Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі (книги без регистрации бесплатно полностью .txt) 📗
— Просто стримала обіцянку.
Джеган повільно і глибоко зітхнув, немов намагаючись утримати себе від бажання вбити її на місці.
— Ти вельми вражаючий — і грізний противник.
— Я — несуча смерть, — відповіла йому вона.
Він глянув, як забирають у ніч чотири тіла.
— Як видно, так.
Він пильно подивився на трьох чоловіків, які тримали Келен.
— Чи є хоч одна причина, щоб я не відіслав геть вас трьох, на тортури?
Чоловіки, задоволені тим, що схопили її, раптом перестали виглядати такими самовдоволеними. Вони нервово перезирнулися.
— Ваше Превосходительство, — сказав один з них, — двоє солдатів, які підвели Вас, заплатили своїми життями. Ми втрьох зупинили її. Ми не дозволили їй втекти.
— Я, один, зупинив її, — промовив він, ледве стримуючи гнів. — Я зупинив її за допомогою нашийника, яке вона носить на шиї. — На мить він замовк, дивлячись на них, даючи трохи заспокоїтися своєму спалаху гніву. — Але мене по праву називають Джеганем Справедливим. Зараз я збережу вам, трьом, життя, але нехай це послужить вам уроком. Я попереджав вас, яка вона небезпечна. Можливо, тепер, ви зможете зрозуміти, що я знаю, про що говорю.
— Слухаємося, Ваше Превосходительство, — перекриваючи один одного, сказали всі троє.
Джеган склав руки за спиною.
— Звільніть її.
Перед тим, як взяти Келен за руку і відвести її назад до входу в намет, він кинув на кожного з них спопеляючий погляд. Від шоку нашийника, вона все ще відчувала запаморочення. У неї боліли суглоби, ноги і руки горіли зсередини.
У неї були сумніви, чи правду говорив Джеган, що здатний використовувати нашийник без обов'язкової присутності Сестер. Тепер сумнівів не було. Можливо, без цього нашийника у неї був би непоганий шанс вириватися на свободу, з ним — не було. З цього моменту вона вже не наважувалась легковажно ставитися до здібностей Джегана. По крайній мірі, тепер їй це стало відомо. Іноді, гірше не знати про дійсні можливості. — Я наказую, вам трьом, цієї ночі стояти на сторожі біля мого намету. Якщо вона вийде без мене, вам доведеться зробити все, але зупинити її.
Три солдати схилилися в поклоні.
— Слухаємося, Ваше Превосходительство. Тепер вони зовсім не виглядали самовдоволеними. Вони походили на тих, ким вони були — на людей, які ледь уникнули смертної кари.
Як тільки солдати зайняли пости, Джеган звернув похмурий погляд на Келен.
— Минулого разу ти всього лише прогулялася на людях. Це була коротка прогулянка. Ти побачила тільки малу частину моєї армії. Завтра, ти отримаєш багато кращу можливість побачити ще більше моїх чоловіків. І набагато більше чоловіків обов'язково тебе побачать. Я не знаю, про яку саме аномалію говорить Юлія, і чим вона викликана, але насправді для мене це не має значення. Має значення тільки те, що, як і завжди, я маю намір використати це для своєї вигоди. Мені потрібно добитися, щоб ти отримала надійну охорону. Завтра тебе знову чекає поїздка, і ми об'їдемо війська, але тобі доведеться обійтися без одягу. Таким чином, ти нам допоможеш постачити тебе новими спеціальними охоронцями. День, мабуть, буде захоплюючий.
Келен не висунула заперечень — ні одне з них ні до чого б не привело. З загального тону його пояснень вона могла припустити, що він хотів поставити її в незручне становище. Вона підозрювала, що її приниження ще тільки починалося.
Імператор Джеган провів її через отвір всередину своєї палатки так, ніби вона була особою царської крові. Вона розуміла, що він насміхався над нею. Опинившись всередині, вона відчула, що сила нашийника припинила діяти на неї. Нарешті, вона змогла самостійно рухати руками і ногами. На щастя, біль також почав проходити.
Всередині намету стояла майже повна темрява, горіло лише кілька свічок. Їх тепле світло струменіло в намет, даруючи відчуття зручності і безпеки, майже як у якомусь святому місці. Чим завгодно, але тільки ним воно не було. У неї було відчуття, ніби її вели на страту.
