Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн бесплатно регистрация TXT) 📗
Кара просунула голову в двері досить далеко, так що вітер, гуляючий біля стін палацу, підняв її світлу косу.
— Ти хочеш сказати, що якщо Річард поведе нас по одній з цих розвилок, ми виживемо, а якщо ні, то ми підемо по іншій…
— Там тільки Велика Порожнеча, — закінчив за неї Натан. Він повернувся до Ніккі, поклавши руку їй на плече. — Ти розумієш важливість того, що я тобі кажу?
— Натан, можливо, я не знаю всього, що говорить це пророцтво, але я точно знаю, що стоїть на кону. Крім того, шкатулки Одена вже були введені в гру Сестрами Тьми. Я не бачу ніякого іншого результату у разі їх перемоги, крім загибелі всього живого. Наскільки я розумію, Річард єдиний, у кого є шанс не дати цьому статися.
— Абсолютно вірно, — сказав із зітханням Натан. — Саме тому ми з Енн чекали п'ятсот років, щоб Річард прийшов у цей світ. Він вказаний єдиним, хто може пройти розвилки таким чином, щоб успішно провести нас через небезпечні прихованиі вузли всередині сплетіння пророцтв.
Якщо він досягне успіху, як уже робив не раз, значить він — той, хто повинен очолити нас в цій останній битві. Ми знаємо це вже давно.
Натан провів пальцем уздовж скроні.
— Ми завжди розуміли, що шкатулки Одена були завершальним вузлом, звідки відгалужується основна гілка пророцтва.
Ніккі насупилася, несподівано усвідомивши сенс його слів.
— Ось де ви зробили помилку, — сказала вона швидше собі.
Енн злегка перехилилася через дверний проріз, її очі звузилися.
— Що?
— Ви переслідували невірний вузол пророцтва, — сказала Ніккі.
Частини мозаїки продовжувала лягати на свої місця в її голові.
— Ви знали про важливість шкатулок Одена, але ваша хронологія перемішалася, і в результаті виявилось, що ви переслідуєте помилкове відгалуження. Ви помилково вважали, що Даркен Рал був тим, хто використанням шкатулок Одена створив заключний вузол. Ви думали, що саме Даркен Рал був тим, хто ввергне нас у Велику Порожнечу.
Зрозумівши серйозність помилки, Ніккі втупилася на колишню аббатису.
— Ви вважали, що повинні готувати Річарда до зіткнення з цією загрозою, думаючи, що це — те відгалуження пророцтва, на якому ми знаходимося в даний момент, тому ви викрали «Книгу Зниклих Тіней» і дали її Джоржу Сайферу, призначаючи її для Річарда, коли він підросте.
Ви думали, що Даркен Рал був фінальною битвою, заключним вузлом пророцтва. Ви хотіли, щоб Річард бився з Даркеном Ралом. Ви думали, що даєте йому необхідні засоби для боротьби у фінальній битві.
Але ви помилково не туди звернули, і в підсумку опинилися на безплідній гілці пророцтва, не усвідомивши цього. Ви готували його не до тієї битви.
Ви думали, що допомагаєте йому, але ви все неправильно зрозуміли, і, врешті решт, ваша недооцінка закінчилася тим, що змусила Річарда зруйнувати Великий бар'єр, що дозволило Джегану стати тією загрозою, про яку попереджало пророцтво в першу чергу.
Через вас Сестри Тьми змогли, нарешті, дістатися до шкатулок Одена. Через вас Володар підземного світу уклав з ними угоду. Без того, що ви зробили, жодна з цих речей не була б можлива.
Ніккі моргнула, дивлячись на колишню аббатису, усвідомивши значення того, що вони вчинили. По її тілу побігли мурашки.
— Ви мимоволі стали причиною всього цього. Ви намагалися використовувати пророцтво, щоб запобігти трагедії, а замість цього ви тільки послужили переходу на кардинальний корінь.
Енн повернулася до Ніккі з суворим виразом обличчя.
— Незважаючи на те, що може здатися, що ми…
— Вся ця робота, все планування, все вікове очікування, і ось, в результаті ви все сплутали.
Ніккі відкинула з обличчя накинуте вітром волосся.
— З'ясовується, що я була єдиною, хто потрібен пророцтву, через те, що ви наробили.
Натан прочистив горло.
— Ну, це достатньо велике і дещо вводяче в оману спрощення, але я повинен визнати, що в цьому є частка правди.
Ніккі раптом побачила аббатису — жінку, яку вона завжди вважала практично непогрішною, жінку, яка завжди була готова вказати на її найдрібніші помилки, зроблені іншими — в новому світлі.
