Мина Мазайло - Кулиш Николай Гуриевич (читать полностью книгу без регистрации txt) 📗
Мокій
Провокація. Хто стане нищити двадцять мільйонів самих лише селян-українців, хто?
Тьотя
А хіба селяни - українці?… Селяни - мужики.
Дядько Тарас аж підскочив:
Га? Наші селяни не українці?… Слово мені! Слово або хоч води, бо я не можу більш терпіти (став пити воду і захлинувся).
Губа до Мазайла:
Невже ви справді не вірите?
Не вірю!
Радянській владі не вірите? Партії?
Мазайло замість відповіді став пити воду.
Дядько Тарас, прокашлявшись після води:
Наші селяни не українці? Га?… Та тому вже тисяча літ, як вони українці, а їх все не визнають за українців. Та після цього й ідійот не видержить, не тільки я. Вимагаю слова! Слова мені!
Тьотя М о т я владно зацокотіла каблучкою:
Слово маю я! (Теж захвилювалася, випила води). Милії ви мої люди! Яка у вас провінція, ах, яка ще провінція! Ой, яка ще темрява! Про якусь українську мову споряться і справді якоюсь чудернацькою мовою балакають. Боже! У нас, у Курську, нічого подібного! Скажіть, будь ласка, у вас і партійці балакають цією мовою?
Мокій
Так.
Дядько Тарас (про себе)
Балакають так, що вже мене люди перестали розуміти. Мене, українця з діда-прадіда… (Загарчав). Гм!…
Мокій
Так! І партійці, і комсомольці.
Тьотя
Не розумію. Тоді у вас якась друга партія. У нас, у Курську, нічого подібного! Нічого подібного! Всі говорять руською мовою. Прекрасною московською мовою, жаль тільки, що нам її трошки попсували євреї, що їм тепер дозволено жити у Курську. Та не про це, мої милі, я взялася вам сказати. Дуже жалько, дуже жалько, що у вас не виставляють на театрі "Дні Турбіних" - я бачила в Москві. Ах, мої ви милі, "Дні Турбіних". Це ж така розкіш. Така правда, що якби ви побачили, які взагалі осоружні, огидливі на сцені ваші українці, ви б зовсім одцуралися цієї назви… Грубі, дикі мужлани! Телефон попсувався, дак вони… Ха-ха-ха… трубку чоботом почали лагодити, об стіл, об стіл її, - бах, бах. Ідійоти! І хоть би один путній, хоть трішки пристойний був. Жодного! Ви розумієте? - Жодного! Всі, як один, дикі й жорстокі… Альошу, милого, благородного Альошу вбили, та як убили!… Якби ви, панове, знали, яка це драматична сцена, коли Альошина сестра довідується, що брата її вбито! Я плакала… (Утерла, сльози). І тобі, Моко, після цього не сором називатися українцем, не сором поставати проти нового папиного прізвища! Та в "Днях Турбіних" Альоша, ти знаєш, як про українізацію сказав: все це туман, чорний туман, каже, і все це минеться. І я вірю, що все оце минеться. Зостанеться єдина, неподільна…
Мокій, Губа, Тертика, навіть дядько Тарас:
Що-о?!
Тьотя хитро:
СРСР…
Губа до Тертики:
Баба з кованим носом!
Тьотя
А якби ви знали, якою огидною, репаною мовою вони говорять на сцені. Невже й ваші українці такою говорять? Жах! До речі, невже правда, що "акушерка" по-українському "пупорізка"? Пупорізка? Ха-ха-ха… Невже "адвокат" по-вашому - "брехунець", а на лампу ви кажете - лямпа, а на стул - стілєць? Хі-хі-хі - стілєць!
Тут як не вихопиться дядько Тарас:
А по-вашому, по-оно-о-му, вишепоіменованому, не по без-воз-мез-дно у французів бла-го-прі-об-рє-тє-н-ному, а по істинно по-расєйському як буде "акушерка"? По-нашому "повитуха", а по-вашому як?
Тьотя Мотя
Акушерка.
Дядько Тарас
Нічого подібного! "Акушерка" - слово французьке, "адвокат" - латинське, "лямпа" - німецьке. По-нашому білет - "квиток", а по-вашому як?
Тьотя
Білет.
Дядько Тарас
А дзуськи! "Білет" - слово французьке. Думаєте, "комод" - ваше слово, "гардина", "кооператив" або "вагон"? "Матерія" - думаєте, ваше слово, "овальний", "роза" або "машина"? Навіть "гармоніка" - і то не ваше слово.
Тьотя Мотя
Шовінізм!
Дядько Тарас
Нехай шовінізм, проте і це не ваше слово! Половина слів у вас позичена…
Тьотя Мотя
Коли на те пішло, то по-вашому, по-вищезгаданому, через позаяк додатково порепаному як буде комод?
