Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн без сокращений .TXT) 📗
Верна зняла з пояса Дорожній щоденник. Вона не змогла б відповісти, що її змусило це зробити. Вже дуже давно у книзі не з'являлися повідомлення від аббатиси Аннеліни. Енн теж відчувала необхідність в спіклуванні після того, як Келен кинула їй в обличчя звинувачення. Мати-Сповідниця дорікала їй в тому числі і тим, що вона винна у війні. Верна вважала, що Келен не права, але їй було занадто добре відомо, чому на Енн лежить відповідальність за їх нинішні труднощі. Часом Верна розділяла почуття Келен.
Тримаючи на долоні Дорожній щоденник, жінка побачила, як проступили літери нового повідомлення.
До намету увірвалася Ріккі. Вона опустила важкий мішок прямо на стос паперів на робочому столі Верни.
— Ось! — Підвищила голос Ріккі.
Перше, що помітила Верна, піднявши очі, це те, наскільки дивно одягнена Ріккі. Її щелепа сама собою опустилася вниз. На Ріккі був не звичний червоний шкіряний костюм і не костюм коричневого кольору, який Морд-Сіт носять під час відпочинку. Ні в чому іншому Верна її зроду не бачила.
Зараз на Ріккі була… сукня.
Верна не могла пригадати, коли вона ще так дивувалася.
Причому плаття не просте, а рожеве. Такого зухвалого поросячого кольору, який ні за що б не вибрала жодна пристойна жінка віку Ріккі. А фасон! Виріз плаття опускався так низько, що оголював все заховане під тканиною багатство. Два горбики плоті випиналися настільки сильно, що, здавалося, зараз зовсім вистрибнуть. Верна здивувалася тому, що соски Ріккі ще залишаються прикриті тканиною, незважаючи на те, що дівчина збуджено дихає.
— Ну що, і ти теж?.. — Випалила Ріккі.
Верна, нарешті, подивилася в випромінюючі злість блакитні очі.
— Я теж — що?
— Ти теж не можеш відірвати погляду від моїх грудей? — Верна відчула, що червоніє.
— Про що ти думаєш, одягаючись так в таборі! — Накинулася вона на дівчину, щоб приховати несподівану сором'язливість. — Навколо повно солдат! Ти виглядаєш як повія!
Повсякденний шкіряний одяг закривав тіло до самого горла, тому вид жіночої плоті тут був чимось незвичайним і від незвичності шокував.
Тут тільки Верна помітила, що довга коса Ріккі теж розпущена. Світле волосся розсипалися, точно кінська грива. Вона ніколи не бачила ні одну Морд-Сіт на людях з незаплетеною косою — коса була ознакою їхньої професії.
Навіть вигляд оголених грудей Ріккі не так дивував, як її розпущене волосся. Саме воно притягувало хтиві погляди. Було щось викличне в її розпущеній косі, хоча Верна не могла схвалити професію, чия мета — тортури людей.
Вона раптом згадала, що попросила одну з Морд-Сіт, Кару, проробити найгірше з її арсеналу з юнаком, майже хлопчиськом — вбивцею Уоррена. Цілу ніч Верна провела, слухаючи, як він кричить, прощаючись з життям. Його страждання були жахливі, але навіть вони не принесли їй задоволення.
Часом Верна думала про те, що, можливо, в майбутньому житті Володар підземного світу приготував їй щось подібне за створене нею. Вона не турбувалася про це, це було б найменшою з можливих відплат.
До того ж вона вирішила, що якщо їй доведеться заплатити за вбивство цього чоловіка, тоді вся суть Справедливості — брехня, для якої немає різниці між добром і злом. По справедливості, та кара, яка відбулася з її волі над дикою твариною в образі людини, яка вбила Уоррена, повинна бути винагороджена в загробному житті вічним перебуванням в променях Творця поряд з духом Уоррена, а інакше немає в світі справедливості.
До намету ввійшов генерал Мейферт і застиг поряд з Ріккі. Він відвів назад світле волосся і подивився на Верну, яка спокійно сиділа за своїм столом.
Саме він роздобув цей дерев'яний столик на зруйнованій фермі. Він, звичайно, не був схожий на столи в Палаці Пророків, але був набагато зручнішим, ніж оббиті золотом громіздкі письмові столи. Генерал Мейферт пишався тим, що Верна користується його знахідкою.
— А це що таке? — Запитав він, кинувши швидкий погляд на волосся та одяг Ріккі.
— Ну, я поки що не знаю, — відгукнулася Верна. — Щось схоже на представлення одягу Сестер Джегана.
Ріккі склала голі руки на своїх оголених грудях.
— Не просто Сестри, а Сестри Тьми.
— Джеган всю зиму посилав Сестер через перевали, — сказав молодий генерал. — Аббатиса поставила там щити і пастки, — в його голосі з'явилося занепокоєння. — Хочеш сказати, що хтось з них пройшов щити?
— Ні, хочу сказати, що я полювала на них.
