Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (полные книги TXT) 📗
нув у Париж, ідеалом моїм був французький худож-
ник Альфонс де Невіль і у нього я хотів вчитися».
Самокиш із жвавим інтересом вивчав музеї і ху-
дожні виставки Парижа. Годинами простоював перед
картинами Невіля, Мейсоньє, Рози Боннар, Бастьєна
Лепажа, вивчав твори Рубенса, Леонардо да Вінчі, Ве-
ласкеса, Фортуні, Мункачі, творчість барбізонців, ми-
лувався роботами Міллє і Реньо. Він високо цінував
сучасний французький живопис. Захоплювався ім-
пресіоністами, вивчав техніку пленерного живопису в
288
приватній студії Колороссі, студіював натуру на віль-
ному повітрі, насиченому сонячним світлом, грою тіні,
кольоровою палітрою. Проте головною метою худож-
ника було вивчення батального живопису. Він писав:
«У Парижі я вчився у Детайля. Це був майстер баталь-
ного живопису із світовою славою». Навчання у Еду-
арда Детайля сприяло удосконаленню техніки письма
молодого художника .
За академічними правилами пенсіонери-баталісти
повинні були один рік провести у Франції, а інші три
роки в Росії — у військах, на маневрах та інших війсь-
кових навчаннях. Протягом пенсіонерського строку
Самокиш тричі виїжджав у Росію і перебував там три-
валий час, а також відвідав Італію, де ознайомився з
музеями Флоренції, Рима, Ґенуї, мандрував по Іспа-
нії, побував в Алжирі.
Повертаючись до Парижа, продовжував заняття в
майстерні Детайля, слідкував за новими роботами ху-
дожників-баталістів. Особливо сильне враження на
нього справила картина Еме Моро «Рейсгофен», ек-
спонована на виставці Салону у 1887 році.
Наприкінці 1889 року Самокиш попрощався з Пари-
жем і, склавши звіт перед Академією, почав самостій-
ний творчий шлях.
Після повернення з-за кордону він виконав три вели-
ких картини для військово-історичного музею в Тиф-
лісі (тепер Тбілісі, Грузія): «Бій під Авіляром у 1877
році», «Баталія коло річки Іорі у 1800 році» та «Оборо-
на Наурської станиці». Після цих картин він тривалий
час не працював у жанрі батального живопису.
На академічній виставці 1890 року за картину «Та-
289
бун на водопої» Самокишу було присуджено звання
академіка живопису.
На початку 90-х років художник всю свою діяльність
присвятив книжковій графіці. Почавши з ілюстрацій
для журналу «Нива», він протягом десятиріччя вико-
нав тисячі різноманітних рисунків. Манеру ілюстрацій
Самокиш виробив на основі знайомства з досвідом ро-
боти в графіці французьких художників Невіля і Де-
тайля. Його рисунки нагадували графіку Невіля. Він
став неперевершеним в Європі майстром рисунка пе-
ром, особливо віньєток, у жанрі яких художник виявив
багато фантазії і витонченого смаку. Ілюстрації Само-
киша досягли віртуозного реалістичного мистецтва.
У Парижі Самокиш познайомився з талановитою
художницею-акварелісткою і рисувальницею Оле-
ною Петрівною Судковською, з якою одружився у 1890
році. Згодом вони часто працювали разом над ілюстра-
ціями до книг.
Великою графічною роботою художника у
1890-
1891 роках були рисунки пером, сепією і аквареллю до
книги Радде «23000 миль на яхті «Тамара», в якій роз-
повідається про мандрівку в Індію 1889 року. Близько
400 рисунків до цієї книги Самокиш виконав з фото-
графій, знятих під час мандрівки. Поєднання доку-
ментальної достовірності з виразністю віртуозного ри-
сунка створює враження безпосередніх замальовок з
натури. Це дало привід помилково вважати, що Само-
киш і сам мандрував по Індії. За художнім оформлен-
ням книга Радде представляє один з кращих зразків
книжкової графіки свого часу.
