Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення) - Губерский Л. В. (книги без регистрации txt) 📗
4.026 Щоб ми зрозуміли значення простих знаків (слів), нам треба його пояснити.
Але ми розмовляємо реченнями.
4.027 Речення має властивість подавати нам новийзміст.
4.03 Речення мусить подавати новий зміст за допомогою старих висловів.
Речення повідомляє нам про певну ситуацію, отже, його зв’язок із ситуацією має бути важливим.
А його зв’язок із ситуацією саме в тому й полягає, що той зв’язок є її логічним образом.
Речення виповідає щось лише остільки, оскільки воно є образом.
4.031 У реченні ситуацію немовби зіставляють із чимось на пробу.
Замість казати: це речення має той чи той зміст, можна було б просто сказати: це речення показує ту чи ту ситуацію.
4.0311 Одна назва заступає одну річ, інша – іншу річ, і вони зв’язані між собою; так уся цілість – немов живий образ – репрезентує стан речей.
4.0312 Можливість речення ґрунтується на засаді репрезентування предметів знаками.
Моя основна ідея полягає в тому, що «логічних постійних величин» ніщо не репрезентує. Що логікифактів репрезентувати не можна ... с 38-39
4.1 Речення показує існування й неіснування того чи іншого стану речей.
4.11 Сукупність правдивих речень становить собою цілість природознавства (або сукупність природничих наук).
4.111 Філософія не належить до природничих наук. (Слово «філософія» має означати щось таке, що стоїть понад природничими науками або нижче від них, але не поряд із ними).
4.112 Мета філософії – логічне пояснення думок. Філософія – не вчення, а діяльність. Філософська праця складається великою мірою з пояснень.
Підсумок філософії – не «філософські судження», а пояснення суджень.
Філософія повинна пояснювати й чітко розмежовувати думки, що звичайно бувають доволі темні й невиразні.
4.1121 Психологія не більше споріднена з філософією, ніж будь-яка інша природнича наука.
Теорія пізнання є філософією психології.
Хіба моє вивчення системи умовних знаків не відповідає вивченню процесів мислення, якому філософи надавали такого великого значення для філософії логіки? А вони здебільшого лише заплутувались у неважливих психологічних дослідженнях, і така сама небезпека існує і в моєму методі. 4.1122 Теорія Дарвіна має з філософією не більше спільного, ніж будь-яка інша природнича гіпотеза.
4.113 Філософія обмежує коло суперечних питань у природознавстві…………….. с 41-42
4.126 У тому самому розумінні, в якому ми говоримо про формальні властивості, ми можемо говорити й про формальні поняття.
(Я впроваджую цей термін, щоб з’ясувати причину змішування формальних понять із справжніми поняттями, що проходить червоною ниткою через усю давню логіку).
Не можна виразити реченням того, що якась річ підпадає під формальне поняття як його предмет. Але це видно з самого знаку того предмета. (З назви видно, що вона означає якийсь предмет, з цифри – що вона означає число, і т. д.).
Адже функція не може репрезентувати формальні поняття, як вона репрезентує справжні поняття.
Бо функції не виражають їхніх прикмет, формальних властивостей.
Вираз формальної властивості є рисою певних символів.
Отже, знак для прикмет формальної властивості є характерною рисою всіх символів, значення яких підпадають під те поняття.
Отже, вираз формального поняття є змінною речення, в якій сталою є тільки ця характерна риса.
4.127 Змінна речення визначає формальне поняття, а її значення – предмети, що підпадають під те поняття.
4.1271 Кожна змінна є знаком якогось формального поняття. Бо кожна змінна репрезентує якусь сталу форму, яка має всі її вартості і яку можна вважати формальною властивістю тих вартостей … с 44-44
5.55 Тепер нам треба апріорі відповісти на питання про всі можливі форми елементарних речень.
Елементарне речення складається з назв. Та оскільки ми не можемо подати числа назв з різними значеннями, то й не можемо подати складу елементарного речення.
