралом зі своєю власною формулою вірності.
— Але Ви ж самі це допустили, — сказала Сестра Юлія, яка все ще не прийшла до тями від подиву. — Чому Ви не вбили нас тоді ж?
Джеган знизав плечима.
— У мене під рукою було багато Сестер. А тут для мене був свій інтерес. Володіючи знаннями інших, я багато чому вчуся. Такі знання дають владу, яку по-іншому не отримати. Я просто вирішив подивитися, чого вам вдасться досягнути, якщо ви будете діяти на свій розсуд, подивитися, чого б ви могли мене навчити. Зрештою, я міг покінчити з будь-якою з вас в будь-який момент, якби відчув, що мені набрид цей невеличкий експеримент. Іноді мені так і кортіло зробити це, приміром, недавно, коли Ерміна сказала «хотіла б я підняти Джегана і поговорити з ним по-своєму».
Він вигнув брову.
— Ти пам'ятаєш це, Ерміна? Не сподівайся, що я дозволю тобі забути це. Час від часу я буду нагадувати тобі про це, просто щоб освіжити твою пам'ять.
Сестра Ерміна благально підняла руку.
— Я, я тільки…
Він дивився на неї, поки вона не замовкла, так і не зумівши підібрати виправдання, а потім продовжив.
— Так, весь цей час я був з вами. Так, я все бачив. Так, у будь-який момент я міг убити вас. Але в мене є дещо, чого немає в тебе, Юлія. У мене є терпіння. За допомогою терпіння можна рухати гори — або обійти їх, або підійнятися на них.
— Але ж, Ви ж могли прикінчити Річарда Рала прямо тоді, коли ми пропонували йому свої умови. І в таборі Ви теж могли вбити його.
— У таборі у вас теж була така можливість. Наклали заклинання, і ось він лежить на лопатках. Ви могли з ним покінчити. Так чому ж ви цього не зробили? Ви залишили його в живих тому, що у вас був більш грандіозний план. Ви вирішили, що будете далі перебувати під захистом його уз, і, одночасно, переслідувати свою, набагато більшу мету.
— Значить, Ви не збиралися цього робити, — з натиском вимовила вона. — У Вас була можливість покінчити з ним.
— А, вбивати людей, звичайно, корисно в якості покарання, але це не йде ні в яке порівняння з тим, що можна з ними зробити, поки вони живі. Ось, взяти, наприклад, Вас трьох. Смерть буде для вас не стільки великим покаранням, скільки нагородою в загробному житті, якщо ви в цьому Світ служили Володарю. Вам трьом буде відмовлено в Світі Творця. А мені від того яка користь? Але якщо людина жива, я можу змусити її страждати. — Він нахилився ближче. — Ви згодні?
— Так, Ваше Превосходительство, — придушеним голосом ледь видавила Сестра Юлія, її вухо теж почало кровоточити.
— Окремі деталі вашого плану припали мені до душі, — сказав він, випроставшись. — Я зрозумів, що для моїх інтересів вони виявляться корисними — наприклад такі предмети, як шкатулки Одена. Яка необхідність у вбивстві Річарда Рала, у мене ж є можливість зробити набагато більше, ніж просто знищити його. Я хочу, щоб він відчував нескінченні страждання, залишаючись живим. Тоді, в таборі, так само, як і ви, залишивши його в живих, в той самий день, коли ви запустили заклинання Вогняного Ланцюга, я зрозумів, що зможу використати цю нову можливість, щоб забрати в нього все. Так само, як і ви, я був захищений від заклинання Вогняного Ланцюга, так як перебував тоді у вашій свідомості. Тепер, отримавши все те, що ви мені дали, я можу позбавити Річарда Рала його сили, його землі, його народу, його друзів, його улюблених. В ім'я Братства Ордена я можу забрати у нього все.
Джеган витягнув вперед міцно стиснуту в кулак руку, і зціпив зуби.
— За опір нашим праведним цілям, я маю намір розтрощити його до всіх глибин його душі, і потім, коли я витрушу з нього все, змушу випробувати його весь біль, який тільки є в цьому світі, я, задую полум'я його душі. І ви дали мені цю можливість.
Сестра Юлія кивнула, як би оплакуючи все те, що тепер було для неї втрачено. Здавалося, вона націлилася на свої нові завдання.
— Ваше Превосходительство, нічого цього ми не можемо зробити, не маючи книги, за якою ми сюди з'явилися.
Джеган підняв зі столу книгу і повернув так, щоб вони її бачили.
— «Книга Зниклих Тіней». Книга, яку ви збиралися тут знайти. Поки я чекав, коли ви доберетеся до кінця вашої подорожі, мені надумалося пошукати її.
— Ви навіть доставили мені засіб перевірки. — Його пильний погляд перемістився на Келен. — І ви наділи на неї ошийник, за допомогою якого я можу керувати нею. — Він повернувся, поблажливо посміхаючись Сестрі Юлії. — Бачиш, перебуваючи в твоїй свідомості, я можу направляти твої думки, і через тебе можу контролювати кожен її рух з тією ж легкістю, що й ти.
Надія Келен на можливе визволення випарувалася. На що вже Сестри були жорстокими господарями, але ця людина була чимось набагато гіршим. Келен досі не здогадувалася про його наміри, але вона не живила ніяких ілюзій, що в них не було нічого, крім гидот.
Підозра знову стала підступати до неї. З якоїсь причини для Сестер вона представляла цінність і тепер була такою ж цінністю для Джегана. Як вона могла виявитися засобом перевірки якоїсь давньої книги, написаної тисячоліття тому? Їй завжди говорили, що вона була ніким, рабинею і більше нічим. Вона стала розуміти, що Сестри брехали їй. Їм тільки хотілося, щоб вона вважала себе ніким. Замість цього, виявилося, що для всіх них вона має найголовніше значення.
Джеган різко вказав на Джилліан.
— Крім нашийника, переконати Келен робити те, що їй буде наказано, мені допоможе вона. Скажи-ка, любонько, у тебе коли-небудь був чоловік?
Джилліан відскочила від Келен.
— Ви сказали, що звільните мого дідуся. Ви сказали, що, якщо я зроблю все точно так, як Ви сказали і приведу сюди Сестер, Ви звільните і його, і інших людей теж. Я зробила те, що Ви мені сказали.