Ілюстрації Самокиша до книг «23000 миль на яхті
290
«Тамара» (1890-1891), «По
білому світу» (1893-1894),
«Великокнязівське і царсь-
ке полювання на Русі»
(1894-1896),
«Біловезька
Пуща», до творів О.Пушкі-
на, Л.Толстого, Я.Полонсь-
кого, численні рисунки до
видань з історії полків ро-
сійської армії та до книг з
історичної і військової те-
матики принесли йому сла-
ву видатного майстра гра-
фічного мистецтва.
Художник М. Самокиш.
Хорти.
291
Українсько-французькі
зв'язки
в особах, подіях та легендах
У 1900 році на Всесвітній
Малюнок пером.
1896рік.
художній виставці в Пари-
жі за картину «Четверня на повороті» художнику при-
судили бронзову медаль.
Мешкаючи і працюючи в Петербурзі, художник не
поривав зв'язків з Україною, його хвилювала її геро-
їчна історія. У 1900 році разом зі своїм другом С.Ва-
сильківським і українським істориком Д.Яворниць-
ким він видає альбом «З української давнини», який
продовжував традиції альбому «Живописна Украї-
на» Т.Шевченка. Д. Яворницький стисло виклав істо-
рію українського козацтва і написав нариси про героїв
визвольної боротьби українського народу. С.Василь-
ківський намалював акварельний портрет кожного ге-
роя, а М.Самокиш виконав рисунки на теми життя і ді-
яльності намальованого персонажу. Самокиш виконав
рисунки пером до 20 сюжетів альбому, серед них пор-
292
трети уманського сотника Івана Ґонти138, героя пое-
ми Т.Шевченка «Гайдамаки», та народного письмен-
ника і філософа 18-го століття Григорія Сковороди139.
Рисунки Самокиша до альбому пройняті духом народ-
ності, спираються на глибоке знання побуту і душевну
близькість художника до свого народу.
У 1903-1906 роках Самокиш разом з Васильківсь-
ким виконав велику роботу в галузі монументально-
декоративного живопису — настінні розписи в будин-
ку Полтавського губернського земства. У цій роботі
Самокишу належать орнаментальні панно і обрамлен-
ня фрескових картин за мотивами народного декора-
тивного мистецтва. З Васильківським він намалював
велике фрескове панно «Козак Голота»140.
У 1904 році, коли почалася російсько-японська вій-
на, Самокиш як військовий художник-кореспондент
журналу «Нива» виїхав на фронт. Його велика серія
рисунків і акварелей була опублікована на сторінках
журналу «Нива» та в альбомі «1904-1905. Война из
дневника художника». У своїх рисунках він розкри-
ває трагедію війни, в якій гинуть маси людей обох во-
юючих сторін, загальнолюдський характер цієї траге-
дії. Всі його симпатії на боці народу. Альбом Самокиша
є видатним явищем у мистецтві батального жанру по-
чатку 20-го століття.
У 1912 році художник разом з Васильківським видає
альбом «Мотиви українського орнаменту». В альбомі
представлені мотиви вишивок, виконаних шовком, зо-
лотом і кольоровими нитками. Рисунки Самокиша пе-
редають красу і багатство кольорового рослинного ві-
зерунку і різноманітну техніку українських вишивок.
293
З 1893 року художник почав педагогічну діяль-
ність у Петербурзькій школі Товариства заохочення
художників як викладач рисунка. З листопада 1911
року став викладачем у майстерні батального жанру
Петербурзької академії художеств. На початку 1913
року його обрали професором-керівником батальної
майстерні і призначили дійсним членом Академії ху-
дожеств. Праці з учнями Самокиш приділяв багато
уваги і часу. Суворий і вимогливий, він умів вносити в
навчальні заняття постійну атмосферу високої любові
до мистецтва, до батального жанру, користувався ве-
