Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви - Гудкайнд Террі (полная версия книги txt) 📗
— Так чим можу бути корисний, генерал Болдуїн? — Генерал подивився на Кару з Раїною. Вони спокійно стояли, мовчазно даючи зрозуміти, що нікуди йти не збираються.
— Ви можете говорити вільно, генерал. Я довіряю їм охороняти навіть мій сон.
Генерал зітхнув.
— Магістр Рал, я приїхав поговорити про королеву. — Річард так і думав. Він поклав руки на стіл.
— Я шкодую про те, що трапилося, генерал. Спершись на стіл, генерал нахилився до Річарду:
— Так, я чув про мрісвізів. І бачив останки цих мерзенних тварюк на кілках біля входу.
Річард проковтнув готову зірватися з язика відповідь, що, може, мрісвізи і тварюки, але зовсім не мерзенні. Зрештою, саме мрісвіз вбив Катрін Лумхольц, коли та збиралася прирізати його, Річарда. Але навряд чи генерал це зрозуміє, тому він сказав зовсім, інше:
— Я глибоко шкодую, що ваша королева загинула під моїм покровом.
Генерал відмахнувся:
— Я не про це, Магістр Рал. Я мав на увазі, що приїхав з Кельтона до вас, тому що тепер, після смерті Катрін Лумхольц, у нас немає ні короля, ні королеви. Вона була останньою спадкоємицею престолу в династії, і її раптова смерть створила певні складності.
— Якого ж роду? — Річард намагався триматися дружнього, але офіційного тону. — Адже тепер ви входите до складу Д'Хари.
Генерал поморщився:
— Так, ми отримали документи про капітуляцію. Але королева, яка правила нами, тепер мертва. Поки вона була жива, вона приймала рішення, але тепер ми не знаємо, що робити.
— Ви хочете сказати, що вам потрібен новий король або королева? — Нахмурився Річард. Генерал винувато знизав плечима:
— Така наша традиція — очолювати країну повинен монарх. Нехай навіть символічно, оскільки тепер ми увійшли до складу Д'Хари. Але без короля кельтонці почуваються кочівниками, без коренів і… без усього, що їх би об'єднувало. Оскільки рід Лумхольців обірвався, будь-яке з великих сімейств може захопити владу. Ні в кого з них немає права на трон, але його можна і завоювати.
Таким чином, порожній трон загрожує нам громадянською війною.
— Розумію… — Протягнув Річард. — Але і ви повинні зрозуміти, що стосовно того, що стосується вашої капітуляції, не має значення, хто займе престол.
Капітуляція беззастережна.
— Не все так просто. Саме тому я і приїхав до вас за допомогою.
— Чим же я можу допомогти? Генерал потер підборіддя.
— Бачите, Магістр Рал, королева Катрін здала Кельтон Д'Харі, але вона тепер мертва. До тих пір, поки у нас немає монарха, ми — ваші піддані. Однак, якщо одне з сімейств захопить трон, новий сюзерен може мати свої погляди на цю справу.
— Мене не цікавлять нічиї погляди. — Річард постарався, щоб в його голосі не прозвучала явна загроза. — Справу зроблено.
Генерал нетерпляче махнув рукою.
— Особисто я вважаю, що наше майбутнє пов'язане з вами, Магістр Рал. Але хто знає, які думки будуть у тих, хто захопить трон? Відверто кажучи, я ніколи б не подумав, що Лумхольци підпишуть капітуляцію. Мабуть, ви вдалися до досить вагомих аргументів, щоб напоумити королеву. Багато з цих герцогів і герцогинь вельми спритні політики, але аж ніяк не завжди діють в інтересах народу. Герцогства є практично суверенними, васали підкоряються лише королю.
Серед них є й такі, хто цілком здатний переконати кельтонцев слухатися волі монарха, а не Д'Хари, якщо сімейство, яке прийшло до влади, вирішить денонсувати капітуляцію. А результатом знову стане громадянська війна. Я солдат і розглядаю ситуацію з цієї позиції. Солдатам найменше подобаються громадянські війни. У мене є люди з різних герцогств. Громадянська війна знищить єдність армії, послабить нас і зробить беззахисними перед справжнім ворогом.
Він замовк.
— Продовжуйте, я слухаю, — скюал Річард.
— Ще раз повторю: як людина, що розуміє необхідність єдиної влади, я вважаю, що майбутнє за вами, Магістр Рал. І зараз, поки трон Кельтона пустує, закон — це ви.
Генерал Болдуїн перехилився через стіл і багатозначно знизив голос.
