Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн бесплатно регистрация TXT) 📗
— І ти знаєш, як викликати магію Одена? Як поводитися зі скриньками? Як відкрити потрібну скриньку?
— Ні, поки що ні, — погодилася Ніккі.
— У тебе навіть немає інших двох шкатулок!
— У нас є рік, щоб роздобути їх, — вимовила вона рішуче. — У нас є рік з першого дня зими. Рік від сьогоднішнього дня.
Зедд люто змахнув руками в розпачі.
— Навіть якщо ми зможемо відбити їх, невже ти думаєш у тебе вийде підпорядкувати собі магію Одена? Ти вважаєш, що зможеш керувати нею?
— Не я, — тихо промовила Ніккі.
Зедд мотнув головою, не впевнений у тому, що слух його не підводить. Те, що він запідозрив, кинуло його в холодний піт:
— Що значить не ти? Ти тільки що сказала, що ввела шкатулки Одена в гру.
Ніккі підійшла ближче і м'яко поклала руку на його передпліччі.
— Коли я запустила шкатулку в гру, мені потрібно було назвати ім'я гравця. Я назвала гравцем Річарда. Я ввела шкатулки Одена в гру від його імені.
Зедд був ошелешений.
— Ти назвала Річарда?
— Це наш єдиний шанс, — кивнула Кара.
Зедд провів пальцями по неслухняному хвилястому сивому волоссю, взявшись за голову з боязні того, що вона розколеться навпіл.
— Наш єдиний шанс? О, жінко! Ти що, зовсім з'їхала з глузду?
— Зедд, заспокойся. Я знаю, що здається дивним, але це не моя примха. Я все ретельно обдумала. Повір, обдумала і зважила. Якщо ми хочемо жити, якщо ті, хто любить життя, хочуть жити своїм життям, так, як вони хочуть, якщо у нас є шанс на світле майбутнє, то це наша єдина можливість!
Зедд важко звалився в стояче поблизу столу крісло. Поки лють не згасне, він повинен гарненько все зважити перед тим, як здійснювати необдумані вчинки.
Він намагався пов'язати все, що знав про скриньки і магію Одена з тим, що відбулося, намагався згадати всі безрозсудні вчинки, які він коли-небудь робив. Він намагався поглянути на все це очима Ніккі. Але не міг.
— Ніккі, Річард не знає, як управляти своїм даром!
— Доведеться навчитися.
— Але він не знає ні грама про скриньки Одена!
— Значить, ми розповімо йому про це.
— Ми надто мало знаємо про них. Ми навіть не знаємо, який із варіантів «Книги Зниклих Тіней» вірний. Адже тільки правильний варіант — ключ до скриньок і закладеної в них магії!
— Ми повинні знайти вірний варіант книги!
— О всемогутні духи, Ніккі, ми навіть не знаємо, де зараз Річард!
— Зате ми знаємо, що відьма намагалася захопити його в Сильфіді, але у неї це не вийшло. Ми знаємо, що Сікс позбавила Річарда дару за допомогою наскальних малюнків, накреслених в одній з печер Тамаранга.
Рейчел розповіла нам про те, що Річард поза владою Сікс, тому що його захопили війська Імперського Ордена. Це все, що ми знаємо, але ж може трапитися, що він вислизнув від них і вже прямує сюди, до нас. Якщо це не так, ми повинні розшукати його.
Зедд, здавалося, не міг змусити її побачити і зрозуміти всю абсурдність цієї ситуації.
— Те про що ти говориш, неможливо!
Ніккі з сумом посміхнулася.
— Я знаю і складаю шану Чарівникові, який допоміг Річарду стати тим, хто він є, а ще навчив його думати не про завдання, а про рішення. Цей урок запам'ятався Річарду назавжди і завжди добре служив йому.
Зедд не знайшовся що відповісти. Він піднявся на ноги.
— Ніккі, ти не мала право так чинити! Ти не мала права вирішувати за нього, як йому жити! Ти не мала права називати Річарда гравцем!
Посмішку на її обличчі змінили залізні ноти в голосі.
— Я знаю Річарда. Я знаю, як він бореться за життя. Я знаю, як він його цінує. Я знаю, що він готовий піти на все, лише б захистити цінність життя. Я впевнена, якщо б він знав те, що відомо мені, він би хотів, щоб я поступила саме так.
— Ніккі, ти не…
— Зедд, — випалила Ніккі наказовим тоном, обрізаючи його, — я запитала, чи довіриш ти Річарду своє життя, життя всього живого. Ти сказав, що так. У цих словах весь сенс. Ти тоді не вагався, визначаючи ступінь довіри до Річарда. Довірити своє життя іншому не має на увазі двозначності.