5.551 Наша головна засада така: кожне питання, яке взагалі можна розв’язати з допомогою логіки, має бути негайно розв’язане.
(А якби ми опинилися в становищі, коли таку проблему треба було б вирішувати через споглядання світу, то це свідчило б, що ми йдемо цілком хибним шляхом).
5.552 «Досвід», якого ми потребуємо, щоб зрозуміти логіку, не є тим досвідом, що каже: з чимось стоять справи так чи так, а тим, що каже: щось є; але якраз це неє досвідом.
Логіка передуєдосвідові, що каже: з чимось справи стоять так.
Вона передує проблемі «як», а не проблемі «що».
5.5521 І якби це було не так, то як би ми могли застосувати логіку? Можна було б сказати: якби була якась логіка, хоч би світу й не існувало, то як же тоді може бути логіка, коли світ існує?
5.553 Рассел казав, що є прості стосунки між різними кількостями речей (осіб). Але між якими кількостями? І як це можна визначити? Досвідом?
(Немає числа, що переважало б інші числа).
5.554 Визначення будь-якої спеціальної форми було б цілком довільним.
5.5541 Повинна існувати можливість визначати апріорі, чи я, наприклад, можу опинитися в такому становищі, коли мусив би позначити щось знаком двадцятисемичленного стосунку.
5.5542 Але чи ми взагалі маємо право ставити так питання? Чи ми можемо утворити якусь форму знаку, не знаючи, чи їй щось відповідає?
Чи має сенс запитання: що має бути, абищось могло бути фактом?
5.555 Ясно, що ми маємо поняття про елементарне речення, незалежно від його особливої логічної форми.
Але там, де символи можна утворювати за певною системою, там логічно важлива саме та система, а не окремі символи.
І як би я міг у логіці мати справу з формами, які сам здатен винайти? Навпаки, я мушу мати справу з тим, що мені дає змогу їх винаходити.
5.556 Не може бути ієрархії форм елементарних речень. Ми можемо передбачити тільки те, що самі конструюємо.
5.5561 Емпірична реальність обмежена сукупністю предметів. Та межа знов виявляється в сукупності елементарних речень.
Ієрархії є і мають бути незалежно від реальності.
5.5562 Якщо ми знаємо з чисто логічних міркувань, що мають існувати елементарні речення, то це повинен знати кожен, хто розуміє речення в їхній неаналізованій формі.
5.5563 Усі речення нашої побутової мови фактично – такі, як вони є, – цілком упорядковані логічно. Те найпростіше, що ми маємо ними висловити, є не параболою правди, а самою цілковитою правдою.
(Наші проблеми не абстрактні, а, може, найконкретніші з усього, що є).
5.557 Застосуваннялогіки вирішує, які елементарні речення існують.
Логіка не може передбачати того, що міститься в застосуванні.
Ясно, що логіка не може збігатися зі своїм застосуванням.
Проте логіка має стикатися зі своїм застосуванням.
Отже, логіка та її застосування не можуть втручатися одне в одне.
5.5571 Якщо я не можу подати апріорі елементарних речень, то якби я захотів їх подати, це б мало призвести до очевидної нісенітниці.
5.6 Межі моєї мовиозначають межі мого світу.
5.61 Логіка заповнює світ; межі світу є і її межама … с 69-70
6.371 Весь сучасний світогляд грунтується на хибному уявленні, що так звані закони природи є поясненнями її явищ.
6.372 Тож сучасні люди дивляться на закони природи як на щось непорушне, як стародавні – на Бога й долю.
І ті, й ті мають слушність, і одночасно не мають її. Правда, погляди стародавніх були настільки ясніші, що вони визнавали чіткий кінець своїм знанням, тим часом як за сучасної системи створюється уявлення, що з'ясоване все.
6.373 Світ незалежний від моєї волі.
6.374 Якби навіть усе, що ми хочемо, ставалося, то й тоді це була б тільки, так би мовити, ласка долі, бо між волею і світом немає логічногозв’язку, який би це гарантував, а, знову ж, хотіти того гаданого фізичного зв'язку ми самі не можемо.
