Перше Правило Чарівника - Гудкайнд Террі (бесплатные серии книг TXT) 📗
Зедд сидів в повному заціпенінні і уважно слухав. Деякі слова самі по собі мали магічні властивості, і ніхто, крім народженого з даром, не зміг би утримати їх в голові. Ці слова спрацьовували, як спускові гачки, повністю стираючи з пам'яті весь зміст Книги. Захист від непередбачених обставин. Захист від випадкової людини. Прочитати таємну Книгу може будь-хто, але не кожному дозволено її запам'ятати. Те, що Річард спокійно вимовляв ці слова, доводило, що він народжений з даром. Народжений магією і для магії. Як би Річард не ненавидів усе, що пов'язано з магією, він був чарівником. Все відбувалося за словами стародавніх пророцтв.
Незважаючи ні на що, старий захоплювався Річардом. Захоплювався ним і сумував за ним. Але головне, нарікав на власний недомисел. Він постарався би оберегти Річарда від сил, які могли оволодіти ним, якщо б тільки знав правду. Народжені з даром в перші роки життя завжди уразливі. Уразливі, поки не зміцніють. Доказ тому — сам Даркен Рал. Ось чому Зедд волів нічому не вчити Річарда, не присвячувати його в таємниці чарівництва. Старому здавалося, що єдиний спосіб захистити дитину — приховати його від сил зла. Зедд і сподівався на те, що у Річарда є дар, і одночасно боявся цього. Він розраховував, що здібності хлопчика не проявляться до тих пір, поки той не змужніє. І ось тоді-то, думав Зедд, у них буде достатньо часу, щоб зайнятися таємною наукою. Чарівник терпляче чекав свого часу, розуміючи, що зайва поспішність може коштувати хлопчикові життя. Але все виявилося марним. Його обережність не привела ні до чого хорошого. Зедд завжди відчував, що у Річарда — дар, що він виняткова особистість. Всі, з ким Річарду доводилося зустрічатися, розуміли, що він не схожий на інших. Винятковий. Відзначений магією.
Чарівникові згадалися довгі лісові прогулянки в товаристві Річарда. Скільки незабутніх хвилин життя подарував йому цей хлопчина! Тоді Зедд вперше пізнав щастя, доступне більшості людей. Щастя мати друга. Тим, хто посвячений у таємниці магії, рідко дається таке. Зазвичай люди відчувають перед чарівниками забобонний страх, дивляться на них з побоюванням, запобігають перед ними. Річард щиро любив старого, довіряючи йому і захоплюючись ним. Славні це були часи. Роки без магії. Кращі роки його життя. На очі Зедда навернулися сльози.
Річард спокійно і впевнено декламував Книгу. Судячи з усього, він знав її досконало. Зедд зловив себе на тому, що пишається своїм вихованцем, і відразу ж гірко пошкодував про його талант. Більшість подій, що згадуються в Книзі Пророцтв, вже відбулася. Виросла зміїна лоза. З шкатулок були зняті верхні покрови. Але Рал не зупиняв і не квапив Річарда, побоюючись, що той, збившись, пропустить щось важливе. Час від часу Даркен Рал просив Шукача повторити кілька фраз, бажаючи переконатися, що все зрозумів правильно. Він зосереджено слухав слова Книги про сонячні кути, хмари, силу вітру.
День хилився до вечора, а Річард все читав. Рал стояв біля нього і слухав. Майкл не забирав клинок від горла Келен, два охоронця тримали її за руки. Чейз застиг як статуя. Зедд сидів на землі, замкнений в невидимій темниці. Чарівник розумів: для того, щоб відкрити скриньку, Ралу знадобиться багато часу. Можливо, це займе всю ніч. У Книзі Зниклих Тіней говорилося про те, що претендент повинен спочатку накреслити певні магічні фігури. Так ось навіщо Ралу знадобилася така кількість дорогоцінного піску! У складному переплетенні ліній кожній шкатулці відводилося особливе місце, яке залежало від числа тіней, що відкидаються нею в перших променях зимового сонця.
Тепер Зедд зрозумів, звідки взялася назва Книги: всі шкатулки Одена здавалися на вигляд абсолютно однаковими, але одна відкидала один стовпчик тіні, інша — два, третя — три.
Даркен Рал перервав Шукача і попрямував до білого кола. Він легко і впевнено почав креслити на піску магічні фігури, багато з яких Зедд бачив вперше в житті. Стемніло. Рал наказав запалити факели і продовжив роботу. Всі стояли, затамувавши подих, і мовчки проводжали поглядами кожен рух його руки. Це було мистецтво, але руни підземного світу наповнювали душу свинцевою вагою.
