Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (полные книги TXT) 📗
реклав із німецької українською мовою підручники з
геометрії і ботаніки для українських гімназій, за від-
криття яких тоді велася боротьба з урядом.
У 1869 році Пулюй зустрівся у Відні з українсь-
ким письменником, істориком, етнографом і перекла-
дачем Пантелеймоном Олександровичем Кулішем
(1819-1897), який запропонував йому спільно працю-
вати над перекладом «Нового Завіту» зі старогрець-
261
кої мови українською. З цього часу почалася їх трива-
ла спільна праця над перекладом «Біблії». За чотири
роки (1869-1872) вони повністю закінчили переклад
«Нового Завіту». Одночасно в ці ж роки П.Куліш пе-
реклав книгу «Старий Завіт» зі староєврейської мови
українською і закінчив цю працю у 1872 році, після
чого повернувся на свій хутір Мотронівку, нині Черні-
гівської області, для редагування перекладу та підго-
тування його до друку.
У 1872 році Пулюй закінчив філософський факуль-
тет і склав учительські іспити з фізики та математи-
ки. Спочатку він мав намір стати викладачем на бать-
ківщині, у Львові або Києві, щоб віддати свої знання і
талант рідному народу. У Київському університеті го-
тові були прийняти молодого вченого. Проте цьому пе-
решкодила таємна поліція Росії, яка стежила за його
ідейними поглядами, знала про те, що він переклав
«Біблію» українською мовою і виявив себе активним
громадсько-політичним діячем. Тому замість Києва
Пулюй змушений був якийсь час працювати в Хорва-
тії, де в місті Фіумі (тепер Рієка) викладав фізику та
математику у Військово-морській академії.
У 1875 році Пулюй їде до Страсбурґа. Тут він вив-
чає електротехніку і у 1876 році з відзнакою захищає у
Страсбурзькому університеті дисертацію і здобуває нау-
ковий ступінь доктора філософії (спеціалізація з фізики).
У 1877-1884 роках Пулюй працював доцентом ек-
спериментальної фізики Віденського університету.
1881 року Пулюя запросили до міста Штайр для удо-
сконалення і налагодження виробництва освітлюваль-
них ламп розпалювання. Тут за допомогою вакуумної
262
трубки («Лампи Пулюя»), сконструйованої ним для ек-
спериментів з катодними променями, він відкрив рані-
ше невідомий вид випромінювання з довжиною хвилі
коротшою, ніж довжина хвилі ультрафіолетових про-
менів. Удосконалюючи свою трубку, вчений установив
оптимальні геометричні параметри її елементів (по-
хилого антикатода і вгнутого катода) і першим здійс-
нив чіткі фотознімки різних предметів. Відкриття Пу-
люя стало великим внеском у розвиток світової науки.
Результати експериментів, які проводив Пулюй, були
підтверджені іншими вченими і насамперед німецьким
фізиком-експериментатором
Рентґеном
(1845-1923).
Пулюй не поспішав публікувати і патентувати своє ге-
ніальне відкриття раніше невідомих променів, тому і
опинився позаду Рентґена в публічному повідомленні
про них, хоча відкрив промені на 14 років раніше його.
У 1895 році Рентґен повторив відкриття Пулюя, про
що 23 січня 1896 року повідомив на засіданні Фізи-
ко-медичного товариства у Вюрцбурзі в доповіді «Но-
вий рід променів». 15 лютого 1896 року із запізненням
на 23 дня Пулюй у Німецькій вищій технічній школі
в Празі зробив доповідь «Про невидимі промені і фо-
тографування невидимого». Оскільки першим про від-
криття променів публічно повідомив Рентґен, то прі-
оритет визнали за ним і промені назвали його ім'ям.
Знаючи про пріоритет Пулюя, Рентґен не запатенту-
вав відкриття і відмовився від винагороди. За відкрит-
тя променів, які носили його ім'я, Рентґену у 1901 році
першому серед фізиків було присуджено Нобелівську
премію.
