Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви - Гудкайнд Террі (полная версия книги txt) 📗
— Так… звичайно…
Річард присунув їй крісло.
— Чому б вам не присісти?
Катрін сіла і почала підписувати листи, а Річард, зсунувши перев'язь з мечем, сів поруч, в крісло Матері-сповідниці. Він перевів погляд на представників країн Серединних Земель, які спостерігали за процедурою, і не зводив з них очей, поки скрипіло перо. Магічна лють вирувала в ньому, але він стримував її, щоб не втрачати зосередженості. На мить Річард повернувся до кельтонських чиновників.
— Сьогодні ви проробили чудову роботу, і я порахую за честь, якщо ви захочете і надалі приміняти ваші здібності. Упевнений, що зможу знайти їм гідне застосування, коли Д'Хара почне розширюватися.
Вислухавши слова подяки, Річард знову звернув усю увагу на мовчазних глядачів. Д'харіанські офіцери за багато місяців встигли чимало дізнатися про торгівлю в Серединних Землях. Поки Річард разом з ними ганявся за Броганом, він розпитав їх, а сьогодні вранці ще розширив свої знання. Якщо знаєш, що питати, можна дізнатися багато чого. Особливу допомогу в цьому надала пані Сандерхолт, яку Творець не обділив ні слухом, ні цікавістю.
— Деякі з документів, які підписує герцогиня, стосуються торгівлі, — повідомив Річард вичікувально спостерігаючим за ним дипломатам. Катрін старанно водила пером. Він обласкав поглядом її оголені плечі і зусиллям волі відвів очі. — Оскільки відтепер Кельтон входить до складу Д'Хари, ви повинні віддавати собі звіт, що він не стане вести ніяких торгових операцій з тими, хто не приєднається до нас.
Він подивився на низенького товстого чоловіка з кучерявою сивою бородою.
— Наскільки я розумію, представник Гартрам, це ставить Ліфан в скрутне становище. Оскільки кордони Кельтона і Галеї відтепер закриті для всіх, хто не входить до складу Д'Хари, для вашої торгівлі наступають важкі дні. На півночі у вас Галея з Кельтоном, на сході — Д'Хара і гори Ранг-Шада на заході. Вам буде досить важко знайти руду, щоб отримати залізо, яке раніше ви купували у Кельтона в обмін на зерно. Адже Кельтон відтепер закуповуватиме зерно з Галеї. Оскільки ці дві держави відтепер входять до складу Д'Хари, їм більше немає необхідності займатися контрабандистами, і їх армії можуть повністю зосередитися на охороні зовнішніх кордонів. Д'Хара, в свою чергу, безумовно, знайде застосування кельтонському залізу і сталі. Раджу вам поспішити з пошуком руд, оскільки Імперський Орден нападе скоро і, найімовірніше, з півдня. Я підозрюю, що їх війська підуть прямо через Ліфан, а мої люди не стануть проливати за вас кров.
Річард перевів погляд на високого худорлявого чоловіка, майже лисого, якщо не рахувати декількох сивих волосинок на голому черепі.
— Посол Безанкур, з глибоким жалем повинен повідомити вам, що один з цих листів містить вказівки для командувача Камерона. У ньому говориться, що всі угоди між Сандаром і Кельтоном відтепер дезавуйовані. До тих пір поки і ви не ввійдете до складу Д'Хари. Навесні Сандар не зможе перегнати худобу з рівнин на високогірні пасовища Кельтона.
Посол зблід так, що його можна було прийняти за мерця.
— Але, Магістр Рал, нам ніде пасти худобу весною і влітку! Влітку наші рівнини перетворюються на пустелю. Що ж нам робити?
Річард знизав плечима:
— Можу порадити почати різати худобу, щоб зберегти хоч щось. Посол ахнув.
— Магістр Рал, угоди між нами та Кельтоном діють уже сотні років!
Вся наша економіка тримається на вівчарстві!
— Мене це не стосується, — вигнув брову Річард. — Я проявляю турботу тільки про наших союзників.
Посол Безанкур благально звів руки.
— Магістр Рал, мій народ розориться! Вся країна спорожніє, якщо нам доведеться порізати отари! Представник Терії швидко ступив уперед.
— Ви не можете цього допустити, Магістр! Хергборг залежить від поставок шерсті. Це… це знищить нашу промисловість!
— І тоді вони перестануть торгувати з нами, — заговорив ще один. — А нам доводиться закуповувати зерно, тому що наші грунти непридатні для землеробства.
