Твердиня - Кидрук Максим Иванович (книги полные версии бесплатно без регистрации .txt) 📗
1 Янгстери (англ. youngsters) — молодь.
(«iPhone 4S», «SamsungGalaxy S II»), дорогі фотоапарати, планшет¬ці комп’ютери; молодші користувалися дешевими і більш популярними серед молоді телефонами, з їх кишень стирчали звичайні «мильниці», щпланшетів не було взагалі. Різнився також одяг. Молодші шукали компроміс між зручністю і стилем. Одяг мав хай трохи, та все ж підкрес¬лювати належність до тієї чи іншої субкультури. Старшим же було на¬чхати, як вони виглядають. Вони в Андах, у Перу, а значить, вдяганка мусить відповідати двом головним вимогам: зручна — раз, тепла —два. Псе решта не має значення.
Пірсингу й татуювань на відкритих частинах тіла вистачало і в тих,
І в тих.
— А це хто? — Ґрем стрельнув поглядом в інший кут стола.
— Що? — не розчув Айк. — Вони з вами? Айк заперечно похитав головою і зневажливо цвіркнув, прикрив¬шись долонею:
— Кануки1.
— А-а. — Грем багатозначно посміхнувся. — Туристична група. Завтра вирушають по Дорозі Інків до Мачу- I Іікчу2. Раптово канадці засміялися і заляскали долонями по столу. Кану- кіи було більше; вони здійняли такий галас, що американці надалі не могли перемовлятись, не підвищуючи голосу. Левко витягнув шию, силкуючись розгледіти причину пожвавлення. [ Канадці схилились довкола сумирного щокатого здорованя двоме- фового зросту, який товстими пальцями відривав прозорий пластик під картонки, видобуваючи з упаковки спрей-балончик розміром тро¬хи менший за лак для волосся. Балончик був білого кольору з чорним ковпачком дивної форми.
— Калебе, я думав, ти глузував! — гигочучи, говорив невисокий кучерявий хлопчина.
— Ха-ха! Він крейзі! — сміялася смагляволиця тілиста чорнявка, циіцадок мігрантів з Індії.
1. Кануки (англ. canucks) — сленгова назва канадців, що закріпилась за нацією з се¬редини XIX ст., на кшталт «янкі» для американців чи «ківі» для новозеландців. І Іоходжешія слова невідоме.
2. Дорога Інків до Мачу-Пікчу – збудована інками мережа кам’яних доріг в Андах, що веде до Мачу-Пікчу. Вздовж розташову¬ються поселення, тунелі, сільськогосподарські тераси та інші інкські руїни. Нині Популярний маршрут для піших походів (загалом триває 4—5днів).
—Ви ще мені подякуєте, — незворушно гудів здоров’як.
Попри значні габарити, хлоп не виглядав загрозливо. Обличчя –
кругле, плечі — вузькі, руки — без жодного рельєфного м’язу. Він був за кількасот гамбургерів від того, щоб стати забрезклим вайлом.
—Що там? Що то таке? — Не всі з гурту розуміли, над чим поті¬шаються їх приятелі.
—Ось. — Калеб нарешті вийняв балончик з пластику, виставик його на всезагальний огляд і серйозно продекламував: — Газовий ба¬лончик проти ведмедів.
—Га-га-га-га-га! — розреготалась уся зала.
—Ти приволік його з Канади? — знову кучерявий.
—В Андах немає ведмедів, Калебе, — гримнув через стіл Айк Міт- челл.
—Зате є пуми, — ображено прогундосив здоровань.
Противедмежий спрей пішов по руках. Дорослі чоловіки поводи¬лись, мов діти: лякали один одного, імітуючи пирскання, принюхува¬лись до ковпачка, — проте сміх поволі затихав, і збудження вляга¬лось. Інцидент так би й завершився, якби цієї миті у кімнату не ввалився «скажений» Нейт.
—Ола, амігос! Комо естас? — У правій руці він стискав коричне¬вий паперовий пакет. Судячи з форми, всередині була літрова пляш ка. Мабуть, віскі. Або щось інше, що горить.
—Друзяко! — в один голос викрикнули Едді з Ленсом. — Ми вже зачекались!
Нейт був яскравим блондином із закаляним веснянками гостроно¬сим писком. Очі мав кольору зацукрованого меду, колючі й зверхні. Левку він не сподобався з першого погляду.
—Щось роздобув? — спитав Айк.
—Тс-с... — Нейт приклав пальця до губ, а потім тихо додав: – А то! — І під столом передав пляшку Айку. В «Samay Wasi» заборо¬нялося приносити і розпивати щось «важче» за пиво.
—Айку, любий, тільки не треба, як учора, — невдоволено мурк¬нула Меґан.