— А оскільки зараз закон — це ви, то, якщо ви призначите королеву чи короля, все вирішиться. Розумієте, про що я? Герцогства будуть змушені підкоритися новому правителю і підуть за вами, якщо така буде воля монарха.
Річард скривився.
— У вашому викладі це все більше нагадує якусь гру, генерал.
Пересунь цю фігуру туди, щоб противник не міг зайняти оте поле, і так далі.
Генерал пригладив вуса.
— Зараз хід ваш, Магістр Рал. Річард відкинувся на спинку крісла.
— Я розумію.
Він задумався, не знаючи, як вчинити. Може, запитати генерала, яка з родин буде лояльною? Ні, цього робити не варто. Не можна довіряти людині, яку вперше бачиш.
Він подивився на Кару. Обличчя її було незворушним. Річард перевів погляд на Раїну. Та, судячи з усього, теж нічого не хотіла йому порадити.
Річард, піднявшись, підійшов до вікна і подивився на місто. Як шкода, що тут немає Келен! Їй було все відомо про такого роду речі. Кампанія по захопленню Серединних Земель з кожним днем стає дедалі складнішою, ніж він думав.
Звичайно, можна просто послати д'харіанські війська навести там порядок, але люди потрібні і тут. Крім того, робити це, коли питання вже вирішене, прояв слабкості. Час, звичайно, терпить, але необхідно, щоб Кельтон залишався йому вірним. Від нього залежить капітуляція інших країн. Якщо упустити Кельтон, всі його плани зруйнуються.
Келен дала б вірну пораду. Може, залишити рішення до її з Зеддом приїзду? Вона скоро приїде. Але чи достатньо скоро?
Келен, що ж мені робити?
Келен.
Генерал терпляче чекав. Річард повернувся до нього:
— Раз Кельтону так необхідний монарх, ви його отримаєте. Владою Магістра Д'Хари, якому підпорядкований зараз Кельтон, я призначаю вам королеву. Відтепер королева Кельтона — Келен Амнелл.
Генерал Болдуїн схопився зі стільця.
— Ви призначаєте нашою королевою Келен Амнелл?!
Погляд Річарда став жорстким, він поклав руку на меч.
— Саме так. І Кельтон їй підчиниться. Як і ваша капітуляція, цей наказ не обговорюється. Генерал Болдуїн впав на коліна.
— Магістр Рал, я насилу можу повірити, що надали таку честь моєму народові! Всі будуть дякувати вам!
Річард, вже готовий вихопити меч, завмер, почувши слова генерала. Такого він не сподівався. Генерал підвівся.
— Магістр Рал, я повинен негайно відбути до столиці, щоб повідомити цю велику новину військам. Для них, як і для мене, велика честь бути підданими Келен Амнелл.
Річард, не знаючи, що на це сказати, вимовив тільки:
— Я радий, що ви приймаєте мій вибір, генерал Болдуін.
— Приймаю? — Сплеснув руками кельтонець. — Я не міг і сподіватися на таке, Магістр Рал! Келен Амнелл — королева Галеї. І нам завжди було прикро, що сама Мати-сповідниця править нашими одвічними суперниками. Але тепер, коли вона стала і нашою королевою теж, це доведе всім, що Магістр Рал цінує Кельтон так само високо, як і Галею. Коли ви оженитеся на ній, то породичаєтеся і з нашим народом, так само як з галейцями.
Річард похолов. Звідки йому відомо, що Келен — Мати-сповідниця?
Добрі духи, що сталося?
Генерал Болдуїн відірвав руку Річарда від меча і міцно її потиснув.
— Магістр Рал, це найвища честь, якої коли-небудь удостоювався мій народ! Мати-сповідниця — наша королева! Дякую вам, Магістр Рал, тричі дякую!
Генерал Болдуїн сяяв від щастя, але Річард був на грані паніки.
— Сподіваюся, генерал, це скріпить нашу єдність. Змахнувши рукою, генерал радісно засміявся.
— Назавжди, Магістр Рал! Назавжди! А тепер, з вашого дозволу, я повинен негайно їхати назад, щоб сповістити наш народ про велику подію.
— Зрозуміло, — насилу вичавив Річард. Потиснувши руки Карі і Раїні, генерал Болдуїн стрілою вилетів з кімнати. Річард в потрясінні дивився йому вслід.
— Щось трапилося, Магістр Рал? — Насупилася Кара. — Ви стали блідим як полотно.
Річард із зусиллям відірвав погляд від дверей, що зачинилися за генералом, і подивився на Кару.
