Перше Правило Чарівника - Гудкайнд Террі (бесплатные серии книг TXT) 📗
Насс відпустив сповідницю, жестом наказав Першому і Другому відійти подалі і з розмаху вдарив її кулаком. Келен впала на спину. Насс нагнувся, схопив її за волосся і, як пушинку, підняв вгору.
— Ти нічого не знаєш, Демміні! Твій кулак тільки що підтвердив це. Господар міг посвятити в свої наміри твого батька, — продовжувала насміхатися Келен, — але він ніколи не опуститься до того, щоб обговорювати серйозні справи з сопляками. В очах Даркена Рала ти ніхто. Та ти просто жалюгідна брудна баба!
— Гаразд. Гаразд, я скажу тобі все. Це буде навіть забавно: вилізти на тебе після того, як ти дізнаєшся, що ми робимо зі звірятами, на зразок твого Шукача. Може, тоді ти зрозумієш, що, чинячи опір нам, лише даремно втрачаєш час.
Келен стояла перед ним гола, з розсипаним волоссям. Вона випросталась і вперлася в бік здоровою рукою. Зелені очі гнівно заблищали. Незважаючи на свій високий зріст, поряд з Демміні Нассом Келен здавалася зовсім маленькою. Сповідниця хрипло, важко дихала, зламана рука висіла батогом, з розбитої губи сочилася кров. Келен мовчки чекала.
— З місяць тому один художник знайшов заклинання, за допомогою якого можна було захопити Шукача в полон. Художника він убив, але в полон тим не менш потрапив. У полон до Морд-Сіт.
Келен зблідла.
У Зедда зупинилося серце. Якби чари підземного світу не тримали його, Чарівник би звалився на землю.
— Ні, — прошепотіла Келен, широко розкривши очі.
— Так, — злорадно перекривив Насс. — Ним зайнялася найдосвідченіша з Морд-Сіт на ім'я Денна. Навіть я вважаю за краще обходити її стороною. Денна користується особливою любов'ю Магістра Рала, яку заслужила лише завдяки своїм… е-е-е… — Він посміхнувся, — … талантам. Наскільки мені відомо, Денна не обдурила очікувань господаря. Якось раз я зустрів її за обідом. Вона була з голови до п'ят вимазана кров'ю Шукача.
Келен затремтіла, в очах її блиснули сльози. Зедд готовий був заприсягтися, що вона зблідла ще сильніше.
— Але він ще живий? — Тихо запитала Келен, не в силах вгамувати тремтіння в голосі.
Демміні самовдоволено посміхався, стежачи за її реакцією. Він продовжив.
— Повинен сказати, Мати-сповідниця, що коли я бачив Шукача в останній раз, він стояв перед Магістром Даркеном на колінах, а Денна тримала ейдж на його потилиці. Боюся, від болю він забув навіть, як його звуть. Магістр Рал виглядав тоді дуже незадоволеним. Ну а якщо Магістр Рал виглядає незадоволеним, той, хто засмутив його, довго не живе. Судячи по тому, що він мені сказав на прощання, я зрозумів: Шукачеві не встати з колін. Готовий тримати парі, на що завгодно, його труп давно вже зжерли хробаки…
Зедд мовчки плакав, дивлячись на Келен. Він знав, що ніколи не зможе утішити її.
На обличчі Келен відбилася спокійна рішучість.
Стиснувши кулаки, сповідниця повільно здійняла руки до неба і закинула голову.
З її грудей вирвався дикий крик. Потойбічні звуки прокололи Чарівника тисячею крижаних голок, відбилися від скелястих пагорбів і вихором пронеслися по зарослих лісами долинах, стрясаючи все на своєму шляху. У Зедда перехопило подих. Демміні Насс відступив, спотикаючись об землю. Перший з Другим поспішили наслідувати приклад начальника.
Якщо б навіть чари підземного світу відпустили зараз Зедда, він все одно не зміг би поворухнути пальцем. Чарівник скам'янів від жаху. Що вона творить?.. Келен не могла, не вміла, не повинна була знати, як це робиться!
Сповідниця глибоко вдихнула, наповнюючи легені повітрям, і міцніше стиснула кулаки. По щоках її струмували сльози.
Вона знову закричала. Довгий, пронизливий крик лавиною пронісся в повітрі. Земля здригнулася, під ногами затанцювали маленькі камені. По тихій гладі найближчого озера пробігла брижі. Піднявся вітер. Демміні Насс, Перший і Другий закрили вуха руками. Якби він мав можливість, Зедд поступив б точно так само.