Річард подався вперед.
— Тоді раджу вам використовувати ці аргументи в розмові з вашими правителями і постаратися переконати їх, що капітуляція — єдиний вихід. Він оглянув інших представників. Ви цінуєте незалежність, але дуже скоро почнете цінувати об'єднання. Відтепер Кельтон — частина Д'Хари. Торгові шляхи будуть перекриті для всіх, хто не приєднається до нас. Я попереджав, що нікому не вдасться відсидітися в сторонці.
Зал Ради наповнився протестами, благаннями і воланнями до милосердя.
Річард повільно підвівся, і миттєво запанувала тиша.
Посол Сандара звинувачуючим жестом вказав кістлявим пальцем на нього.
— Ви безжалісна людина!
Річард кивнув. В очах його плескалася магія.
— Не забудьте повідомити про це Імперському Ордену, якщо ви вирішите за краще приєднатися до нього. — Він глянув зверху вниз на послів і дипломатів. — У вас були єдність і мир під владою Ради і Матері-сповідниці. Але, скориставшись її відсутністю, поки вона боролася за вас і ваші народи, ви відмовилися від них заради власної жадібності. Ви повели себе як діти, що побилися за шматок пирога. У вас був шанс поділити пиріг на всіх, але ви вважали за краще вкрасти його у більш слабких. Якщо ви сядете за мій стіл, вам доведеться пам'ятати про хороші манери, але кожен з вас отримає свій шматок хліба.
На цей раз всі промовчали. Річард поправив на плечах плащ мрісвіза і раптом усвідомив, що Катрін закінчила підписувати папери і дивиться на нього своїми величезними карими очима. Під її м'яким поглядом він не міг більше утримувати чарівну лють меча.
Коли Річард знову повернувся до представників Серединних Земель, гнів зник з його голосу.
— Погода встановилася. Вам краще рушити в дорогу. Чим швидше ви переконаєте своїх правителів прийняти мої умови, тим менше неприємностей доведеться пережити вашим народам. Я не хочу, щоб хтось страждав… — Він замовк.
Катрін встала поруч і глянула вниз, на людей, яких так добре знала.
— Робіть так, як каже Магістр Рал. Він і без того приділяє вам більше часу, ніж ви заслуговуєте. — Повернувшись, вона сказала одному зі своїх помічників:
— Хай мої речі негайно доставлять сюди. Я залишаюся тут, у Палаці сповідниць.
— Чому вона залишається тут? — Запитав один з послів, підозріло насупивши брови.
— Як вам відомо, її чоловіка вбив мрісвіз, — відповів Річард. — Герцогиня попросила захисту, і я їй її надав.
— Ви хочете сказати, що нам всім загрожує небезпека?
— Дуже може бути, — кивнув Річард. — Її чоловік був відмінним фехтувальником, і все ж… Втім, сподіваюся, ви будете обережні. Якщо ви приєднаєтеся до нас, то станете гостями палацу і опинитеся під захистом моєї магії. У палаці досить вільних покоїв, але вони залишаться порожніми, поки ви не капітуліруете.
Стривожено перемовляючись, представники країн Серединних Земель попрямували до виходу.
— Ми йдемо? — Тихенько поцікавилася Катрін.
Тепер, коли завдання було виконано, Річард раптом відчув в душі порожнечу яка, втім, негайно заповнилася завдяки присутності Катрін. Він узяв її під руку, і вони рушили геть. Річард зібрав залишки волі і зупинився в кінці подіуму, де стояли Докас і Кара.
— Весь час тримаєте нас в полі зору. Ясно?
— Так, Магістр Рал, — хором відповіли Кара і Докас.
Картин смикнула його за рукав.
— Річард!
Він нахилився до неї, і від її теплого дихання по тілу хлопця пробігла хвиля бажання.
— Ти сказав, що ми будемо одні. Я хочу залишитися з тобою наодинці. Зовсім наодинці. Прошу тебе!
Саме для цієї миті Річард збирав сили. Але він більше не міг утримувати в уяві образ меча. У розпачі він представив замість меча лице Келен.
— Тут небезпечно, Катрін. Я це відчуваю. Я не можу ризикувати твоїм життям. Коли я перестану відчувати небезпеку, ми залишимося наодинці.
Будь ласка, постарайся мене зрозуміти — це тільки поки що.
Вона виглядала засмученою, але слухняно кивнула.
— Добре — поки що.