1884 року Пулюй переїжджає із Відня до Праги і
263
обіймає посаду професора експериментальної та тех-
нічної фізики у Німецькій вищій технічній школі. Тут
він працював до кінця життя. У 1888-1889 роках був
ректором, а з 1902 року — професором електротехні-
ки і першим деканом першого в Європі електротехніч-
ного факультету.
Пулюй належав до тих вчених, які формували світ
другої половини 19-го — початку 20-го століття. У га-
лузі електротехніки він удосконалював виготовлення
ниток розпалювання освітлювальних ламп, був пер-
шим дослідником холодного світла, яке в наші часи на-
зивається неоновим. Вчений запропонував конструк-
цію телефонних станцій і абонентних телефонних
апаратів із захистом проти сильних електричних стру-
мів, у 1881 році винайшов переносну лампу для гірни-
ків, яка тривалий час служила для освітлення і охо-
рони в шахтах. Пулюй брав участь у створенні першої
в Європі електростанції змінного струму, побудованій
у Празі, керував багатьма проектами і будівництвом
електростанцій постійного струму в Австро-Угорщині.
Його обирали президентом Електротехнічного товари-
ства у Празі, призначали радником імператорського
двору. Він консультував різні електротехнічні фірми.
Понад 50 років Пулюй прожив за межами рідної Га-
личини, проте всі ці роки пильно стежив за життям
українського народу і постійно виступав на його за-
хист. Він був вірний народу, із якого вийшов і який лю-
бив до останнього подиху. Протягом усього життя Пу-
люй здійснював широку програму підняття освітнього,
наукового і культурного рівня українського народу
відповідно до вимог часу і потреб відродження нації.
264
Багато років видатний вчений активно працював, щоб
дати рідному народу духовну літературу сучасною
українською мовою.
Закінчивши разом із П.Кулішем у 1872 році пере-
клад «Нового Завіту», Пулюй лише 1881 року одержав
від нього повідомлення про те, що переклад відредаго-
ваний і його можна друкувати. У листі П.Куліш писав:
«Святе Письмо нехай іде у світ з двома нашими іме-
нами. Надрукуйте такий титул: Святе Письмо Ново-
го Завіту мовою русько-українською переклали вкупі
П.Куліш і доктор Пулюй».
Про «Старий Завіт» П.Куліш нічого не писав. У 1885
році його величезна праця, рукопис усього перекла-
ду «Старого Завіту», згоріла під час пожежі на хуто-
рі Мотронівка. П.Куліш знайшов сили, щоб останні
12 років свого життя (1885-1897) присвятити повтор-
ному перекладу. Він встиг перекласти 32 книги із 39.
Останні 7 книг переклали Пулюй і український пись-
менник Іван Семенович Нечуй-Левицький (1838-1918).
Пулюй зробив переклад однієї книги («Псалтир»),
шість книг переклав І.С.Нечуй-Левицький. Цю працю
вони виконали у 1898-1901 роках, завершивши справу
розпочату П.Кулішем.
«Новий Завіт» був виданий у Відні 1887 року. У 1903
році там же, за згодою і допомогою Лондонського бі-
блейського товариства, вперше українською мовою
вийшла книга «Святе Письмо Старого і Нового Заві-
тів», тобто уся «Біблія». Відтоді українці, як і усі ци-
вілізовані народи світу, мають «Біблію» рідною мовою.
У наступні роки українська «Біблія» була перевидана
в Берліні (1921), Нью-Йорку і Лондоні (1947).
265
Змушений жити і працювати на чужині, Пулюй не
забував, що він українець. У 1904 році він писав: «Нема
більшого гонору для кожного чоловіка, як берегти свою
національну честь та без нагороди вірно працювати
для добра свого народу, щоб забезпечити йому кра-
щу долю». Все життя він боровся за збереження укра-
їнської мови в Російський імперії, де українське слово
було заборонено і проводилась планомірна русифіка-
ція народу. Довгі роки він наполегливо добивався ство-
рення в Австро-Угорській імперії українських шкіл,