—А що було вчора? — зобразив дурника американець. Узяв па¬кет, поставивши його на стілець собі між ноги. З обгортки виткнулось горлечко, і Левко по пляшці впізнав віскі «Jameson».
На лихо, саме в цю мить противедмежий спрей опинився біля вес¬нянкуватого Нейта.
—Що за штука? — Хлопець потягнувся за балончиком.
—Газовий балончик проти ведмедів, — повідомив Едді.
— You’ve got to be kiddin’ me!1
—Я тобі серйозно кажу, — замахав Едді. j Побачивши зображення ведмедя, Нейт смикнув бровами. Наступ¬ної секунди в його очах заграв шалапутний полиск.
— Чий це? — Веснянкуватий підняв балончик, стискаючи його, наче гранату, що от-от вибухне.
— Мій, — потупившися, сказав Калеб. — Будь обережний, не сплутай зранку з дезодорантом.
Дружній вибух реготу.
—- А давайте залишимо його в туалеті замість освіжувача, — під¬хопила нову хвилю Меґан.
—Ха-ха-ха! — Ото комусь буде сюрприз! — хтось із канадців.
—А тебе ведмежа морда не насторожує? — Нейт труснув балон- ЧИ ком
— Тоді требазамалювати етикетку, — Меґан.
—Я тобі завтра підсуну замість лаку для волосся.
Меґан показала Нейтуязик:
—Я не користуюсь лаком для волосся у подорожах, телепню. Несподівано до розмови підключився один з товаришів Калеба. По¬крутивши в руках рештки упаковки, він надибав цінник:
—Калебе, ти заплатив за цей лайномет тридцять п’ять баксів? Бо- чші тебе розірвало, друже!
—А що? — буркнув Калеб. Йому не сподобалось, як усе повер¬нулося. Зрештою, він не зробив нічого ганебного — надмірна обереж¬
1 Ви мене розводите! (амер.)
ність ніколи нікому не заважала. Проте вдіяти нічого не міг. Не його ви – на, ідо галаслива компанія завжди знаходить об’єкт для групового висміювання. В іншій ситуації ніхто не звернув би уваги на його ба¬лончик.
—Міг би тиждень не прати шкарпетки, а потім кидатись ними у ведмедя — ефект був би той самий! — набирав обертів Нейт. — Ще й на пральному порошку зекономив би.
—Через тиждень вони вертатимуться назад бумерангом, Нейте, — пробасив Ленс.
Новий, ще більший спалах реготу. Едді з Айком не могли заспоко¬їтися цілу хвилину. Грем реготав з усіма.
—Маєш рацію. — Веснянкуватий кумедно зімітував голос Кале¬ба: — Тоді без цієї бризкалки точно не обійтися.
Пропорційно з жалем до Калеба росла Левкова ненависть до Не- йта. Нейт був з тих, про кого ірландці говорять: «Деякі люди живі ли¬ше тому, що пристрелити їх протизаконно». І щойно українець про це подумав, як почув Сатомі. Схилившись до Грема, дівчина проказала:
—Він такий милий. О, так! Звісно! Десь у Габоні серед орангутангів Нейт був би пер¬шим хлопцем на селі.
—Давайте його випробуємо! — несподівано викрикнув веснян¬куватий, по-бойовому махнувши балончиком над головою.
—Не треба! — сполохано підхопився Калеб. — Віддай мені.
—Не дрейф, канадцю, я не буду випускати все — лишу й тобі на разок пальнути по клишоногих.
—Ги-ги! — Інші кануки, замість підтримати співвітчизника, при¬єдналися до глуму.
—Це може бути н-небезпечно. — Калеб почав заїкатися. — Д-дай сюди.
Нейт відсмикнув руку.
—Це задля твоєї ж безпеки, Кайле. Ти маєш бути впевнений, що антиведмежий спрей спрацює, коли потрібно.
—Я К-калеб, а не К-кайл. — Здоровань почервонів від злості... і від сорому. Він був не готовий до надмірної уваги з боку сторонніх.
—От уяви, — веснянкуватий пропустив зауваження, — швендя-єш ти по Мачу-Пікчу, а тут просто з прірви випурхує розтуди-його- маму цілий грізлі і репетує на тебе, а ти такий —. хопа! — чувак, йди гуляй, у мене bear spray, і дістаєш свою прискавку. — 3 Нейта міг ви¬йти чудовий стенд-ап-комік: народ, пирхаючи, сповзав під стола.— Направляєш її на ведмедя, і тут — клац! клац! — а воно не стріляє.
І що тоді, друже? — Американець скорчив скорботну міну. — Гівно- баласту штанцях буде найменшою твоєю проблемою на той момент. І. Сміх, сміх, сміх. Тільки Калеб, мов гора, мовчки стримів з іншого Соку стола. Нейт глумливо правив далі:
