Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів - Гудкайнд Террі (книги бесплатно без онлайн .txt) 📗
— Ви поїдете сьогодні вночі, моя королева, Магістр Рал? Або завтра вранці? — запитав генерал Болдуін. — І де ви будете перебувати?
— Ми з Річардом не покинемо Ейдіндріл, — відповіла Келен.
— Що?! Але ви повинні виїхати! — Вигукнув генерал Болдуїн. — Прошу вас! Якщо ви загинете, хто поведе нас за собою?
— Ми не знали, з чим маємо справу, а тепер вже надто пізно, — відповіла Келен. — Ми могли встигнути заразитися.
— Хоча вважаємо це малоймовірним, — поспішив розвіяти побоювання офіцерів Річард. — Але я повинен залишитися тут, щоб з'ясувати, чи немає магії, яка може зупинити чуму. Для цього мені потрібно піти в замок Чарівника. Якщо ми перейдемо на пагорби, від нас буде мало користі, і я втрачу можливість знайти рішення. Ми залишимося тут, щоб контролювати ситуацію у місті. Дрефан верховний жрець цілителів Рауг'Мосс. Ми з Матір'ю-сповідницею в надійних руках.
Дрефан і Надін теж залишаються, щоб допомогти населенню.
Поки офіцери обговорювали питання евакуації і забезпечення, Келен відійшла до вікна і стала спостерігати за весняною хуртовиною. Річард розмовляв з офіцерами, як командир, який намагається зміцнити дух своїх воїнів перед майбутньою битвою. І як у будь-якій битві, в цій битві смерть пожне свої жнива.
Незважаючи на запевнення Дрефана, що в холодну погоду чума не може сильно розповсюдитися, Келен знала, що в даному випадку це не так.
Це не звичайна епідемія. Це чума, наслана на Ейдіндріл за допомогою магії людиною, яка прагне вбити їх усіх.
Тоді, в підземеллі, Джеган назвав це джа-ла д'їн — Грою Життя. Він був незадоволений, що Річард замінив м'яч на більш легкий, щоб у неї могли грати всі дітлахи, а не тільки самі сильні й жорстокі, І Джеган почав з того, що вбив саме цих дітей. Це не випадковість. Це послання.
Почалася справжня гра — гра життя і смерті.
І якщо виграє Джеган, цей світ буде належати йому, і він стане правити ним з такою ж жорстокістю.
33
Цілу годину офіцери задавали Дрефану питання, а обидва генерала давали Річарду поради по командуванню і забезпечення. Обговорили перспективи, склали плани, розподілили обов'язки. Було вирішено розпочати передислокацію цієї ж ночі.
Захисників пастви, які принесли Річарду клятву вірності, передбачалося на всяк випадок роз'єднати і направити невеликими групами у різні підрозділи. Річард погодився з такою пропозицією.
Коли офіцери пішли, Річард важко опустився на стілець. Він пройшов довгий шлях від лісового провідника до головнокомандуючого.
Келен пишалася їм.
Вона вже відкрила рот, щоб це сказати, але її випередила Надін.
— Спасибі, — байдуже буркнув Річард. Надін нерішуче торкнула його за плече.
— Річард, ти завжди був… Ну, я не знаю… Для мене просто Річардом. Моїм земляком. Лісовим провідником. Але сьогодні, особливо зараз, я вперше побачила тебе в іншому світлі. Ти дійсно Магістр Рал.
Річард сперся на стіл і сховав обличчя в долонях.
— Мені здається, що я скоріше волів би опинитися на дні обриву похованим разом з Храмом Вітрів.
— Не дурій, — прошепотіла вона. Келен швидко підійшла до Річарда, і Надін ковзнула геть.
— Річард, ти повинен лягти спати, — сказала Келен. — Зараз же. Ти обіцяв. Ти нам потрібен здоровим. Якщо ти не ляжеш спати…
— Знаю. — Важко відштовхнувшись від столу, він встав і повернувся до Дрефана і Надін. — У кого з вас є що-небудь, що допоможе заснути? Я вже пробував… Марно. Просто лежав і витріщався в стелю. Мій мозок ніяк не може заспокоїтися.
— Дисгармонія Фен Сан, — негайно повідомив Дрефан. — І ти сам у цьому винен, бо довів себе до знемоги. У кожного з нас є свої межі, і якщо…
— Дрефан, — ласкаво перебив його Річард, — я знаю, що ти хочеш сказати, але я роблю те, що повинен робити. Постарайся це зрозуміти. Джеган хоче нас всіх перебити. І я не можу сидіти склавши руки.
Дрефан хмикнув.
