Історія України-Руси. Том 9. Книга 1 - Грушевський Михайло Сергійович (мир бесплатных книг TXT) 📗
Потім над'їхали козацькі свашки, котрим дано господи і всякий достаток. Потім приготовано до столу; господар й. м. просив свого зятя на обід, той не скоро вбрався, і господар й. м. мусів його довго чекати. Нарешті прийшов перобравшися в инші шати польські, і господар посадив його коло себе. Почали їсти, за здоровє пити, з гармат бити, а Тиміш по давньому ані бе ані ме 19)-що дуже ображало господаря, й. м. Грала музика волоська й турецька, всякі штуки Турки представляли 20), до самої ночи.
Другого дня в субботу п. Тиміш готовився до шлюбу 21), не був при столі. Пані боярки всі й панни волоські, богато прибрані танцювали в замку, а пан Тиміш на виду у всіх курячи в вікні 22) приглядався волоському танцеві. Також в неділю рано боярки і молодіж волоська танцювала, а потім господар й. м. і господарева її милость домну 23) Розанду, дорогий скарб свій, незграбному, ледачому, німому хлопові 24) з незносним жалем віддали. До церкви їхав своїм конем турецьким з пером, в дорогих шатах, від господаря й. м. дарованих; при нім двоє хлопців. Провожали його бояре як щось добре; привели їх до ковра, і вони ставши на колінях згідно з звичаєм собі присягли. Повертав пан Тиміш з церкви до замку франтом, весело, обнявши панну 25). Збіг народу був великий; стріляно з гармат, співано. Донька господаря слізами обливалась зза того кого перед тим жадібно виглядала і пісні козацькі співати собі казала 26). Сіли потім до столу, по свашок карету післано- але їх дома не застали, бо в карвасарі були на горілці. Привезено їx до замку- виглядали як якісь страховища, а то все були родички Хмельницького-дуже негарні 27), в (чорних) жидівських капотах 28)-одначе підшитих соболями, з великими ковнірами-мабуть хотіли під волоський стрій приподобитись. Богато про них можна б було писати-але стид не дає. Всіх їх трактувала в инших покоях господарева ї. м. Господар же й. м. раз-по-раз припрошував свого зятя, п.Тимоша, аби їв і пив і веселий був; нарешті той нахиливши голову до п. Кутнарского потиху вимовив сі слова: “Дякую дуже господареві й. м., що всього подостатком; чого ж більше треба?” Дав Біг добре слово почути! Тут зараз турецька музика почала грати за здоровє Хмельницького і сполученнє домів, з гармат на радість бити 29). П. Тиміш післав свою музику: по орґаніста, 3 скрипників, віоліста і позавніста 30). Заграли йому по польськи 31), аж тоді розвеселивсь і велів іти в танець козакам-ті як худоба тислися до покоїв 32). Пили аж до першої години в ночи. Але свашок завчасу відпроваджено до господи-бо боярині їм щось були примовили, а козачка одна, Ганка Каспровська 33) дуже розгнівавшись і при господаревій ї. м. бояриням сказала: “Чи на кепство 34) ми тут до вас приїхали? коли ви приємніші 35) від нас, то чому дочку вашу за козака 36) даєте?” Сі слова сказала попереду, потім їдучи сходами звалилася-бо була товста і пяна, ледви її запровадили до карети. Инші тримались на ногах, і кожного разу як візники і ленгоші тих свашок відвозили, вони давали їм горіхів “в контентацію”.
Потім п. молодий-зірвавшися від столу, пішов до свого покою, а звідти до ліжниці, де й скінчилась фортуна й дівоцтво панни молодої 37). Другого і третього дня п. Тиміш з покоїв не виходив. В середу виїхав в поле на переїздку. В четвер господар й. м. і господарова ї. м., домна Розанда і п. Тиміш, также бояре і боярині обідали в покою; мало кого туди пускали-бо двірські панни служили при столі господареві й. м. 38). П. Тиміш з своєю жоною пішов у танець, Виговський і Тетеря йому служили; господар за той труд подарував йому штуку золотоглаву, але він прийнявши і уклонитись за неї не потрапив. Того ж дня п. Тиміш обдарував значніших бояр. Господареві й. м. дарував сорок соболів, жоні своїй адамашкову шубку на соболях, боярам по сотні талярів левкових-ті про них мало дбали. На то господар й. м. дарував свому зятеві 4 коней з сідлами і двох волоських румаків. Посол від господара й. м. мультанського, бувши при тім, офірував йому (Лупулові) коня турецького з сідлом, а п. гетьманичові килим 39) і штуку золотоглаву; инших послів не було 40). Посагу за донькою дав господар й. м. 2 тисячі талярів, окрім иншої виправи; осібно золотих червоних дві тисячі, карету, скарбові вози й инших річей богато-піклуючися про свою доньку. Виговському дарував господар й. м. 10 ліктів оксамиту, 20 ліктів атласу, блам (міх) на футро з рисів і триста левкових талярів; Тетері 10 ліктів атласу оксамиту, 10 атласу, і півтораста левкових талярів; иншим полковникам сукна і блавату на пару суконь і по 150 левкових, осавулам і сотникам грошима давано-ті їх без сорому як довгу якогось домагались.