Зедд знав, що надзвичайно складні візерунки мають бути виконані в належному порядку і без єдиної помилки. Кожна лінія — в належний час. Магічну фігуру не можна ні підправити, ні стерти, ні почати заново. Будь-яка помилка означає смерть.
Зедд знав чарівників, які роками вивчали таємні символи, але так і не наважувалися накреслити їх на магічному піску. Рал же, здавалося, не відчував ніякої тривоги. Рука його була тверда, рухи точні. Зедд ще ніколи не зустрічав чародія, який володів би таким талантом. «По крайній мірі, — з гіркотою подумав старий, — нас переміг найкращий». Він не міг в цей момент не захоплюватися Ралом Даркеном. Ніколи раніше Зедд не був свідком подібної досконалості.
Книга Зниклих Тіней стверджувала, що претендент може відкрити шкатулку в будь-який момент. Але для того, щоб визначити потрібну скриньку, потрібно безпомилково накреслити складне переплетення магічних фігур. Той, хто вступив у гру, повинен проявити всю свою майстерність. Зедд прочитав багато таємних книг і знав, що така міра обережності вкладена проти випадкового невігласа. Не будь цього, будь-хто, прочитавши Книгу Зниклих Тіней, зміг би без особливих зусиль стати володарем світу. І тоді доля всіх живучих виявилася би куди сумнішою. Лише присвяченому дозволено керувати людьми. Сам Зедд, який довгі роки присвятив вивченню магічного мистецтва, не володів належними знаннями. Очевидно, Даркен Рал все життя чекав цієї миті і готувався до неї. Спочатку під керівництвом батька, а потім — своїми силами. Зедд пошкодував було, що чарівний вогонь, який знищив Паніза, не спалив заодно і спадкоємця Будинку Ралів, але по роздумі оцінив подібну думку негідною.
Всю довгу зимову ніч Даркен Рал провів за роботою. До світанку весь пісок був покритий таємничими знаками. Прийшла пора покласти туди шкатулки, кожну — в належне місце, щоб вони вмістили в себе велику міць стародавньої магії. Настав другий день зими. З першими променями сонця Рал знову переніс шкатулки Одена на вівтар. Старий Чарівник з подивом зазначив, що тепер вони відкидають тіні зовсім в іншій кількості. Властивості шкатулок змінилися. «Ще один захід обережності», — зрозумів Зедд. Слідуючи вказівкам Книги, Даркен Рал першою зліва поставив шкатулку з однією тінню, другою — з двома тінями, і останньою — з трьома.
— Продовжуй, — наказав він, пожираючи поглядом непроникно чорні поверхні.
Не вагаючись ні хвилини, Річард вимовив наступний абзац.
«Якщо ти належним чином слідував кожному слову цієї Книги Тіней і вірно виконав всі вказівки, ти гідний нагороди. Магія Одена готова скоритися переможцю. Отже, розпоряджайся нею, як порахуєш за потрібне. Пам'ятай: однієї тіні недостатньо, щоб підтримати життя, три тіні — більше, ніж можуть винести всі живучі. Рівновага — посередині: одна тінь — за тебе і одна — за світ, яким ти будеш правити владою Одена. Дві тіні означають єдиний світ під єдиною владою. Відкривши належну шкатулку, ти знайдеш нагороду».
Даркен Рал повільно повернувся до Шукача.
— Далі.
Той розгублено моргнув.
— «Прав на свій вибір». Це кінець.
— Повинно бути щось ще.
— Ні, Магістр Рал. «Прав на свій вибір.» Це кінець, останні слова.
Рал схопив Річарда за горло.
— Ти вивчив її всю? Всю Книгу?
— Так, магістр Рал.
Магістр Рал почервонів.
— Ти брешеш! Скринька з двома тінями несе смерть гравцеві! Я попереджав тебе, що принаймні це мені відомо!
— Я не брешу. Кожне слово, сказане мною, — правда. До останньої літери!
Дарці Рал розтиснув руки.
— Я не вірю тобі. — Він кинув погляд на Майкла. — Підріж їй горло!
Річард впав на коліна.
— Будь ласка! Ти обіцяв! Ти сказав: якщо я зроблю, як ти велиш, ти не завдасиш їй шкоди! Будь ласка! Я сказав правду!
Не зводячи допитливого погляду з обличчя Шукача, Рал зупинив Майкла недбалим помахом руки.
— Я тобі не вірю. Якщо ти негайно не скажеш все як є, я уб'ю твою пані.
