Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви - Гудкайнд Террі (полная версия книги txt) 📗
— Він знає, що Келен — Мати-сповідниця… — Кара спантеличено підняла брови.
— Всі знають, що ваша наречена, Келен Амнелл, — Мати-сповідниця.
— Що?! — Помертвілими губами прошепотів Річард. — І ти теж?
Кара кивнула, а Раїна сказала:
— Звичайно. — І додала:
— Магістр Рал, ви погано виглядаєте. Ви не захворіли? Може, вам краще присісти?
Річард дивився перед собою незрячим поглядом.
— На неї були накладені чари. Ніхто не знав, що вона Мати-сповідниця. Ніхто.
Великий Чарівник наклав на неї чари, щоб приховати її справжню особистість. І ви раніше теж не знали, хто вона насправді.
Кара спантеличено насупилася.
— Не знали? Це досить дивно, Магістр Рал. Мені здається, ніби я завжди знала, що вона Мати-сповідниця.
Раїна згідно кивнула.
— Цього не може бути, — сказав Річард і, обернувшись до дверей, крикнув: Докас! Іган!
Двоє охоронців миттєво вломилися у двері, готові до бою.
— Що трапилося. Магістр Рал?
— На кому я одружуся?
Обидва д'харіанца завмерли в подиві.
— На королеві Галеї, Магістр Рал, — відповів Докас.
— Хто вона така?!
Солдати обмінялися спантеличеними поглядами.
— Ну, — промимрив Іган, — вона королева Галеї, Келен Амнелл, Мати-сповідниця.
— Мати-сповідниця, здається, померла! Що, ніхто з вас не пам'ятає мою промову перед представниками Серединних Земель, тут, в Залі Ради? Не пам'ятаєте, як я говорив їм, що вони заради її пам'яті повинні об'єднатися з Д'Харою?
Докас почухав потилицю. Іган, закусивши палець, задумливо дивився в підлогу.
Раїна оглянула інших у надії, що вони дадуть відповідь. Нарешті лице Кари посвітліло.
— Здається, я згадала, Магістр Рал! Але, по-моєму, ви говорили про Матерів-споведниць взагалі, а не про вашу наречену.
Річард обвів своїх охоронців запитальним поглядом, і всі кивнули, підтверджуючи слова Кари.
Щось пішло не так.
— Слухайте, я знаю, що ви не розумієте, але мова йде про магію.
— Тоді ви маєте рацію, Магістр Рал, — погодилася Раїна і стала серйозною. Чари могли нас обдурити. Ви володієте магією, тому здатні їм протистояти.
Ми повинні вірити вам, коли мова йде про чари.
Річард нервово потирав руки, а очі його бігали з одного предмета на інший, не здатні ні на чому зупинитися. Щось трапилося. Сталося щось жахливе. Але що? Може, Зедд зняв закляття? Напевно, у нього були на те причини. Може, нічого страшного і не сталося. Зедд з нею. Зедд її захистить.
Річард розвернувся.
— Лист! Я послав їм лист. Можливо, Зедд зняв закляття, дізнавшись, що я відбив Ейдіндріл у Імперського Ордена, вирішивши, що більше немає необхідності її ховати?
— Звучить розумно, — погодилася Кара. Річард був не в силах вгамувати тривогу.
А що, якщо Келен розізлилася, що він розігнав союз Серединних Земель, і змусила Зедда зняти закляття, щоб усі дізналися, що у Серединних Земель як і раніше є Мати-сповідниця? Якщо так, то це нісенітниця, значить, вона просто на нього розсердилася. Але якщо Келен в біді, він зобов'язаний їй допомогти.
— Докас, негайно відшукай генерала Райбаха і приведи сюди. — Докас, стукнувши кулаком в груди, випарувався. — Іган, а ти піди поговори з офіцерами і солдатами. Веди себе як ні в чому не бувало, просто послухай розмови про мене, про моє весілля або що-небудь в цьому роді. З'ясуй, чи знають всі інші, що Келен — Мати-сповідниця.
В очікуванні генерала Райбаха Річард походжав по кімнаті, розмірковуючи. Що ж робити? Келен з Зеддом повинні приїхати ось-ось, але раптом щось сталося?
Навіть якщо Келен на нього розсердилась, це не завадить їй приїхати в Ейдіндріл, причому якомога швидше, щоб зробити йому догану, прочитати лекцію з історії Серединних Земель і пояснити, що саме він знищив.