— Про що ти говориш? — Розсердилася Верна. — Ми втратили таким чином дюжину Морд-Сіт. Після того, як ти знайшла насаджені на списи голови двох твоїх сестер Морд-Сіт, Мати-Сповідниця заборонила вам марно розкидатися власними життями.
Ріккі посміхнулася. Ця була одна з тих посмішок, якими Морд-Сіт задоволено посміхаються перед тим, як подарувати людям нічні кошмари.
— Марно?
Рікка витягла з мішка жіночу голову. Тримаючи її за волосся, вона піднесла голову до лиця Верни. Потім повернулася до генерала, потрясла головою у нього під носом і кинула її на стіл. На папери повільно засочилась запечена кров.
— Ну, як я і говорила, Сестра Тьми.
Верна впізнала лице, навіть спотворене смертю. Ріккі права, це Сестра Тьми. Цікаво, як Ріккі дізналася, що це Сестра Темряви, а не Світла?
Верна почула кінське іржання біля шатра. Солдати вітали розвідників, що повернулися. Було чути, як люди розмовляли і віддавали накази. Молоти били по розпеченому залізу, немов дзвони. У загоні переступали з копита на копито коні. Проходячі поруч воїни дзвеніли зброєю. Вогонь потріскував, коли в нього підкидали дров або ковалі опускали в нього залізні заготовки.
— Ти торкнулася її ейджем? — Тихо запитала Верна. — Ейдж не діє на тих, кого контролюють соноходці.
— Ейдж? — Хитро посміхнулася Ріккі і розчепити руки. — Ти бачиш ейдж?
Верна знала, що жодна Морд Сіт не залишає свій ейдж. Дивлячись на випираючі з сукні груди Ріккі, Верна могла тільки здогадуватися, куди та сховала ейдж.
— Так, добре, — тон генерала говорив, що він більше не має наміру терпіти. — Я хочу знати, що відбувається, прямо зараз.
— Я була на перевалі Доббін в розвідці і виявила імперський патруль.
— Час від часу вони там з'являються, — кивнув генерал, розчаровано зітхнувши. — Як ти змогла пройти через патруль? І чому жодна з наших Сестер не спіймала їх?
— Ну, цей патруль був ще на тій стороні перевалу, за зруйнованою фермою, — Ріккі знизала плечима і постукала пальцем по столу. — Там, де ти знайшов цей столик.
Верна невдоволено скривила лице. Ріккі не повинна була ходити за перевал. Але Морд-Сіт підпорядковувалася тільки наказам лорда Рала. У відсутність Річарда Ріккі слухалася наказів Келен. Верна підозрювала, що Морд-Сіт підкоряються Матері-Сповідниця лише тому, що вона дружина лорда Рала, а вони не хочуть накликати на себе гнів Річарда. Якщо накази не здавалися Морд-Сіт важливими, вони зазвичай не виконували їх. А коли вважали інакше, то робили те, що від них хотіли.
— Бачу саму Сестру, і у неї сильний головний біль, — продовжила Рікка.
— Джеган, — констатувала Верна. — Джеган наказував їй, або карав за щось, чи читав лекцію. Час від часу він так робить. Це не дуже приємно.
Ріккі поворушила волосся на мертвій голові, розкидавши папери.
— Бідолаха, — протягнула Морд-Сіт. — Поки вона блукала в соснах, притискаючи пальці до скронь, її люди розважалися на фермі з жінками. Ті кричали й намагалися вирватися, але це тільки заохочувало солдатню.
Верна прикрила очі і зітхнула. Деякі так і не навчилися тікати при наближенні Імперського Ордена.
Іноді, коли люди заперечують існування зла, їх зіштовхують лицем до лиця з тим, чого б вони найбільше хотіли уникнути.
— Але я подбала про хоробрих солдатів Імперського Ордена, — знову задоволено посміхнулася Рікка. — Вони були так захоплені, що не звернули на мене уваги. Жінки були перелякані і волали, навіть коли я їх рятувала. Сестра не звертала уваги на крики ні раніше, ні коли я опинилася на фермі, — Морд-Сіт на секунду задумалася і продовжила звіт про подію вже більш серйозним тоном. — Одна з жінок була блондинкою і приблизно мого зросту. І тут мені в голову прийшла думка. Я натягнула її плаття, розпустила волосся і стала схожою на неї. Потім дала дівчині одяг одного з солдатів і веліла їм бігти, не обертаючись, до пагорбів, у протилежному напрямку від Сестри. Мені не довелося повторювати це двічі. Потім я сіла на лавку поряд з коморою. Скоро з'явилася і Сестра. Вона побачила мене, я сиділа, схиливши голову, і удавано плакала. І вона чомусь вирішила, що інша жінка ще всередині з чоловіками. Сестра сказала: «Прийшов час для того, що ці тупі виродки зробили з тобою і твоєю подружкою. Його Високість чекає від нас звіт, і чекає його терміново. Він готовий почати наступ «.
