Голова Якова - Дереш Любко (читать книги онлайн полностью без сокращений TXT) 📗

на ніч.

Діла відбувалася в дитсадку на краю спального району. Поночі вони з Женею блукали по

району, хлопці напідпитку показували рукою, куди йти.

«Модерн токінґ», які ревіли на півдитсадка, викликали у Май'і низку запитань. Женя

порадила віддатися потокові досвіду.

Іскрірамівці задрапірували клас рожевими тканинами, вікна затулили матрацами.

Світилися гірлянди і пахло сандалом. Люди лежали на матах, на табуретах сиділи дівчата

в срібних та золотих трико. Женя пояснила, що срібний і золотий допомагають «тримати

простір». Женя кивнула в бік молодого чоловіка, що сидів між букетів з квітами. Його очі

слідкували за танцем двох дівчат — у срібному і золотому. Поставили «Ласковьій май».

Кімната дитсадка вже не була кімнатою дитсадка. Люди по одному приєднувалися до

танцівниць. Майї стало соромно. Женя роззулася і теж пішла на матраци танцювати.

Від сили відчуттів Майї хотілося плакати. Майя розридалася. Вона встала і підійшла до

Іскрірамса.

— Я ненавиджу свою матір, — сказала вона, дивлячись йому в очі.

— Повторюй: «Господь Вішну, проявись через мою матір».

Ну проявись же! Проявись!

2.

Її першого чоловіка звали Анатолій, йому було тридцять п'ять, і він працював охоронцем у

супермаркеті. Він був незадоволений тим, як іде його життя, і вільний час присвячував

духовній практиці. Анатолій мріяв піти у севадари — оселитися у сатсанґу й повністю

присвятити себе общині і Богові.

На третю зустріч Майка позбулася цноти. Квартира була геть порожньою, замість ліжка —

матрац і кілька книжок ґуру Кірпала Сінґха біля приголів'я. Майя не боялася людей, у яких

у шафі трав'яні чаї, а в холодильнику — овочі й молоко. Анатолій був охайним і

чистоплотним, був з нею добрим, як дитина. За три зустрічі Анатолій став її рабом. Віддавши

йому своє тіло, вона заволоділа його

розумом.

Майя переїхала від мами до Анатолія. Хоч секс не давав їй задоволення, вона відчула

смак влади. Чим більше Майя гралася, тим більше Анатолій укріплявся в думці, що карма

його тяжка.

Анатолій змарнів. Під очами з'явилися мішки.

Одного дня Анатолій сказав, що хоче переписати квартиру на неї, а сам піде в монастир.

Майя не повірила.

Через два дні вона застала Анатолія у дверях з речами. Він повернувся в кухню, де зірвав

з холодильника прощальний лист.

«Ты действительно уходишь?» — спитала вона.

«Да».

Майя не знала, що сказати. Вона відчувала провину. Але яка вина, в чому вина? У тому, що Анатолій зробив так, як мріяв?

«Ну, тогда пока».

«Я тебя люблю», — сказав він і стояв, чекаючи на відповідь. Коли стояти мовчки не

лишилося сил, Анатолій пішов.

Майя хотіла щось крикнути, але не знала що.

Більше вона його не бачила і нічого не чула.

Майя оселилася в хаті Анатолія. Женя перебралася до сатсанґу Іскрірамса і стала

дівчиною у золотому трико. Майя залишилася сама.

Тричі на тиждень ходила на циґун, а згодом ще і на йоґу. У ліжку перед сном або мокнучи

у ванні вона часто фантазувала. Хотілося теплого тіла.

Вона зблизилась із одним молодим чоловіком з факультету. Займаючись коханням у

квартирі Анатолія, Майя відчула себе спустошеною,

— У меня такое впечатление, будто ты терпела. Я тебе неприятен? — спитав молодик.

Більше в них нічого не було.

Подзвонила Женя. Вона повернулась у Луганськ і хотіла її бачити. Женя запропонувала

піти на драм-н-бейс. Майя погодилась. У клубі вона познайомилась із молодиком на ім'я

Едік. Ранок вони зустріли в її ліжку, але сексу знову не вийшло. Горло стискалося від сліз, і

Майя заплакала.

У вівторок він запросив її у клуб. Вони сиділи в чилауті великою компанією, курили

кальян, говорили навперебій. Едік обійняв її і тримав так цілий вечір.

