Перше Правило Чарівника - Гудкайнд Террі (бесплатные серии книг TXT) 📗
Річард надкусив шматочок сиру і, скривившись, кинув його на стіл.
— Що трапилося? — Поцікавився Зедд.
— Це найогидніший сир, який мені коли-небудь доводилося їсти! Смак прямо-таки нудотний!
Зедд підняв скибочку, покрутив його в руках, понюхав і ризикнув спробувати.
— Самий звичайний сир, мій хлопчику. — Чарівник знизав плечима.
— Чудово, тоді їж його сам.
Зедд не став відмовлятися. Річард і Келен швидко покінчили з закускою і, посміхаючись, дивилися на старого. Нарешті Зедд задоволено відсунув останню тарілку, і вони відправилися на прогулянку по Народному Палацу.
Загудів дзвін, який скликав на посвяту. Довгий передзвін, багаторазово відбитий луною, заповнив собою всі зали і коридори. Мешканці Палацу поспішно кинулися до майданчиків і, ставши навколішки, почали співуче повторювати формулу посвяти. Подібне видовище явно не викликало захоплення у Матері-сповідниці. Річард подумав було, що не завадило б скасувати цей ритуал, але потім вирішив, що головне він уже зробив.
Друзі покинули похмурі палацові лабіринти. Яскраві промені зимового сонця на мить засліпили їх. Сходи, висічені в камені, спускалася у величезний кріпацький двір. Підійшовши до краю обриву, всі троє завмерли. Внизу виднілася незліченна кількість народу. У Річарда вирвався здивований вигук.
Двір був заповнений воїнами. Тисячі солдатів, шеренга за шеренгою, вишикувалися перед Шукачем і застигли по стійці смирно. Попереду, біля самого підніжжя сходів, стояла особиста охорона Першого Радника, що носила раніше, до вступу Майкла на посаду, почесне звання Вестландської внутрішньої гвардії. Вітер грав жовтими знаменами. Щити і палиці блищали на сонці. Позаду гвардійців виднілося грізне вестландське військо. А далі — численні сили Д'хари. Найпершим, склавши руки на грудях, стояв Чейз. Страж кордону, мружачись, дивився на Шукача. Поруч з Чейзом стирчав вкопаний в землю кілок з відрубаною головою Майкла. Пануюча навколо тиша потрясла Річарда.
Зедд рішуче підштовхнув одного вперед. Келен стиснула його лікоть і, тримаючись дуже прямо, пішла поруч, минаючи довгі прольоти і широкі сходові площадки. Чейз дивився прямо в очі Шукачеві. Річард зауважив Речел. Правою рукою дівчинка міцно трималася за штанину Чейза, лівою — стискала свою Сару. З іншого боку в ляльку вчепилася рука Сіддіна. Ледве побачивши Келен, Сіддін відпустив ляльку і помчав до сповідниці. Келен, сміючись, підхопила хлопчика на руки. Він посміхнувся Річарду і збуджено заторохтів щось на своїй мові. Келен притиснула малюка до себе, пошепталася з ним і, опустивши на землю, взяла за руку.
Капітан Внутрішньої гвардії виступив на крок вперед.
— Шукач Річард! Внутрішня гвардія Вестланд побудована і готова принести тобі присягу вірності.
Командувач вестландського війська став поряд з капітаном.
— Як і вестландське військо.
— Як і сили Д'хари, — луною відізвався д'харіанський полководець.
Річард онімів. В душі його піднялася хвиля гніву.
— Ніхто нікому не буде присягати на вірність, а вже тим більше мені! Я Шукач і нічого більше. Зарубайте це на носі. І лісовий провідник!
Річард окинув поглядом море голів. Всі погляди були прикуті до нього. Він подивився на насаджену на спис закривавлену голову Майкла і на мить прикрив очі. Потім повернувся до воїнів Внутрішньої гвардії.
— Поховайте його. І голову, і тіло. — Ніхто не рушив з місця. — Зараз же!
Гвардійці підскочили на місці, віддали честь і поспішно кинулися виконувати наказ. Річард звернув погляд на застиглого перед ним д'харіанського полководця.
