Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн бесплатно регистрация TXT) 📗
Як, мабуть, самотньо і безпросвітно відчувати себе невидимою і зовсім забутою, а все через жахливе заклинання. Невидимою всіма, за винятком Сестер Тьми і Джегана. І навіть погляд абсолютно незнайомої людини, яка помітила тебе, здається промінцем світла і надії в царстві пітьми.
Тепер, дивлячись на Келен, Ніккі не могла второпати, як можна було забути ЦЮ жінку, навіть за допомогою Вогняного Ланцюга. Їй стало повністю ясно, чому Річард ні на мить не залишав спроб розшукати її.
Вона не тільки володіла вишуканою красою, але була втіленням сильної волі і, безсумнівно, проникливого розуму. Ніккі не могла не впізнати в ній ту, кого Річард так майстерно відобразив у статуетці під ім'ям «Сильна Духом».
Вона не повторювала в точності зовнішніх рис Келен. Але була вираженням сили її духу, її внутрішніх якостей. Статуетка настільки точно представляла Келен, що тепер, дивлячись на неї вживу, у Ніккі захоплювало дух.
Вона зрозуміла, чому, незважаючи на свою молодість, Келен була Матір'ю Сповідницею.
Спершу здивувавшись, виявивши Келен тут, Ніккі зрозуміла, що це було закономірно: Сестра Ерміна була однією з Сестер, які захопили її і запалили Вогняний Ланцюг.
Сестра Тові повідала Ніккі про те, як вони зуміли за допомогою присяги Річарду уникнути проникнення Джегана в їх свідомість. Ніккі було цікаво, як Джеган примудрився обійти магічні узи, але, взагалі-то, вона вважала, що вони ніколи по-справжньому не пов'язували Сестер Тьми з лордом Ралом.
Якщо Джеган захопив Сестру Ерміну, то Сестер Юлію і Цецилію спіткала та ж доля. Ось як Келен опинилася тут: вона потрапила в полон разом з Сестрами Тьми.
Ніккі помітила Джилліан і щире здивування в її очах кольору міді. Якщо перебування тут Келен можна було пояснити, то те, як сюди потрапила Джилліан, для Ніккі залишалося загадкою.
Джилліан нахилилася до Келен і прошепотіла їй щось на вухо. Ніккі не сумнівалася, що Джилліан назвала Келен її ім'я. Келен лише злегка кивнула їй у відповідь, але в її очах промайнув вогник, який ясно свідчив — вона вже чула про Ніккі.
Вона жестом звеліла їм зберігати мовчання і нічим не видати, що вона може бачити її, коли побачила Джегана, який відсторонився від книги, що лежала перед ним на столі. Ніккі зовсім не хотілося, щоб він дізнався, що вона бачить Келен або знайома з Джилліан.
Чим менше знає Джеган, тим краще для них, якщо так взагалі можна сказати про будь-яких з його полонених. Не чекаючи у відповідь реакції від Келен і Джилліан, Ніккі повернулась до Імператора.
Коли він обернувся і глянув на неї своїми темними, як ніч очима, Ніккі здалося, що її ноги ось-ось підкосяться. Одна справа пам'ятати його, але стояти перед ним — зовсім інше.
Знову опинившись під пильним поглядом цих жахливих очей, Ніккі втратила колишню наснагу. Вона знала, ЩО її чекає.
— Так, так, — огинаючи ліжко і не зводячи очей з Ніккі, вимовив Джеган, — подивіться-но, хто нарешті до нас завітав! — Широка хижа усмішка ковзнула по його обличчю. — Ти чудова! Така, якою я тебе представляв весь цей час, поки ти була не зі мною!
Ніккі не була захоплена зненацька його ввічливістю, яка, вона знала, рівним рахунком нічого не значила. Ніхто і ніколи не знав, як Джеган поведеться в наступний момент, змушуючи всіх, хто його оточував, постійно танцювати, як на розжареному вугіллі.
Його спокій раптово міг змінитися спалахом найлютішого гніву. Хоча іноді він був спокійний, незважаючи на все і вся, що його оточувало.
Ніккі була свідком того, як він своїми руками задушив слугу за те, що той перекинув випадково тацю з хлібом. А іншого разу він сам підняв що випалу з рук слуги страву з ягнятиною і просто сунув її слузі в руки, не зронивши ні слова при цьому.
В якійсь мірі ця мінливість у характері Імператора відображала ту ж ірраціональну, непередбачувану і незрозумілу поведінку всіх, хто сприйняв на віру вчення Братства Ордена.