В пятницю 6 вересня 41) (Тиміш) виїхав з Яс; господар й. м. проважав його до того місця, де його витав; господарева ї. м. їхала з бояринями. Зсівши з коней прощались, і як довго ще господар й. м. розмовляв з зятем, весь час Розанда господарівна обіймаючи господареву ї. м. ревно плакала. Потім підійшла до господаря й. м., щоб попрощатись; він її поцілував показуючи веселе лице, але серце мав обтяжене жалєм; ледви вона випустила його ноги. Потім боярині і бояре прощалися з нею. А п. Тиміш, підчас коли господар стояв з відкритою головою, всів на коня і насунувши шапку поїхав. Господар збувши такого гостя поїхав до міста 42).
Се, як бачимо, оповіданнє з становища панського льокая, але недалеко відбігав від нього і коротке оповіданнє, писане з перспективи пізніших подій представника молдавського боярства Мирона Костина: Того року Василь воєвода мусів справити весілля своєї доньки Руксанди з Тимушем сином козацького гетьмана Хміля. Була се дуже не дібрана пара як з походження так і виховання. З нашої сторони 18-літнє панованнє, рівне монархії, велике богатцтво і слава роду, а та сторона-ледви два роки як вийшла з хлопів. Руські жінки підчас весілля літали по всіх кутах з своїм ладканнєм. Зять мав тільки вигляд людини, а характером був чистий звір. Але що повинно було бути на княжім весіллю-нічого не бракувало. За весь час закладом з нашого боку були в Чигрині племінники воєводи-сини начальника війська Гавриїла і Юрий, боярські сини Бугуш і Прежескул. Пробувши в Ясах кілька тижнів Тимуш з осавулами, полковниками й отаманами поїхав до Чигрина з молодою жинкою. А Василь воєвода, завдяки сьому шлюбові, викликав підозріння у Турків і у сусідів, особливо Матвія воєводи, давнього свого ворога, і з сього часу дім Василя воєводи, що зайняв був перед тим таку тверду позицію, швидко почав хилитися до упаду 43).
Сучасне звідомленнє венеціянського посла в Відні Джустініані до сіньорії-властиво варшавська реляція, долучена ним до свого звідомлення, займається виключно політичними моментами події:
І вересня відбулося весілля Тимошка з господарівною. “Він прибув з 4 тисячами людей, а господар стрів його під Цецорою, в трьох милях від Яс. При появі такого множества козак збентежився, підозріваючи в тім якесь лукавство, але потім заспокоєний засміявся і війшов з господарем до Яс тільки з тисячею своїх людей. Між иншими розмовами, що мав господар з новим зятем, доносять, була одна про біжучі справи, і господар ріжними доводами намовляв покоритися королеві, як свому панові, і притримуватися мирного договору. Але той на сі слова витяг до половини свою шаблю і сказав: “Поки ся шабля при моїм боці, не перестану старатися коло знищення польського імени, і доки буде хоч найменша кістка польська і козацька, не буде згоди”. Господар завважив, що його батько, Хмельницький, післав же просити у короля замирення, і виявляв йому належну покору. Але на се молодик відповів, що так треба поступати з Поляками, аби їх заспокоїти і підпустити до себе ближче, а тоді вийняти з-за пазухи камінь і вибити їм зуби. Своїм звичаєм-відповідно своїй брутальній натурі-додав він ще ріжні погрози королеві і Річипосплитій. А потім перейшовши до инших розмов, закінчили постановою напасти на Валахію і вигнати її господаря, щоб передати його володіння молодому Хмельницькому. Сповіщають, що ніби то Татари вже й вийшли з Криму, мовляв у поміч на Валахію 44).