— Розішліть вістових. З усякою ворожнечею покінчено. Війна припинена. Прослідкуйте, щоб збройні формування були відкликані по домівках, всі окупаційні війська виведені. Кожен воїн, який скоїв злочини проти мирних жителів, — неважливо, рядовий це чи генерал, — повинен постати перед судом. Якщо вина його буде доведена, він понесе законне покарання. Жителям Серединних Земель необхідно надати допомогу з продовольством. Відповідальність за це покладається на війська Д'хари. Відтепер кожен має право розводити вогонь. Якщо воїни, з якими ви зіткнетеся, не погодяться з даним наказом, вам доведеться переконати їх. — Річард вказав на командувача вестландським військом. — Зберіть загони і допоможіть їм. Разом ви будете представляти досить грізну силу, щоб з вами рахувалися. — Офіцери здивовано втупилися на Шукача. Він нахилився і тихо додав: — Крім вас, ніхто не в змозі з цим покінчити.
Воїни притиснули до грудей кулаки і вклонилися.
Д'харіанський полководець підняв очі на Річарда. Погляди їх зустрілися.
— Слухаю, Магістр Рал.
Річард здивовано подивився на офіцера, але вирішив, що той назвав його Магістром Ралом за старою звичкою, і не став задавати зайвих питань.
Шукач зауважив стражника, що стояв трохи осторонь. Того самого, що ніс варту тиждень тому, коли Річард залишав Народний Палац. Він тоді запропонував подорожньому коня і попередив його про дракона. Річард жестом підкликав до себе стражника. Той вийшов вперед і встав струнко, стривожено дивлячись на Шукача.
— Тут є одна справа. — Стражник мовчки чекав. — Мені здається, ти впораєшся з нею краще за інших. Я хочу, щоб ти зібрав всіх Морд-Сіт. Всіх до єдиної.
— Так, ваша милість. — Воїн зблід. — Все Морд-Сіт будуть страчені до заходу сонця.
— Ні! Я не бажаю, щоб їх стратили!
— Що я повинен з ними зробити? — В замішанні запитав стражник.
— Ти повинен знищити їх ейджіли. Всі! Я не хочу більше бачити ні одного ейджіла. — Річард підняв той, що висів у нього на шиї. — Крім цього. Потім ти знайдеш для них нові сукні. Їх одежі спали. З усіма Морд-Сіт слід поводитися з добротою і повагою.
Очі стражника полізли на лоб.
— З добротою, — пробурмотів він, — і з повагою?..
— Так, саме це я і сказав. Їм потрібно підшукати якусь корисну справу. Морд-Сіт повинні навчитися поводитися з людьми так само, як поводяться з ними: з добротою і повагою. Я не знаю, як саме ти цього досягнеш, доведеться тобі подумати. Ти, схоже, недурний хлопець. Домовилися?
Стражник нахмурився.
— А якщо вони не захочуть змінитися?
Річард блиснув очима.
— Скажи всім Морд-Сіт, що якщо вони вважатимуть за краще слідувати колишнім шляхом, то в кінці їх чекатиме Шукач з білим Мечем Істини.
Воїн посміхнувся, приклав до серця стиснений кулак і рвучко вклонився.
— Річард, — гукнув Чарівник, — ейджіли — породження магії, їх не так-то просто знищити.
— Тоді допоможи йому, Зедд. Допоможи знищити ейджіли або заховати їх покраще. Загалом, тобі вирішувати.
Зедд посміхнувся.
— Буду радий допомогти в цій справі, мій хлопчику. — Зедд завагався, провів кістлявим пальцем по підборіддю і неголосно запитав: — Річард, ти дійсно думаєш, що все це спрацює? Я маю на увазі виведення військ і допомога вестландського війська? Ти думаєш, цього досить?
— Можливо, й ні. Але ти краще не розповідай нікому про Перше Правило Чарівника, поки всі не повернуться додому. А потім ти відновиш кордони, і ми знову опинимося в безпеці. І з магією буде покінчено.
Зверху долинув громовий рев. Річард задер голову і побачив Скарлет. Дракониха повільно спускалася по спіралі, готуючись приземлитися біля підніжжя сходів. Гвардійці, волаючи і спотикаючись, кинулися врозтіч. Скарлет спланувала на кам'яні плити перед Річардом, Келен, Зеддом і двома діточками.
— Річард! Річард! — Прокричала дракониху, стрибаючи з ноги на ногу. Величезні крила тремтіли від збудження. Червона голова метнулася до Шукачеві. — Яйце проклюнулися! Там такий прекрасний малюк! Ну зовсім як ти говорив! Давай полетимо в гніздо. Я хочу, щоб ти сам помилувався на мого дракончика! Він такий сильний! Тримаю парі, не пройде і місяця, як він навчиться літати. — Тут Скарлет нарешті звернула увагу на гвардійців. Вона повернула голову, обводячи присутніх критичним поглядом. Потім звернулася до Річарду: — О духи! Знову зв'язався з цілим військом? Тобі підсобити? Як щодо драконячого полум'я?