Та ж самопожертва заради загального блага — вища чеснота Ордена, — завжди оцінювалася неясним і абсолютно невідомим нікому чином. Будь то удача чи поразка, вона здавалося завжди залежала від Його Величності Випадку.
Всі живучі по вірі Ордена вічно перебували в муках сумнівів про те, що день прийдешній їм готує. Тягар постійного занепокоєння змушував людей бути готовими звинуватити в інакомисленні будь-кого — чи то друга чи члена сім'ї, лише б уникнути лихої долі.
Як і багато інших, Джеган сподівався заслужити розташування Ніккі такими безглуздими заграваннями. Він любив відчувати себе привабливим і звабливим. І, якщо йому це здавалося нормальним, то для неї вже точно було неприйнятно.
Ніккі не піддалася першому враженню. Вона згадала про металевий нашийник, який не дає їй доступу до її дару. Незважаючи на це, вона не збиралася робити вигляд, що слова Джегана справили на неї враження, і не збиралася піддаватися його прихованій у нещирі слова похоті.
Раніше, навіть маючи доступ до свого Хань, справжнім захистом їй служила байдужість стосовно того, що з нею станеться. Тоді її магічна сила не могла врятувати її від здатності Джегана просочуватися в її свідомість, так само, як і решти полонених Сестер.
Її захистом було байдуже ставлення до себе, а не магічний дар.
В ті часи Ніккі не дуже-то турбувало, що спаде Імператору на думку, навіть якщо він захоче позбавити її життя. Вона вважала, що заслуговує всіх страждань, заподіяних їй і навіть власне життя її не хвилювало. Їй було все одно, якщо Джеган раптом надумає її вбити.
Зараз все змінилося. Через Річарда. Вона тепер не могла просто дозволити Джегану вбити себе. Вона могла врятуватися, лише переконавши його в тому, що її ставлення до нього і його витівок залишилося колишнім.
Пані Смерті не важливо чи може вона користатися даром чи ні. Нашийник для неї не має значення.
Джеган злегка потеребив косички під нижньою губою. Обвів її поглядом з ніг до голови. Глибокий подих вирвався з його грудей, ніби він не міг вирішити з чого почати. Ніккі не довелося довго чекати.
Він раптово з такою силою вдарив її тильною стороною руки, що Ніккі перевернулася в повітрі. На щастя для неї, удар головою після падіння пом'якшив товстий килим. Здавалося, що м'язи щелепи були розірвані, а кістки розлетілися вщент. Вона перебувала в шоковому стані від удару.
Незважаючи на пливучу перед очима кімнату, і насилу зберігаючи свідомість, Ніккі твердо мала намір піднятися на ноги. Пані Смерть не може прогнутися, що б не трапилося. Вона зустрічає з презирством навіть смерть.
Піднявшись на коліна, вона витерла рукавом кров в куточку рота, намагаючись балансувати, щоб не впасти. Щелепа Ніккі сильно боліла, але, здається, залишилася ціла. Лише неймовірним зусиллям вона змусила себе піднятися. Тим часом, Джилліан заступила її від імператора:
— Не чіпай її!
Джеган підпер кулаками боки, свердлячи дівчину поглядом, що дало можливість Ніккі крадькома глянути на Келен. В її очах застигла біль, а пальці тремтіли. Ніккі безумовно знала, яку біль завдає їй Джеган за допомогою нашийника. Так він не давав їй зрушитися з місця і перешкодити йому.
Ніккі вирішила, що з його боку це було вірне рішення.
Скільки вона себе пам'ятала, Ніккі завжди могла швидко оцінити, що за людина перед нею. Це якість було незамінною для виживання в цьому жорстокому середовищі, де все залежало від того, як поведеш себе з тими, хто зустрівся на твоєму шляху.
Дивлячись на Келен, відразу було помітно, що це дуже небезпечна жінка, жінка, яка може надати сильну протидію і втрутитися у що завгодно.
Джеган схопив Джилліан за комір і підняв, як шкодливе кошеня. Вона несамовито заволала не стільки від болю, скільки від переляку поки той ніс її по кімнаті до виходу.
Вона безпорадно тріпалася у нього в руках. Її ноги не торкалися землі. Джеган випхав Джилліан назовні, відкинувши важку вовняну завісу на вході в опочивальню.
— Ерміна! Доглянь за дівчиськом! Я хочу побути наодинці зі своєю королевою.
Ніккі помітила Сестру Ерміну, що схопила дівчинку і потягла її в темряву. Келен все так само сиділа на килимі. Легке тремтіння пробігало по її тілу. Від безпорадності по її щоці котилася сльоза.