Наступного дзвінка Майя вже чекала. Він подзвонив через день, сказав, що в суботу буде

овпен-ейр за містом.

Майя вбралася у лазурово-помаранчеву сукню до п'ят.

Був кінець липня. Вони приїхали у село, а звідти йшли півтори години пішки. Від села

тягнулася процесія трансерів. Перед очима мигтіли футболки із зображенням грибів,

ельфів та інопланетян з косяком, які показують всім «фак».

Вони вийшли на галявину, завішану флуоресцентною павутиною і спіралями ДНК. — На, —

сказав Едік. — Глотай. Грибов не удалось пробить, нашлись марки.

Майя розжувала марку і сіла біля вогню. Біль у грудях просив її уваги, а вона лиш заганяла

його глибше.

— Меня торкает, — сказала вона. — Слышите, ей! Меня торкает.

Майя розридалася над своєю нікчемністю.

— Всегда и всех любить, всегда и всех любить, всегда и всех... — шепотіла вона.

Далі вона просила: показуй ще, Господи, показуй, яка я. Показуй, щоб знала, як жити.

А ще далі голосила: ой, не показуй, Боженька, що буде, ой, не показуй, а то страшно, страшно дивитись, ой, як страшно.

А потім молилась пресвятим угодникам, каялась і просила заступитись.

4.

Після тріпу Майя перейшла на think positive. У житті нічого страшного статись не може, тому що це просто реалістичний сон, bad trip космічної свідомості, її попустить, і вона

розкинеться на цілий всесвіт. Ом, ом, ом.

Вона знайшла роботу. їй запропонували бути ведучою на телебаченні.

Під осінь Майю стало закривати. Дощі, депресії, голе місто. На її заяву про звільнення

редактор запропонувала підвищення. Майя погодилася і невдовзі стала знаменитістю. Її

зарплатня виросла. Її нагребло дужче, і вона вночі втекла з Луганська у Київ, аби більше

не повертатися.

Вона взяла кредит, відкрила бюро психодизайну. Розширила штат, відкрила йоґа-студію і

потрапила в течію.

їй робили компліменти. На неї задивлялися на вулиці.

Коли їй стукнуло двадцять вісім, Майя вирішила, що вона лесбійка, і мала один

лесбійський досвід.

їй і далі давали двадцять. Майя змінила діловий гардероб на потерті джинси і маєчки, взувала кеди за сімсот баксів і ходила на концерти легенд ейсид-хаусу.

Іноді вона курила марихуану, щоб як слід подрочити. Іноді замовляла сальвію-

«двадцятку».

Ъй захотілось поїхати з Києва. Думала переїхати до Львова. Коли вона слухала

«Піккардійську терцію», на очі наверталися сльози.

6.

Коли вона зібралася продавати бізнес і їхати до Львова, їй прийшло замовлення на

оформлення чилауту в невеликій, але заможній студії звукозапису. Майя вирішила, що це

буде її останнє замовлення у Києві, і поїхала на об'єкт вивчати ситуацію.

і нa студії вона помітила франта з пощербленим обличчям. «Немає гіршого на світі, ніж

запхатись у людину з такою шкірою», — подумала вона.

Наступного дня вона шукала нагоди зустрітися з ним. Під вечір він сам зайшов у чилаут

випити кави. Вони розговорилися.

Франт виявився композитором і музикантом, тимчасово працював на студії

звукорежисером. Його звали Яків. Яків Горах-Євлампія. Він був зі Львова. Він спитав, чим

вона займалась до цієї роботи.

— Вела прогноз погоди, — відповіла Майя. Франт сів за рояль і награв мелодію, від

якої

н неї стиснулося горло.

— Упізнаєш? — спитав він.

Вона кивнула, стримуючись, щоб не розплакатись:

— Мелодія з прогнозу погоди після новин... Музика з мого дитинства.

— Марі Лафоре. «Манчестер і Ліверпуль». Майя пригадувала слова до пісні, але все,

що

вдалося відтворити, це приспів: «Je t'aime, jo t'aime...»

Удома Майя скачала пісню Марі Лафоре і цілий вечір слухала її, заходячись плачем.

8.

На третій вечір вони кохалися на яскравому бамбетелі, який вона придумала для чилауту, поки не перевернули його. Далі вони перемістились на рояль, і Майя молотила кулаками

по клавішах, по білих і по чорних, не маючи сил стриматись, та й не маючи такого