— Я все розумію, тільки ти від цього здоровішим не стаєш.
— Одним словом, я постараюся бути хорошим хлопчиком, але тільки потім, добре? Так як щодо того, щоб мені все ж якимось чином сьогодні заснути?
— Медитація, — відповів Дрефан. — Вона приведе в гармонію твої енергетичні потоки. — Річард почухав брову.
— Дрефан, сотням тисяч людей загрожує смерть, тому що Джеган жадає влади над світом. І він вже довів нам, що його рішучість не має меж. І вбивати він почав з дітей. — Річард стиснув кулак так, що побіліли кісточки. — І лише для того, щоб передати мені послання! Дітей! — Лице Річарда, навпаки, налилося кров'ю. — Ну так він прорахувався! Я ні за що і ніколи не віддам свій народ такому тирану! Ніколи! Я зроблю все, щоб зупинити чуму! Клянуся!
У кімнаті запанувала дзвінка тиша. Келен ніколи не бачила Річарда таким. Коли в його очах танцювала чарівна лють магії Меча Істини, то об'єкт цієї люті зазвичай знаходився в межах досяжності. Лють була спрямована на цілком реальну загрозу.
А зараз це була безсила лють на невидимого супротивника. Зараз перед Річардом не було ворога, з яким можна поборотися. По його очах Келен бачила, що цей гнів не чарівного походження. Це була лють Річарда в чистому вигляді, без магії.
Нарешті він зробив глибокий вдих, заспокоюючись, і провів долонею по обличчю.
— Якщо я спробую медитувати, — голос його знову звучав рівно, — то знову побачу в своїй уяві вмираючих дітей. Я цього не винесу. Мені потрібно заснути без сновидінь.
— Без сновидінь? Тебе турбують сни?
— Кошмари. Втім, кошмари чекають мене і вдень, коли я не сплю, але тоді вони принаймні реальні. Соноходець не може проникнути в мої сни, але він все ж примудрився змусити мене бачити кошмари. О добрі духи, даруйте мені спокій хоча б уві сні!
— Явна ознака дисгармонії меридіана Фен Сан, — підтвердив сам для себе Дрефан. — Я бачу, ти будеш непростим пацієнтом.
Він розстебнув один з Кошелів у себе на поясі і дістав звідти кілька маленьких мішечків. Один він прибрав назад.
— Ні, це знімає біль, але не допоможе заснути. — Він понюхав наступний. Це блювотне. — Він перебрав всі мішечки і знову склав їх у кошіль. — Ні, боюся, у мене з собою немає нічого простішого. Я привіз тільки рідкісні засоби.
— Що ж, дякую за спробу, — зітхнув Річард. Дрефан повернувся до Надін. Вона була сама готовність і стояла, стиснувши губи, щоб не видати свого тріумфу.
— Те, що ти дала матері Йоніка, для Річарда буде занадто слабким, сказав їй Дрефан. — У тебе немає хмелю?
— Є, — спокійно відповіла вона, явно задоволена тим, що нарешті хтось запитав її. — Екстракт, зрозуміло.
— Чудово, — кивнув Дрефан і ляснув Річарда по спині. — Помедитуєш іншим разом. А сьогодні заснеш, ледь до подушки доберешся. Надін зробить тобі настоянку. А я піду наставляти слуг.
— Не забудь помедитувати, — пробурмотів Річард, коли Дрефан пішов.
Бердіна залишилася вивчати щоденник, а Надін, Кара, Раїна, Докас з Іганом і Келен попрямували слідом за Річардом в його спальню, яка знаходилася неподалік від його кабінету. Докас з Іганом, як завжди, залишилися в коридорі.
Решта увійшли в кімнату.
Річард кинув свій золотий плащ на стілець. Зняв через голову перев'язь і поклав на плащ Меч Істини. Потім ліниво стягнув через голову розшиту золотом куртку, зняв сорочку і залишився в чорній майці без рукавів.
Надін куточком ока стежила за ним, одночасно вголос відраховуючи краплі, які капали в склянку з водою.
Річард плюхнувся на край ліжка.
— Кара, будь добра, стягни з мене чоботи. — Кара закотила очі.
— Я що, схожа на лакея?
І взялася за справу, а Річард лише посміхнувся:
— Скажи Бердіні, нехай знайде будь-які згадки про цю Гору Чотирьох Вітрів. Може, наткнеться на ще щось путнє.
Кара глянула на нього знизу вгору.
— Блискуча ідея! — З глузливим ентузіазмом вигукнула вона. Готова посперечатися, вона в житті б до цього сама не додумалася, о всезнаючий і мудрий повелителю!