Дядько Тарас
Одіжник!
Мокій
Нічого подібного! Комод - і по-нашому "комод".
Тьотя
А "кооператив"? "Вагон"?
Дядько Тарас
"Кооператив"? Кооператив… Кооператив… Гм… Підождіть, я придумаю…
Мокій
Так і буде - "кооператив".
Тьотя
Ага! Так і ви крали?!
Дядько Тарас
Хоч і крали, та не ховались. Украли у німців "лямпу", - кажемо: лямпа, а ви її перекрутили вже на якусь "лам-пу". (Грубо). Лампа!
Тьотя
Ми хоч крали, та переробляли. Украли у німців "штуль" - зробили з нього "стул". А вам ліньки було й переробити. Украли у німців "лямпу" так усім видко, що крадена (Грубо). Лямпа!
Дядько Тарас
Ви і в нас крали.
Тьотя
Ви у нас!
Ви!
Ви!
Губа
Ви, може, і крали, та ми тепер не крадемо один в одного. Свої слова робимо: там "октябрь", у нас "жовтен", там "Совєти", у нас "Ради" (До Тертики). Правда,
Ваню?
Тертика м'ячем:
Факт.
Дядько Тарас до тьоті: "Не давайте слова!"
Губа
Там Волховстрой, у нас - Дніпрельстан, правда, Ваню?
Тертика м'ячем:
Капітальний факт.
Дядько до тітки: "Не давайте! Голосуйте!"
Губа
І дуже раді будемо, коли німці за "стільця" та "лямпу" візьмуть наші слова - "октябрь", наприклад, і "жовтень" разом.
Тьотя каблучкою:
Годі! Годі! Я вам слова не давала Є пропозиція скінчити дискусію.
Заперечень нема? Нема.
Мокій
Що?
Губа аж підскочив:
Що-о?
Тертика з м'ячем націливсь:
Що-о-о?
Тьотя
Голосую! Хто за таку пропозицію, щоб скінчити дискусію? Підняли руки Мазайло, Мазайлиха, Рина, Баронова-Козино. Уля завагалася:
Один, два, три, чотири… чотири…
Дядько Тарас
Голосую за пропозицію з додатком, щоб трохи згодом мені одному дали слово.
Тьотя
П'ять! Хто проти?… (Порахувала). Чотири. Дискусію закінчено. Маю пропозицію: змінити прізвище "Мазайло" на інше, більш людське, а яке - то
придумати його тут же на зборах негайно, і за конкурсом. Умови конкурсу: хто придумає найкраще прізвище, тому премія - три поцілунки. Жінку цілує уподобаний їй мужчина, мужчину цілує, яка йому вподобається женщина. Рина, Мазайлиха, Баронова-Козино, за ними Уля покрили цю пропозицію оплесками.
Ще які будуть пропозиції?
Мокій
Маю пропозицію: прізвище "Мазайло" не міняти. Навпаки - додати до нього десь загублену другу половину - Квач…
Баронова-Козино здригнулась.
Дядько Тарас
А дайте мені слова!
Тьотя
Жодного слова! Дискусію закінчено.
Дядько Тарас
Та я ж голосував з додатком.
Тьотя
Жодного додатка! Пропозицію…
Тим часом поміж Тертикою й Губою відбулось нашвидку мімічне, на самих мигах "засідання" комсомольської фракції. Тому на запитання тьоті Губа подав таку пропозицію:
Ми, члени КСМУ, обговоривши питання про прізвище взагалі, принципово подаємо таку пропозицію: ми переконані, що за повного соціалізму поміж вільних безкласових людей поведуться зовсім інші, нові прізвища. Можливо, що й не буде окремих прізвищ.
Дядько Тарас
А як?…
Губа
А просто так, що кожний член великої всесвітньої трудової комуни замість прізвища матиме свого нумера, і все. Наприклад: товариш нумер 35-51. Це визначатиме, що у всесвітньому статистичному реєстрі його вписано буде 35-51-м, що нумер його трудової книжки, особистого телефону, аеромотора, кімнати і навіть зубщітки буде 35-51. Отже, ми, Іван Тертика і Микита Губа, принципово за всесвітню нумерну систему. Але, вважаючи на далеку майбутність цієї системи, ми мусимо до того часу пристати на пропозицію товариша Мокія - не міняти прізвища "Мазайло", тим паче що воно просте, демократично-плебейське і не суперечить принципам ленінської національної політики. Навпаки, прізвище Мазайло-Квач, по складах видно, трудового походження. Мокієві предки або мазали колеса в колективних походах, або принаймні робили мазниці й квачі, себто ті речі, що й тепер у народному господарстві корисніші, ніж, скажімо, губна помада.