Келен зробила ще один глибокий вдих, напружилася і прогнулася, не опускаючи рук, не розтискаючи побілілих від напруги пальців.
Третій крик пролунав ще протяжніше і голосніше. Він немов розпоров щільну тканину повітря. Зедду здалося, що якась сила відриває його від землі і тягне назад. Навколо Келен стрімко закружляв смерч, приховавши її суцільною завісою пилу.
Древня магія, відгукнувшись на заклик сповідниці, стала набирати силу. Вона втягнула в себе слабке світло непогожого осіннього ранку. Непроглядна темрява спустилася на галявину. Яскраві спалахи оберталися навколо Матері-сповідниці упереміш з похмурими чорними тінями.
Зедд не міг повірити очам. Що вона робить? Старий Чарівник багато бачив на своєму віку. Давно, дуже давно йому вже довелось спостерігати подібне. Зедд згадав, який страшний кінець був тоді, багато років назад, іншої сповідниці, і здригнувся від жаху. Він, Чарівник першого рангу, знав, що все на світі, включаючи і магію, має зворотний бік. Так влаштований світ. Зворотний бік є і у магії Приросту — магії любові і творення, якою від народження наділені всі сповідниці. Це Магія Збитку — магія підземного світу, смерті, ненависті й руйнування. Зедд зрозумів, що Келен в пориві відчаю зважилася об'єднати Магію Приросту з Магією Збитку.
Сповідниця нерухомо стояла в самому центрі вихору, що вбирав у себе навколишне світло. Там, де знаходився Зедд, було темно, як уночі. Нескінченний, багаторазово повторений і посилений луною крик, здавалося, затопив околиці.
Раптово низькі чорні хмари пронизала сліпуча яскрава блискавка, яка тут же розгалузилася на кінцях. Блискавка розросталася і множилась до тих пір, поки не запалахкотіло все небо. По горбах і долинах прокотився грім, зливаючись воєдино з несамовитим криком Матері-сповідниці.
Земля затремтіла сильніше, розверзлася і покрилася величезними тріщинами, з яких вирвалися до неба тріпочучі язики холодного фіолетового полум'я. Вони потягнулися назустріч один одному, почали розповзатися і незабаром перетворилися на суцільну мерехтливу завісу. Долю секунди завіса стояла нерухомо, потім заколихалося, затанцювала і втягнулася в бурхливу круговерть. Келен увібрала в себе блакитно-пурпурний світ підземного світу. Темнота згустилася ще більше. В безодні мороку, що поглинув, здавалося, все живе, світилася одна лише фігура сповідниці.
Громовий удар знову струсонув повітря. На мить вся поляна освітилося мертвенно-білим світлом. В очах Зедда закарбувався зелений дощ хвоїнок, потужним поривом вітру зірваних з вікових сосен. Голки закрутило, понесло і змішало у величезну хмару. Хвиля піску і пилу накрила Чарівника з головою, обпекла шкіру і помчала далі.
Темнота немов вибухнула, розлетівшись на дрібні осколки. Повернулося світло. Над галявиною нависла тиша.
Магія Приросту злилася з Магією Збитку. Об'єднання відбулося.
Тільки зараз Чарівник помітив Чейза, який весь цей час спокійно стояв поруч і мовчки спостерігав, що відбувається. «О духи, — подумав Зедд. — З якого матеріалу зроблені стражі кордону? Ніхто, жодна людина в світі, не має права бути таким витривалим».
Сповідницю огорнуло блідо-блакитне сяйво. Поступово воно прийняло форму розколотого яйця. Сяйво з кожною секундою ставало все яскравіше, все різкіше, все більш насичене. Келен опустила голову. Покалічена рука безвольно повисла уздовж тіла. Повернувшись до Зедда, сповідниця простягнула до нього здорову руку. Блакитне світло заструмилося вздовж тіла Келен, потекло по плечу, по руці, влилося в стислий кулак і вистрілило променем у Чарівника.
Світло, немов спис, встромилося в Зедда і розсипалося снопом довгих голубуватих іскор. Іскри побігли по сивому волоссі Чарівника, по його худому зморшкуватому особі, по довгому, до п'ят, балахоні. Мерехтлива жива нитка зв'язала його з Келен. Блідо-блакитне сяйво омило Зедда, відносячи біль, сум'яття, втому. Разом зі звичним теплом магії творення і любові Чарівник відчув незнайомий холод магії підземного світу. Зедда відкинуло на крок назад. Чари, які сковували його, розлетілися вщент. Він знову був вільний. Блакитна нитка погасла.