— Ви зробили помилку, ви все неправильно зрозуміли. Поки ви намагалися переконатися, що Річард зможе виконати роль того єдиного, котрий врятує нас, ви опинилися основним елементом, який привніс можливість знищення всіх нас.
— Якби ми не…
— Так, ми зробили деякі помилки, — сказав Натан, перериваючи Енн перш, ніж вона почала говорити. — Але мені здається, що ми всі робимо помилки. В кінці-кінців, ось ти — жінка, яка все своє життя билася за ідеї Ордена, тільки для того, щоб стати більш, ніж Сестрою Тьми.
Чи повинен я не надавати значення всьому тому, що ти зараз говориш і робиш, через те, що ти робила помилки в минулому? Ти хочеш анулювати все, що ми дізналися і чого досягли на підставі того, що був час, коли ми робили помилки?
Можливо навіть, що наші помилки — це і не помилки зовсім, а швидше інструмент пророцтва, частина вищого задуму, згідно якого ти завжди була тією, що призначена бути поруч з Річардом і допомагати йому.
Можливо те, що ми зробили, і дало тобі можливість наблизитися до Річарда, зігравши таку доленосну роль, — роль, яку була здатна виконати тільки ти.
— Свобода волі — це змінна, що враховується в пророцтві, — сказала Енн. — Без неї, без всього того, що сталося через події, які Річард розставив по місцях, де б ти була? Ким би ти була, якби ми не чинили так, як вчинили? Де б ти була, якби ніколи не зустріла Річарда?
Ніккі не хотіла розглядати таку можливість.
— Скільки ще таких як ти, в кінцевому рахунку, могли б бути врятовані через події, що розгорнулися таким чином, — додала абатиса, — Вірніше, якщо б нічого з того, що сталося, не сталося?
— Можливо, — сказав Натан, — що якби ми не зробили те, що зробили, з тих чи інших причин, пророцтво просто знайшло б іншу можливість досягти абсолютно тих же результатів.
Ймовірно, судячи з того вузла, в якому переплітаються ці коріння, те, що відбувається зараз, тим або іншим способом повинно було статися.
— Як вода, що біжить вниз по схилу? — Запитала Кара.
— Точно, — сказав Натан, гордовито всміхаючись з її аналітичної здатності до мислення. — Пророцтво, певною мірою, має здатність до самовідновлення. Ми можемо думати, що розуміємо деталі, але насправді ми бачимо тільки суму подій на сумарній шкалі; тому, коли ми починаємо втручатися в те, що відбувається, пророцтво намагається знайти інший корінь, щоб підживити дерево, щоб воно не загинуло.
Таким чином, оскільки пророцтво може самовідновлюватися, будь-які спроби вплинути на події, в кінцевому рахунку, марні. Однак, разом з тим, оголошене пророцтво уже призначене для використання, спонукає до дій, інакше, у чому ж тоді взагалі його мета?
Будь-яке втручання в події або думки — це дуже небезпечна річ. Вся хитрість у тому, щоб знати, як і коли діяти. А цей аспект дуже неточний, навіть для пророка.
— Можливо, через те, що ми так болісно сприймаємо помилки, вчинені при наших добрих намірах, — сказала Енн, — ти зможеш зрозуміти, чому ми були в такому сум'ятті, дізнавшись, що ти взялася зробити вибір за Річарда — центральну фігуру пророцтва — і назвати його гравцем за магію Одена. Ми знаємо розмір збитку, який може бути викликаний втручанням навіть у відносно незначні обмеження пророцтва. Скриньки Одена — це вирішальний вузол пророцтв, і наскільки він далекий від незначних елементів — знає кожен.
Ніккі не думала про це таким чином. Вона ніколи не вважала себе непогрішною, скоріше навпаки. Все своє життя вона почувала себе пособницею зла, якщо не ним самим.
Її мати, брат Нарев, а пізніше і Імператор Джеган, завжди говорили їй наскільки неповноцінною вона була. Було навіть кілька дивно дізнатися, що аббатиса може бути настільки… людяною.
Пильний погляд Ніккі на аббатису розвіявся.
— Це прозвучало трохи інакше, ніж я про це думала. Я просто вважала, що Ви ніколи не помиляєтеся.
— Хоча я і не згодна з твоїм трактуванням подій, на які витрачено п'ять століть і незліченні роки непосильної праці і зусиль, — сказала Енн, — Я готова визнати, що ми всі робимо помилки. Одна з речей, які визначають наш характер — це те, як ми справляємося з цими помилками.