Річард єдиний, хто може повести нас за собою в фінальній битві. Джеган і Імперський Орден — лише її частина, але насправді головна битва — це сутичка за магію Одена! Сестри Тьми так визначили її. Так чи інакше, вони усвідомлюють це.
Єдиний шлях для Річарда перемогти в цій битві — запустити шкатулки Одена в гру. Таким чином, він наповнює сенсом слова пророцтва: fuer grissa ost drauka — «Несучий смерть».
— Але це більше, ніж пророкування. Пророцтво лише описує те, що нам вже відомо про те, що Річард — єдиний, здатний очолити нас в боротьбі за наші цінності, за наші життєві цінності.
— Річард сам висловив гасло, виступаючи перед д'харіанськими військами. Як Лорд Рал, лідер Імперії Д'хара він сказав їм, що тепер війна ведеться тільки за принципом «все або нічого»! І по-іншому бути не може. Річард безмежно чесний і не буде чекати від когось іншого вчинків, яких би сам не скоїв. Він серце всього того, у що ми віримо. Він нас не зрадить. Тепер ми з ним заодно. Тепер дійсно нам залишається здобути все або нічого.
Зедд зметнув руки вгору.
— Але назвати Річарда гравцем — не єдиний спосіб для нього очолити нашу боротьбу і не єдиний спосіб для досягнення в ній успіху, зате цілком реальний шанс провалити її. Те, що ти зробила, може звести всіх нас в могили.
Блакитні очі Ніккі горіли засудженням, рішучістю, люттю і недвозначно говорили Зедду, що вона зітре його в пил і прах, якщо це буде необхідно, якщо він стане на її шляху. Він перший раз побачив наполягаючу на своєму Пані Смерть, що стояла перед ним розгнівана до сказу.
— Твоя любов до онука засліплює тебе. Він більше, ніж просто твій онук.
— Моя любов не…
Ніккі витягнула руку, вказуючи на Схід, у напрямку до Д'хари.
— А чи пам'ятаєш ти Сестер Тьми, що запустили заклинання Вогняного Ланцюга? Воно непомітно діє на нашу пам'ять. Це щось більше, ніж просто втрата спогадів про Келен. Воно поступово розкладає нашу пам'ять про те хто ми, що ми з себе представляємо, ким ми можемо бути.
Це стосується не тільки нашої пам'яті про Келен. Вихор наслідків заклинання з кожним днем посилюється. Кожен день примножує шкоду, яка наноситься ним.
Ми навіть не знаємо в повній мірі, про що саме ми вже забули, в той час, як з кожним днем все більше і більше втрачаємо пам'ять. Наша пам'ять, наша здатність мислити, до певної міри вже роз'їдена цим чортовим заклинанням.
Більше того, ми маємо справу із зараженим заклинанням Вогняного Ланцюга. Річард сам показав нам це. Присутність шимів в нашому світі ще більше посилило наслідки заклинання для нас.
Заражений Вогняний Ланцюг пропалює наскрізь весь світ живих. Крім руйнування самої природи того, хто ми і що ми, він знищує саму магію. Якби не Річард, ми б навіть не підозрювали про це!
Світ стоїть на межі не тільки завдяки Джегану і Імперському Ордену, він просто і непомітно руйнується невидимою роботою зараженого заклинання Вогняного Ланцюга.
Ніккі торкнулася пальцем скроні.
— Невже зараження так подіяло на Вас, що Ви не можете бачити реальну суть речей? Невже воно повністю розклало вашу здатність мислити?
Єдина протиотрута від каскадних наслідків Вогняного Ланцюга — шкатулки Одена. Це і є причина, по якій вони були створені — для того, щоб врівноважити і врятувати світ від дії заклинання Вогняного Ланцюга, якщо воно коли-небудь буде запущено.
Сестри Тьми запустили Вогняний Ланцюг. Для того, щоб захистити його, щоб зробити його наслідки незворотними, вони самі і запустили шкатулки в гру і назвали себе гравцями. Вони думають, що тепер нікому їм протистояти і ніхто вже їх не зупинить.
Можливо вони й праві. Я прочитала про те, як діє магія Одена в «Книзі Життя». Один раз будучи запущеною, гра не може бути зупинена.
Ми не можемо звернути заклинання Вогняного Ланцюга. Ми не можемо перешкоджати грі магії Одена. Світ живих вийде з-під контролю — ось до чого вони прагнуть.