Рабів, які готували для імператора пізню вечерю, відпустили. При вигляді лиця імператора, і почувши крики вмираючих людей, кожен був тільки щасливий віддалитися, коли він прогарчав, щоб всі забиралися геть.
Він дивився, як раби квапливо йшли. Потім, натиснувши товстим пальцем у спину Келен, Джеган мовчки повів її повз столи з графинами вина, стравами з м'ясом, батонами чорного хліба, чашами з горіхами і розсипами фруктів і солодощів, проводжаючи за дальній гобелен, в спальню.
Спальня була ізольована від основної частини шатра і від зовнішнього світу, чимось схожим на підбиті повстю панелі, ймовірно, щоб заглушати всякі звуки. Стіни були так само зачинені шкурами і тканинними портьєрами приглушених тонів. Кімната була затишно прикрашена вишуканими килимами, кількома предметами витончених меблів, заскленими книжковими шафами з книгами, і багато прикрашеними золотими і срібними світильниками. Ліжко, під навісом з хутра та атласу, мало різьблені стовпи з темного дерева, встановлені по кутах.
Келен сховала тремтячі пальці за спину, бачачи, як Джеган перетнув кімнату і зняв жилет з овечої шкури. Він кинув його на стілець біля невеликого письмового столу. Його голі груди і спина були покриті темними кучерявим волоссям, що надавало йому досить сильну схожість з ведмедем. Він був схожий на що завгодно, тільки не на людину, що має ложе з атласним балдахіном.
Келен підозрювала, що насправді імператор навряд чи цінував подібні речі, але хотів мати їх, як знак свого високого становища. Вона вважала, що він, можливо, забув, що ніхто в Ордені не може бути краще за інших. Вона майже не сумнівалася, що він ніколи не замислювався, що ті люди в брудних наметах не сплять під атласними ковдрами.
Джеган глянув на неї.
— Гаразд, жінко, роздягайся. Чи віддаєш перевагу, щоб я сам зірвав з тебе плаття? Вибирай.
— Чи зніму я його сама, чи ти зірвеш його, це все одно буде насильством.
У наметі запанувала тиша. Джеган випростався, і деякий час розглядав жінку. Табір зовні майже затих, лише приглушені голоси вдалині зливалися один слабкий гул. Імператор видав указ, що щоденні пересування армії будуть швидкими, поки вони не досягнуть Народного Палацу. Тому, безсумнівно, більшість людей, втомлені денними переходами і збуджені грою Джа-Ла, спали в своїх наметах.
Лише один Джеган не заспокоювався всю ніч. Якщо він і був схвильований іграми, то після того, як Келен вбила чотирьох чоловіків, він був у крайній люті. Але її це не хвилювало. Імператор бив її до несвідомого стану, і вона не могла собі уявити, що ще він міг зробити з нею.
— Тепер ти моя, — вимовив він низьким загрозливим голосом. — Ти належиш мені, і нікому більше. Мені одному. Я можу зробити з тобою все, що побажаю. Якщо вирішу перерізати тобі горлянку, то ти стечеш кров'ю заради мене. Якщо я віддам тебе тим трьом, які тебе бачать, ти ляжеш під них, подобається тобі це чи ні, зі згодою або без згоди. Ти належиш мені. Я вибираю твою долю. Ти не можеш вплинути на те, що з тобою відбувається. Ніяк. Це вирішую лише я один.
— Це теж насильство.
Він перетнув кімнату в три лютих кроки і вдарив її навідліг. Келен розтяглася на підлозі. Він підтягнув її за волосся і жбурнув на ліжко. Світ закружляв, коли вона пролетіла по повітрю, лише в декількох дюймах від дерев'яної стійки.
— Звичайно це насильство. Це те, чого я хочу! І ти це отримаєш!
Він обрушився на ліжко, як розлючений бик. В чорних очах біснувався дикий ураган. Перш ніж вона отямилася, Джеган виявився над нею. Келен була готова. Вона не збиралася перешкоджати, дозволивши йому насолоджуватися застосуванням сили, щоб оволодіти їй. Але зараз, коли він лежав на ній, розсунувши її стегна, ті думки загубилися від несподіваного переляку за те, що зараз відбудеться. Вона відчайдушно не хотіла цього. Забувши всі свої плани, вона безнадійно намагалася прибрати від себе його руки, але з таким настроєм його було не зупинити. Вона не могла змагатися з ним в силі. Він навіть не зволив вдарити її, щоб припинити опір. Одним ривком, він розірвав її сорочку.