Може, вона навіть скаже йому, що весілля не буде і що вона більше не бажає його бачити. Ні. Цьому він все одно не повірить. Келен любить його і ніколи не відмовиться від своєї любові. Він повинен вірити в її любов, як і вона в любов його, Річарда.
Розчинилися двері, і ввійшла Бердіна з купою паперів у руках. В зубах вона тримала перо. Посміхнувшись з пером у роті, вона вивалила свою поклажу на стіл.
— Нам треба поговорити, — змовницьки знизивши голос, сказала вона. — Якщо ви не зайняті.
— Докас пішов за генералом Райбахом, Мені необхідно терміново з ним переговорити.
Бердіна подивилася на Кару з Раїною, потім на двері.
— Хочете, щоб я пішла, Магістр Рал? Щось трапилося?
Річард вже з'ясував достатньо, щоб зрозуміти важливість знайденого ними в замку щоденника. Все одно до приходу Райбаха робити нічого.
— На кому я одружуся?
Бердіна, сівши на стілець, відкрила книгу і перегорнула принесені папірці.
— На королеві Келен Амнелл, Матері-сповідниці. — Вона з надією підняла очі. — У вас знайдеться трохи часу? Мені потрібна ваша допомога.
Річард, зітхнувши, обійшов стіл і встав з нею поруч.
— До приходу Райбаха час є. Що тобі потрібно?
Вона постукала пером по відкритому щоденнику.
— Я майже перевела цей уривок. Здається, він дуже переживав з приводу того, про що писав, але я не знаю двох слів, які представляються мені важливими. — Вона взяла древнєд'харіанську версію «Пригод Бонні Дей». — Я тут знайшла місце, де є ці два слова. Якщо ви пригадаєте, що тут написано, я їх визначу.
Річард читав «Пригоди Бонні Дей» сотні раз і думав, що знає її напам'ять. Але скоро з'ясувалося, що це не так. Звичайно, книгу він знав добре, але згадати все дослівно виявилося зовсім непросто. Він пам'ятав тільки сюжет. А якщо не процитувати точно фразу, толку не буде.
Річард неодноразово ходив в замок шукати книгу на відомій йому мові, але не знайшов жодної. Тому справа з перекладом просувалося повільніше, ніж хотілося.
Бердіна вказала місце в книзі, де були потрібні їй слова.
— Можете сказати, що це за позиція? Річард трохи підбадьорився.
Це був початок глави. Найкраще йому вдавалося відновлювати в пам'яті саме початки глав, тому що вони завжди були самими цікавими.
— Так! Це розділ, в яком вони виїжджають. Я Пам'ятаю. Вона починається так: «Втретє на цьому тижні Бонні порушив встановлене батьком правило, яке забороняє ходити в ліс самому».
Бердіна нахилилася, вдивляючись в рядки.
— Так, ось це слово — «порушив», я його так само перевела. Це — «правило», а це — «втретє»?
Річард глянув і кивнув. Задоволена відкриттям Бердіна посміхнулася, вмочила перо в чорнильницю і почала заповнювати нечисленні пропуски на іншому листку.
Закінчивши, вона з гордістю простягнула йому переклад.
— Ось що написано в цьому уривку з щоденника. Річард взяв папір і повернувся так, щоб світло з вікна падало на лист.
«Серед нас киплять суперечки. Третє Правило Чарівника: пристрасть править розумом.
Я боюся, як би це саме підступне правило не стало причиною нашої загибелі. Хоча нам добре відомі наслідки цього, я точно знаю, що дехто з нас все одно порушує його. Кожна фракція заявляє, що керується виключно розумом, але я боюся, що в розпачі, який охопив всіх, нами керують саме пристрасті. Навіть Альрік Рал шле шалені пропозиції. А тим часом Соноходці захоплюють наших людей. Я молюся, щоб башти були добудовані, інакше нам всім кінець. Сьогодні я попрощався з друзями, що йдуть до башт. І ридав, знаючи, що більше в цьому світі ніколи з ними не зустрінуся. Скільки ще їх помре в цих баштах через захист самої суті розуму? Але я знаю, що, якщо ми порушимо Третє Правило, ціна, на жаль, виявиться набагато вище.
Дочитавши, Річард відвернувся до вікна. Він знав, що в кожній вежі був заточений Вогонь Життя чарівника, але до цих пір загиблі чарівники ніколи не були для нього реальними людьми. І тепер його проймала дрож від болю, які відчувалися в словах, написаних людиною, чиї кістки протягом тисячоліть лежали в тій кімнаті замку. Слова ніби відродили давно померлого чародія.
Річард задумався про Третє Правило, намагаючись розібратися в його значенні.
