Історія України-Руси. Том 9. Книга 1 - Грушевський Михайло Сергійович (мир бесплатных книг TXT) 📗
Додам, що наш постійний інформатор Ґоліньский спочатку зловив був малу польську качку на тему, як то польські жовніри відомстилися Хмельницькому за смерть Каліновского; потім одержавши новішу відомість, зачеркнув сю байку і вписав певніші вісти:
“В октобрі(!) прийшла відомість, ніби то син Хмельницького Тимошок (Timoszek) їхав на весіллє, женитися, до господаря волоського, з великим достатком. Та йому на певнім місці заступило дорогу литовське військо з Волохами і вдаривши з-заду і спереду, ніби то вбило кілька тисяч козаків що були з ним: вози, карети забрало, немалу здобич військо взяло, а самому синові голову стято, і Хмельницький був тим розжалений, та роздумував, як за те відомстити”. Се зачеркнено, і трохи нижче дописано:
“Таке видумували ті, що хотіли б таке побачити, тільки самі битись не хочуть. Тимошок, син Хмельницького жив і оженився з господарівною з великим достатком, в згоді, великі дари віддавано від ріжних осіб. Приїхав Тимошок Хмельницький з 3 тис. козаків, а батько, старий Хмель, став на поготові з козацьким військом, чекаючи, як то його сина на Волощині приймуть і частувати будуть. Господар виїхав напротив нього у 8 тисячах, і Тимошок з козаками побоялися, що то може якась зрада; тоді господар, помітивши, виїхав до Тимошка в 50 коней, і той до нього також: привітались і господар віншував Тимошкові щастя й здоровля, за сина со(бі взяв); Тимошок до господаря нічого не казав. В неділю (очевидно-було весіллє, кінець фрази відірвано с. 594).
Як їхали молоді до Чигрина і як їх там стрічали, наші українські свідки не записали. У Ракушки-Самовидця заховавсь тільки відгомін нарікань статочних людей, що се весіллє “відправлялося з великим коштом так господаря волоського, яко теж і людей зостаючиx-куди тоє військо з весіллєм ішло, бо не в малій купі йшли, а люде своєвільні” (с. 32). А з Чигрина маємо тільки лист старого Хмельницького до московського сусіди-путивльського воєводи, зі сповіщеннєм про приїзд молодих, і щасливо осягнену мету-посвояченнє з господарем молдавським.
Б. м... кн. Феодору ОндрЂевичу Хилкову Стародубскому Богданъ Хмельницкий гетманъ войска Запорозкого здравия зычит, приятельский поклон оддаєт. По два разы пришло писмо до нас, же мы тебЂ господинови не ознаймуєм ни о чем. Тепер маємо вЂдомость, же короля польского идутъ послы к нам, одножъ єшче не пришли, не знаємъ с чимъ идутъ. А мы уже за ласкою божею зповиноватили-смо ся з Васильєм воеводою земль Молдавских, и уже сын мой з дочкою Василя воеводы єго милости к нам зо въсею утЂхою повернулъ. Притом просимъ тебе господина, абысь в приязни з нами впредь был; а мы готови его царскому величеству во всемъ служить. Притом буди здравъ и Богом храним. З Чигирина дня 21 сентебря року 1652. Вашей милости всего добра зычливый приятель, служить рад, Богданъ Хмельницкий гетманъ войска Запорозкого 45).
Мабуть більше виявом неприязних настроїв; ніж реальних відомостей треба вважати поговори в польських столичних кругах, що молоді не добре живуть між собою, Тиміш зле поводиться з жінкою і хоче відіслати її до батька. Венецький посол у Відні мав таку реляцію з Варшави з 15 листопаду: “Кажуть, що син Хмельницького, знеохочений до жінки, хоче відіслати її до батька господаря; а що той не віддавав її, і згодився тільки під страхом грізних сил козацько-татарського війська, що незадовго перед тим знищило польське військо Каліновского, то думають, що там з повороту до дому сеї дами будуть лише тішитись, і батько був би радий, щоб Поляки при першій нагоді помстилися за нього (над козаками)”. Сподівались, що Радивил, як дівер господарівни, певно з свого боку приложить до того всі сили 46).
До французьких газет ся відомість пішла ще з більшими прикрасами: Син гетьмана Хмельницького Тимошко уже двічі бив свою жінку, недавно видану за нього доньку молдавського господаря, закидаючи їй відносини до великого візиря, коли вона була закладницею в Сералі, і за протекцією візиря хотіла звідти видістатися; але Хмельницький-батько, дуже заінтересований в приязни (господаря), всякими способами старається прихилити сина, аби краще поводився з жінкою 47). Але більше таких вісток ніде потім не виникає 48) і тому треба вважати оповіджене вище за сплетню, або чиюсь вигадку.
Примітки
1) Ориґінал в Польських справах 1652 р., стовб. 1-б. л. 169.
2) Jorga, Acte si fragmente (Actes et fragments relatits a 1'histoire de Roumains, 1895), c. 214-5.
3) Признаюсь, що раніш я мав сумніви на сім пункті-чи не з пізнішим памфлєтом маємо діло.
4) Надрукований в тійже збірці Йорґи с. 214 дд.
5) Напр вираз “свашки” перекладчик помішав з “швачки”, і відти вийшли ріжні непорозуміння, і под.
6) В поль. тексті Tymosz, в нім. Timoszek.
7) Non tam libenter quam reverenter.
8) Cum fronte non sine nube.
9) 26 було в понеділок.
10) W Prutach w Koyczanach-uber Pruty in Skzycani.
11) Ledaco srodze bylo, sehr kahl anzusehen wahren.
12) Wie Gotze und als entrucket stand, як ідол або зачарований.
13) Nicht gar klein, sondern zimlich starck, unnd grob, в польськім wzrostu malego, ale wielki duren.
14) Так в поль., в нiм. zwey Rittwagen von Fichten-Holz.
15) Нім.: die meisten allerhand Gattung, пол.: wiecey holoty.
16) Так звався струнний струмент, вживаний мандрівними сербськими співцями-музикантами.
17) Так в поль., нім.: wie ein Wolff in Gestrauch.
18) salva venia.
19) Так поль., в нім.: Iohaunes in eodem.
20) Йорґа думає, що се мова про Караґез, маріонеткову комедію.
21) Нім. zur Copulation.
22) Piiac dimna tabake: одні се поправляли на “курячи”, инші толкували, що мова йде про чорну каву, справу рішає нім.: soff Rauchtaback.
23) В нім. титул dumna прикладається тут і далі до дружини Василя, в пол. до Розанди.
24) Так в поль., в нім.: dem ungeschickten und unbehobelten groben lumpenen Kerdel.
25) В нім.: “і поцілував свою молоду”.
26) У Твардовского: “не був він неприємний господарівві, що в вільній хвилі вчорашніх своїх розплетин казала собі співати руських пісеньок про нього” (с. 77). В кількох місцях коротше і бідніше оповіданнє Твардовского збігається дуже близько з наведеною ширшою аномінною повістю.
27) szpetne, в нім.: hessliche, grawliche weiber.
28) giermakach.
29) Німецький перекладчик дві остані фрази зрозумів як слова Тимоша.
30) Posaun-велика труба, бас.
31) Очевидно “польське” тут в противставленю до “волоського”, означає просто “своє”, що могло бути так само польським як і українським.
32) Так поль., в нім.: die denn wie das Vieh in Morast sich herumb warffen, вовтузилися як худоба в болоті.
33) Нім.: Karpicza.
34) kiepstwo, пізнішою рукою зачеркнено і виправлено: blazenstwo.
35) Пол.: pryiemneysze, нім.: pysznieysze.
36) Поль.: kozaczka.
37) Gdzie actum est de fortuna et integritate mlodej panny.
38) Се місце вказує, що автором був котрийсь з дворян господаря нижчої катеґорії; тим пояснюється, що він спиняється виключно на чисто зовнішніх подробицях (відмінно від другої реляції, що зараз наведу).
39) kobierzec.
40) В нім. коня дарують мультанському послові, потім наступає прогалина, і в звязку з тим ріжні непорозуміння в перекладі.
41) День сходиться з калєндарем.
42) Радивил, переказавши за сею повістю ріжні вияви козацької некультурности заважає: “Так довершився сей акт крайнього варварства; відраховано 50 тис. талярів, карету на 6 коней і ріжні футра, і сей політичний свояк (politicus affinis) поїхав до дому, лишивши великий жаль господареві, що против волі дістав такого недолугого зятя”. Кілька подробиць має бути в книзі Bisaccioni, Historia d. guerre civili, Venetia 1655, котрої я досі не міг добути.
